Постанова № 12326265, 09.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2010                                                                                           № 8/148

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Греба Р.В.- пред. за дов. № б/н від 17.05.2009р., Берко К.Ю. – пред. за дов. № б/н від 17.05.2009 р.;

від відповідача - Опенько О.В.- пред. за дов. № б/н від 30.06.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу "Енергополь-Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010

у справі № 8/148 ( )

за позовом                               Акціонерне товариство закритого типу "Енергополь-Україна"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа"

про                                                   стягнення 726158,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь - Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення з відповідача 644152,80 грн. залишку авансу за договором №10/03 на виконання будівельних робіт від 07.06.2006р. та 19500,01 грн. трьох відсотків річних, 62505,69 грн. збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. у справі № 8/148 позов в позові відмовлено повністю. Оскаржуване рішення мотивовано тим, що договором №10/03 на виконання будівельних робіт від 07.06.2006р., укладеним між позивачем та відповідачем не встановлений строк дії договору, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а лише є посилання на те, що строк договору продовжується на період затримки фінансування (п.12.5 договору) та передбачено, що у випадках, не передбачених договором, сторони керуються діючим цивільним законодавством (п.12.2 договору). В матеріалах справи відсутні документальні підтвердження направлення позивачем відповідачу пропозиції про розірвання договору у порядку, який погоджений сторонами у розділі 11 договору. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день розгляду справи договір є діючим, а отже на момент звернення до суду, у позивача не виникло права для стягнення з відповідача суми авансу в розмірі 660828,22 грн. Крім того, місцевий господарський суд відзначив, що умовами договору №10/03 на виконання будівельних робіт від 07.06.2006р. на відповідача покладений обов’язок виконати роботи, а тому підстави для нарахування позивачем збитків від інфляції та трьох відсотків річних, які підлягають стягненню у випадку прострочення боржником грошового зобов’язання, відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. у справі № 8/148 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт відзначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що чинне законодавство не пов'язує право на відшкодування збитків виключно у випадку розірвання договору, навпаки, законодавець визначає можливість відшкодування збитків як наслідок порушення зобов’язання, що не пов’язано в обов’язковому порядку з розірванням договору чи припиненням строку його дії. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції порушено норму частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої надається право замовнику відмовитись від договору у разі повільного виконання боржником роботи за договором, а також неправильно застосовано норму частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки у відповідача існує грошове зобов'язання відшкодувати завдані збитки у вигляді залишку авансу, а відповідно кошти мають бути сплачені за весь час прострочення з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь - Україна" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.08.2010 р.

27.08.2010 р. представник Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь - Україна" подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2010 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.07.2010 р. у справі № 8/148 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р., розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з тим, що в процесі розгляду справи у суду виникла необхідність витребування від позивача додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2010 р. подав додаткові пояснення по справі, просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.07.2010 р. у справі № 8/148.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 10/03 на виконання будівельних робіт від 07.06.2006 р. (надалі – договір), за умовами якого замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) зобов'язався власними або залученими силами та засобами відповідно до затвердженої проектної документації, діючих будівельних норм та правил в обумовлений договором строк виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу МК покриття, покраски МК, вогнезахисту МК та облаштуванню покрівлі на будівництві багатоповерхового гаражу на Старонаводницькій балці у м. Києві, а замовник зобов'язався надати підряднику проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані роботи та повністю оплатити їх вартість.

Виходячи з того, що сторони договору є господарюючими суб'єктами, та враховуючи поняття договору підряду, що міститься в частині 1 статті 875 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є повернення сплаченого замовником авансу за договором підряду, в зв’язку з невиконанням підрядником підрядних робіт у строки, які встановлені умовами договору.

Суд першої інстанції відмовляю в позові відзначив, що станом на день розгляду справи договір є діючим, а отже на момент звернення до суду, у позивача не виникло права для стягнення з відповідача суми авансу в розмірі 660828,22 грн.

Однак, вищезазначені висновки суду першої інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що об’єми та вартість робіт об’єкта визначені в додатку № 1 договору, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1 договору, вартість робіт (надалі –договірна ціна) склала 1953000,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Строки та порядок виконання робіт сторонами врегульовано у пункті 4 Договору. Так відповідно до пункту 4.1 строки виконання робіт включають підготовчі роботи - 6 днів з моменту початку робіт, та роботи з виготовлення та монтажу МК - 30 робочих днів з моменту початку робіт (після закінчення підготовчих робіт).

Відповідно до пункту 4.2 договору підрядник приступає до виконання робіт 03.07.2006р. за умови отримання від замовника по акту будівельної готовності для виконання робіт, проектної документації та перерахування авансу.

Відповідно до пункту 4.3 договору замовник передає підряднику проектну документацію не пізніше, ніж за сім календарних днів до початку робіт.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата робіт здійснюється шляхом оплати авансу в розмірі 1200000,00 грн. та щомісячної оплати за виконані роботи відповідно до Ф№ КБ-2 та Ф№ КБ-3 з пропорційним утриманням авансу.

Колегією суддів встановлено, що згідно платіжного доручення № 1657 від 14.07.2006 позивачем перерахований відповідачу авансу у розмірі, що передбачений договором № 10/03 від 07.06.2006 р.

Відповідач приступив до виконання робіт згідно договору, проте виконав роботи лише на суму 555847,20 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, визнається та не оспорюється сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач відзначає, що роботи не були виконані вчасно, оскільки замовником не була надана проектна документація. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про витребування доказів від позивача.

Відповідно до частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, а п. 3 цієї норми визначає, що у мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

В порушення вищенаведених норм процесуального права місцевий господарський суд клопотання відповідача не розглянув, мотивувальна частина рішення не містить доводи, за якими господарський суд відхилив зазначене клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. було зобов’язано позивача надати копію проектної документації. На виконання вимог ухвали суду позивач надав копію проектної документації, яка містить докази отримання даної документації відповідачем.

Крім того, колегією суддів враховано, що відповідач розпочав та проводив роботи, зміст та обсяг яких повністю відповідає проектній документації, що в розумінні статті 877 Цивільного кодексу України презумується з наявністю у відповідача належної проектної документації.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів відзначає, що відповідачем було суттєво порушено строки виконання робіт, які в цілому згідно з пункту 4.1. договору повинні становити до 36 днів з моменту початку робіт.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Можливість односторонньої відмови від зобов'язання у договорах підряду встановлена статтею 849 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач істотно порушив строки виконання своїх зобов'язань за договором, то дана обставина надала позивачу, передбачене законом право на відмову від своїх зобов'язань за договором. в тому числі від зобов'язання оплатити роботи за договором. При цьому чинним законодавством, як і договором не встановлено вимог до форми відмови від зобов'язання. Відтак лист позивача від 03.02.2009р. з вимогою про повернення коштів відповідно до акту звірки від 08.07.2008р. у розмірі 660828,22 грн. є належним та допустимим доказом у даній справі про відмову позивача від зобов'язань за договором № 10/03 від 07.06.2006 р.

Крім того, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також Господарський кодекс України містить спеціальну норму, якою визначається поняття збитків у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до частини 1 статті 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Проведений апеляційним господарським судом аналіз виконання сторонами договору підряду свідчить про те, що різниця між сумою 1200000,00 грн., сплаченою позивачем платіжним дорученням № 1657 від 14.07.2006 р., вартістю виконаних робіт згідно актів виконаних робіт № 1 за грудень 2006 року на суму 268446,00 грн. № 2 за грудень 2006 року на суму 46591,20 грн. та № 3 за грудень 2006 року на суму 240810,00 грн. (всього 555847,20 грн.), складає 644152,80 грн.

Судом апеляційної інстанції враховано, що в позовній заяві грошові кошти в сумі 644152,80 грн. позивач визначає, як основний борг, але підставою позову визначає статті 849 Цивільного кодексу України та статті 320 Господарського кодексу України, які регулюють право замовника відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. № 01-08/369 зазначено, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Колегія суддів відзначає, що сплачуючи відповідачеві аванс у розмірі 1200000 грн., позивач розраховував на своєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором та отримання в рахунок витрачених коштів по завершенні робіт відповідного об'єкту. Однак відповідач об'єкт не добудував, авансованих коштів позивачу не повернув, що зумовило фактичну втрату останнім зазначених коштів. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що зроблені позивачем витрати на авансування підрядних робіт по об'єкту, який не було завершено відповідачем, є збитками, заподіяними позивачу відповідачем внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, колегія суддів відзначає, що за змістом частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи, а відповідно враховуючи вказані обставини суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що оскільки договору № 10/03 від 07.06.2006 не є розірваним, а строк його дії не збіг, то у позивача не виникло права для стягнення з відповідача авансу в розмірі 660828,22 грн.

Вирішуючи питання про нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних, суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки умовами договору на відповідача покладений обов'язок виконати роботи, а збитки від інфляції та три відсотки річних підлягають стягненню у випадку прострочення боржником грошового зобов'язання, то підстави для їх нарахування відсутні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному спорі зобов'язання відповідача по відшкодуванню авансових витрат позивача виникло внаслідок низки юридичних фактів (фактичного складу): відповідач порушив свої зобов'язання за договором підряду, позивач реалізував своє право вимоги відшкодування збитків. З моменту, коли позивач реалізував своє право вимоги, у відповідача виникло грошово зобов’язання, відмінне від зобов'язань, що передбачені договором та право позивача вимагати стягнення з відповідача інфляційний та 3% річних.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 62505,69 грн. за період березень 2009 р. – січень 2010 р. та 19500,01 грн. – 3 % річних за період 16.02.2009 р. по 15.02.2010 р. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103, частини 1 статті 104, частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позову, та є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь - Україна" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 року у справі № 8/148 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -           

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь - Україна" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. у справі № 8/148 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17 код 13669489) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь - Україна" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1 код 20022334) суму боргу у вигляді невикористаного авансу в розмірі 644152,80 грн., 3% річних в сумі 19500,01 грн., інфляційні в сумі 62505,69 грн., 7261,59 грн. – витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17 код 13669489) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь - Україна" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1 код 20022334) 3630,79 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

6.          Матеріали справи № 8/148 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді