Постанова № 12326224, 08.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2010                                                                                           № 31/190

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Лизенко А.В. - дов.№163 від 25.01.2010р.;

від відповідача:          Абросімов С.С. – дов. б/н від 01.06.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Головспецмонтаж"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2010

у справі № 31/190 ( .....)

за позовом                               ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"

до                                                   ТОВ "Головспецмонтаж"

про                                                   стягнення безпідставно набутого майна - 45377,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Лисичанський склозавод „Пролетарій” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Головспецмонтаж” грошових коштів у сумі 45 377,34 грн. (в т.ч. пеню, 3% річних та інфляційних втрат) за Договором №25/06-1-820765/КБ від 25.06.2008р., мотивуючи це тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання в частині дотримання строків та якості виконання робіт.

Відповідач проти заперечував позову повністю, зазначаючи про те, що він повністю виконав умови Договору та надав позивачу належним чином оформлений проект, який відповідає встановленим діючим законодавством вимогам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. у справі №31/190 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 38454,30 грн., 4123,57 грн. пені, 2037,76 грн. інфляційних втрат, 761,71 грн. 3% річних, 453,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. у справі №31/190 скасувати повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2010р.

06.09.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 08.09.2010р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. у справі №31/190 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2010р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.06.2008р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір №25/06-1-820765/КБ на виконання робіт з розробки проекту з захисту від розряду блискавки будівель, споруд та інших об'єктів нерухомості виробництва №2 ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.п.2, 3, 5, 6) вартість робіт становить 96135,74 грн. (в т.ч. ПДВ – 16022,62 грн.). Замовник протягом 3 банківських днів з моменту вступу Договору в силу перераховує виконавцеві передоплату у розмірі 40% від загальної вартості робіт, що складає 38454,30 грн. (в т.ч. ПДВ – 6409,05 грн.). Замовник зобов’язався приступити до виконання робіт протягом 5 календарних днів з моменту здійснення замовником попередньої оплати та надання останнім вихідної документації, необхідної для виконання робіт, а також виконати роботи протягом 82 робочих днів з моменту їх початку. В разі виявлення недоліків в наданих до здачі роботах, замовник зобов’язаний протягом 5 днів направити виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт та акт з вказівкою на виявлені недоліки, дефекти та ін. зауваження із зазначенням строків їх усунення.

Згідно з п.7.10 Договору у разі, якщо виконавець виконує роботу настільки повільно, що своєчасне завершення її стає явно неможливим, замовник має право розірвати Договір та вимагати від виконавця відшкодування понесених збитків.

08.12.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1302/КБ до Договору, згідно з якою змінено п.5.1 Договору та передбачено, що виконавець зобов'язується приступити до виконання робіт впродовж 5 календарних днів з часу здійснення позивачем попередньої оплати, відповідно до п.3.1.1 Договору та надання документації, яка необхідна для виконання робіт, та виконати роботи у строк до 23.01.2009р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що 05.08.2008р. перерахував відповідачеві попередню оплату у сумі 38 454,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №88828 від 05.08.2008р., копія якого залучена до матеріалів справи. Однак, в порушення умов Договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань по розробці проекту із захисту від розряду блискавки будівель, споруд та інших об'єктів нерухомості виробництва №2 ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” і до теперішнього часу проектно-кошторисна документація не розроблена та не передана позивачу.

Листами №20/р від 07.07.2009р. та №20/р від 01.10.2009р. позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття виконання зобов'язання внаслідок втрати інтересу та запропонував повернути сплачені 38 454,30 грн., як безпідставно набуте майно.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку повернути грошові кошти, окрім вимог про стягнення 38 454,30 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача пеню на підставі п.7.2 Договору, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами і задовольнив позов в повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованим посилання позивача на норми ст. 611, ч.3 ст. 612, ст. ст. 615, 1212 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ст. 849 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1, п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачеві попередню оплату у розмірі 38454,30 грн.

Листом вих.№24/11 від 24.11.2008р. відповідач повідомив позивача про деякі труднощі, які виникли під час виконання ним робіт за Договором (том справи 1, аркуш справи – 91), та просив продовжити строк по розробці проекту до 23.01.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1302/КБ до Договору, згідно з якою скориговано термін виконання робіт до 23.01.2009р. (том справи – 1, аркуш справи – 19).

Згідно з видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (том справи – 1, аркуші справи – 89-90 відповідач передав, а позивач прийняв проектну документацію, розроблену на виконання умов спірного Договору.

Листом від 19.03.2009р. позивач повідомив відповідача про недоліки в роботі (том справи – 1, аркуш справи – 94) та зазначив про те, що підписання акту здачі-приймання робіт він вважає передчасним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем робіт і завдань замовника (позивача), на підтвердження чого надав суду висновок експертизи з питань охорони праці від 14.05.2009р., який свідчить про наявність недоліків у виконанні робіт.

Відповідач, в свою чергу, надав суду експертний висновок від 20.01.2009р. про відсутність порушень вимог пожежної безпеки в наданому позивачеві проекті робочої документації (том справи – 1, аркуш справи – 88).

При цьому, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив про те, що факт передачі відповідачем проекту робочої документації позивачем не заперечується, але зазначив, що вказані докази (експертні висновки) не виключають один одного, а є доповненням та експертними дослідження проведеними в різних сферах (пожежна безпека та охорона праці) перевірки стану виконаної роботи.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд до спірних відносин застосовав норми ч.3 ст. 612, 615, 1212 Цивільного кодексу України.

Частина 3 ст. 612 Цивільного кодексу України чітко визначає, що кредитор може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, у разі якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора.

Тобто, в даному випадку під простроченням розуміється, що боржник не приступив до виконання своїх зобов’язань або виконує їх з порушенням порядку та строків, обумовлених між ним і кредитором, внаслідок чого виконання боржником зобов'язання взагалі втратило інтерес для кредитора.

Однак, як уже зазначалось вище, відповідач виконав роботи за Договором, а позивач прийняв виконані відповідачем роботи (проект робочої документації), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 848 Цивільного кодексу України у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, передбачених ст. 848 Цивільного кодексу України суду надано не було.

Окрім того, в ст. 852 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.

Суд першої інстанції, як і позивач, посилаючись на висновок експертизи з питань охорони праці від 14.05.2009р., констатували неналежне виконання відповідачем робіт.

Натомість, вищезгаданий висновок свідчить лише про наявність недоліків у виконаному відповідачем проекті робочої документації, що стосується сфери охорони праці, тоді як предметом Договору є виконання робіт з розробки проекту із захисту від розряду блискавки будівель, споруд та інших об'єктів нерухомості виробництва №2 ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, і в справі наявний експертний висновок Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС в Луганській області від 20.01.2009р., в якому зазначено про відсутність в проекті порушень вимог пожежної безпеки. Наведене свідчить про те, що до розробленого відповідачем проекту були зауваження лише в певній частині, а не до проекту в цілому. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці зауваження (недоліки) є істотними та такими, що не можуть бути усунені, внаслідок чого проект, розроблений відповідачем, взагалі не може використовуватись суду надано не було. Позивачем також не було надано доказів на підтвердження його звернення до відповідача з метою з’ясування можливості усунення недоліків в роботі та/або встановлення певного строку для їх усунення.

Таким чином, наявними у справі доказами (видатковими накладними, експертним висновком від 20.01.2009р., численним листуванням, тощо) підтверджується виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань та прийняття розробленого ним проекту робочої документації позивачем. Тобто, в даному випадку має місце виконання відповідачем робіт за Договором та прийняття цих робіт позивачем, що свідчить про відсутність прострочення виконання зобов’язання, у зв’язку з чим апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим застосування в даному випадку ст. ст. 615, 1212 Цивільного кодексу України, як підстави для припинення спірного Договору позивачем в односторонньому порядку та зобов’язання відповідача повернути внесену позивачем попередню оплату, оскільки фактично позивач прийняв результати проведених відповідачем робіт і підстави для повернення попередньої оплати відсутні. Докази відмови позивача від прийняття проекту робочої документації, розробленого відповідачем, та припинення дії Договору суду надані не були.

Отже, позовні вимоги про повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 38454,30 грн., перерахованих позивачем на користь відповідача як передоплата за спірним Договором, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно перерахованих позивачем, суперечать наявним у справі доказам та є необґрунтованими.

Зважаючи на недоведеність факту прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат також відсутні.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, хоча згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення обставин, викладених у позові, покладається саме на позивача.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, документально непідтвердженими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги відповідача підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. у справі №31/190 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Зважаючи на відмову в позові, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача. Окрім того, враховуючи задоволення судом апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті державного мита за її подання також підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при поданні апеляційної скарги, з урахуванням вимог майнового характеру, відповідач повинен був сплатити державне мито за ставкою у 226,86 грн. Однак, як вбачається з платіжного доручення №151 від 06.07.2010р., подаючи апеляційну скаргу відповідач сплатив державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством, а саме у сумі 228,00 грн.

У відповідності до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, зайво сплачене державне мито має бути повернуто з Державного бюджету України на користь відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 47, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Головспецмонтаж” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. у справі №31/190 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій” (93112, м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, 1, код ЄДРПОУ 31380846, р/р №2600301003162 у Філіалі ВАТ „Укрексімбанк” м. Луганськ, МФО 304289, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Головспецмонтаж” (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 32978163, р/р №26006101035620 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) 226,89 грн. (двісті двадцять шість гривень 89 коп.) державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Головспецмонтаж” (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 32978163, р/р №26006101035620 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) з Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК в Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) 01,14 грн. (одну гривню 14 коп.) зайво сплаченого державного мита, яке було перераховане платіжним дорученням №151 від 06.07.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №31/190.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №31/190 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.09.10 (відправлено)