Постанова № 12326225, 08.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2010                                                                                           № 37/95

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Марковська В.В. - дов.№Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009р.;

від відповідача:          Макусь Н.П. – дов. б/н від 01.04.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2010

у справі № 37/95 ( .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Комунальне підприємство "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м.Києві ради

про                                                   стягнення 25667,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі – позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “ЖЕО-103” Голосіївської районної в м. Києві ради (далі – відповідач) про стягнення 31650, 42 грн. боргу спожитої без дозволу теплової енергії з урахуванням ПДВ та її 5-тикратної вартості, мотивуючи це тим, що в ході перевірки виконання умов Договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії було виявлено самовільне (без дозволу енергопостачальної компанії) споживання теплової енергії для потреб опалення, про що складено акт №5209000535 від 11.11.2009р.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25667,18 грн.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про його необґрунтованість та безпідставність, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. у справі №37/95 в позові було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста від 12.07.2010р. у справі №37/95 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2010р.

В судовому засіданні 08.09.2010р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста від 12.07.2010р. у справі №37/95 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2010р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01 січня 2004 року між позивачем, як енергопостачальною організацією, та ЖЕО-103 Комунальним підприємством “Голосіїво-житло”, правонаступником якого відповідач, як абонентом, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8021045 (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.п.1-6) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених ним. Енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору. Абонент зобов’язався за споживання теплової енергії без дозволу енергопостачальної організації понад встановлені договором максимальні теплові навантаження по кожному параметру теплоносія та джерелу теплопостачання, сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої понад дозволене Договором максимальне годинне навантаження. Абонент зобов’язався за самовільне підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед приладами обліку сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами. При включенні абонентом теплового обладнання, експлуатація якого була заборонена енергопостачальною організацією або не підготовленого до опалювального сезону, кількість теплової енергії, яка подається на це обладнання, визначати як при самовільному включенні мережної води. Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку №6 до Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. Абонент несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (наряду) енергопостачальної організації або понад встановлених цим Договором максимальних погодинних навантажень по кожному з видів споживання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач споживав теплову енергію без дозволу (наряду) позивача, про що свідчить відповідний акт, складений за результатами перевірки виконання умов Договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії. За вказане порушення, згідно з умовами Договору, відповідач повинен сплатити на користь позивача 5-кратну вартість спожитої енергії, включаючи тарифну.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, мотивуючи це наступним:

- у відповідності до п.7.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової площі України від 28.10.1999р. №307/262, готовність об’єкта до опалювального сезону оформляється актом, який видає енергопостачальна організація споживачу не пізніше 30 вересня поточного року; енергопостачальна організація залишає за собою право не подавати тепло на непідготовлений до опалювального сезону об’єкт. Включення чи відключення споживача виконується згідно з нарядом;

- 21.09.2009р. було складено акт №174 готовності до опалювального періоду, згідно з яким підтверджена готовність об’єкта за адресою: вул. Деміївська, 33 (о/р8021045) до опалювального сезону 2009/2010 року;

- на підтвердження своїх вимог позивач надав суду акт №5209000535 від 11.11.2009р., складений за результатами проведеної рейдової роботи з перевірки виконання умов договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії, однак зазначений акт суд не визнав належним доказом самовільного споживання відповідачем теплової енергії, оскільки він не містить запису про те, що при проведенні перевірки та складанні акту був присутній представник відповідача, а також не містить запису про відмову уповноваженого представника відповідача від підписання акту, як це передбачено п.11.2.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової площі України від 28.10.1999р. №307/262, що, за висновком суду першої інстанції, свідчить про те, що названий акт є складений в односторонньому порядку. Крім того, зазначений акт не містить даних, яким саме шляхом відповідач приєднався до теплових мереж та не вказано про відкриття зовнішніх засувок, які знаходяться у виносних камерах, про зняття пломб тощо;

- будь-яких інших належних доказів на підтвердження факту самовільного споживання відповідачем теплової енергії позивачем суду не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, вважає його передчасним, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

В пп.2.2.19 Договору передбачено, що відповідач, як абонент, зобов’язаний забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників енергопостачальної організації (позивача) до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов'язків.

Таким службовим обов'язком, зокрема, є рейдова перевірка самовільних підключень споживачів, яким наряди на включення теплопостачальною організацією не надавались, що безпосередньо перед перевіркою перевіряє інспектор.

Як уже зазначалось вище, позивач надав суду Акт №5209000535 від 11.11.2009р., складений за результатами проведення рейдової роботи з перевірки виконання умов договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії, в ході якої встановлено, що теплопостачання блока господарчого на вул. Деміївська, 33 здійснюється від теплових мереж Київенерго; договір на теплопостачання: о/р – 8021045. На період обстеження було виявлено самовільне, без дозволу, споживання теплової енергії на потреби опалення зазначеного блока господарчого. Доступ до ІТП не надано, внутрішньо будинкова система центрального опалення працює. Наряд на включення опалення не видавався.

Як вбачається з оскаржуваного Рішення, визнаючи акт №5209000535 від 11.11.2009р. неналежним доказом самовільного споживання відповідачем теплової енергії, місцевий господарський суд посилається на Правила користування тепловою енергією, затверджені наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової площі України від 28.10.1999р. №307/262, які вже втратили чинність, як на дату складання акту (11.11.2009р.), так і на дату прийняття судового рішення. Натомість, в позовній заяві та письмових поясненнях по справі позивач посилався на чинні Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а також є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведення інспектором (перевіряючим) перевірки виконання умов договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії було складено акт №5209000535 від 11.11.2009р., в якому зафіксовано факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства в сфері теплопостачання, яке полягало у самовільному, тобто без наявності відповідного дозволу, споживанні теплової енергії. При цьому відсутність в акті №5209000535 від 11.11.2009р. підпису представника відповідача або напису про його відмову від підписання акту, а також детального опису того, яким чином відповідач приєднався до теплових мереж не є підставою для визнання Акту неналежним доказом самовільного споживання відповідачем теплової енергії, оскільки Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., не містять конкретних вимог відносно складання акту за порушення умов договору, а в п.45 названих вище Правил користування тепловою енергією, передбачено, що відмова споживача від підписання акта про порушення умов договору не звільняє його від плати та вирішується в установленому порядку.

Посилання суду першої інстанції на акт №174 від 21.09.2009р. про технічну готовність об'єкта за договором до опалювального сезону не може бути прийнято апеляційним господарським судом до уваги, оскільки наявність у відповідача вказаного акту не є єдиною умовою для видачі відповідачу наряду про підключення цього об'єкту до теплопостачання, до того ж, як було встановлено інспектором в ході проведення рейдової роботи з перевірки виконання умов договору на теплопостачання та виявлення фактів самовільного споживання теплової енергії (акт №5209000535 від 11.11.2009р.), наряд на включення опалення не видавався.

Належних та допустимих доказів на спростування викладеного та підтвердження того, що самовільного підключення не було відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що нарахування, здійснені позивачем за самовільне споживання відповідачем теплової енергії, є обґрунтованим, а позовні вимоги підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. у справі №37/95 – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зважаючи на задоволення позову та апеляційної скарги, у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. у справі №37/95 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної в м. Києві ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, р/р №260003013310 у АК „Старокиївський банк” м. Києва, МФО 321477, код ЄДРПОУ 26385316, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305, р/р 260070130718 у АТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) 25667,18грн. (двадцять п’ять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 18 коп.) боргу за спожиту без дозволу теплову енергію.

Стягнути з Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної в м. Києві ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, р/р №260003013310 у АК „Старокиївський банк” м. Києва, МФО 321477, код ЄДРПОУ 26385316, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305, р/р 226000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ „Ощадбанк”, МФО 322669) 256,67 грн. (двісті п’ятдесят шість гривень 67 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної в м. Києві ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, р/р №260003013310 у АК „Старокиївський банк” м. Києва, МФО 321477, код ЄДРПОУ 26385316, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; код ЄДРПОУ 26187863, р/р 26003036745700 в АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) 128,34 грн. (сто двадцять вісім гривень 34 коп.) державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №37/95 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.09.10 (відправлено)