Постанова № 12326212, 07.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2010                                                                                           № 40/89

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився;

від відповідача - Ньорба О.М. – представник за дов. № 745 від 16.04.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010

у справі № 40/89 ( .....)

за позовом                               Комунальне підприємство Бориспільської районної ради "Житлово-комунальний комбінат"

до                                                   Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Встановив

          Комунальне підприємство Бориспільської районної ради “Житлово-комунальний комбінат” (далі – позивач) у січні 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майном за час прострочення в сумі 202237,92 грн. 2022,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. у справі № 40/89 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 202237,92 грн. неустойки, 2022,37 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 р. у справі № 40/89 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. у справі №40/89, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Позивач в засідання Київського апеляційного господарського суду 07.09.2010р. не з’явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. та поштовим повідомленням № 2130337.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Ст. 102 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 07.09.2010р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” – задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.04.2007р. між позивачем (орендодавець) та Київською регіональною філією державного підприємства “Центр державного земельного кадастру (орендар) було укладено договір оренди № 17 нерухомого майна (надалі – договір № 17), предметом якого відповідно до п. 1.1. договору, є зобов’язання орендодавця передати, а орендаря прийняти в строкове платне користування нерухоме майно площею 99,7 кв.м., розміщеного на 2 поверсі двоповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, що знаходяться на балансі Комунального підприємства Бориспільської районної ради “Житлово-комунального комбінату” з метою розміщення офісу.

          У зв’язку із закінченням строку дії договору № 17, 03.01.2008р. сторонами додатковою угодою строк дії договору № 17 було продовжено до 29.02.2008р.

11.03.2008р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем в особі Київської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах (орендар) було укладено договір оренди № 6 нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Бориспільського району (надалі - договір), тобто оренду приміщення було фактично продовжено на те саме приміщення на тих самих умовах, предметом якого відповідно до п. 1.1. договору, є зобов’язання орендодавця передати, а орендаря прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (надалі за текстом - майно), площею 99,7 кв.м., розміщеного на 2 поверсі двоповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, що знаходяться на балансі Комунального підприємства Бориспільської районної ради “Житлово-комунального комбінату” з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 3.1. договору №6 орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл Бориспільського району, затвердженої Бориспільською районною радою і становить з урахуванням ПДВ за перший місяць оренди – 9082,85 грн. Орендна плата на кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць індекс інфляції за поточний місяць та відповідно до п. 3.3 договору сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно п. 5.7. договору №6 у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язувався повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до п. 10.1. договору договір №6 укладено строком на 11 місяців, що діє з 01.03.2008р. до 31.01.2009р..

Передання орендодавцем майна та прийняття у орендне користування об’єкту оренди орендарем не заперечується жодним із учасників судового процесу, як і не заперечується учасниками судового процесу перебування об’єкту оренди у користуванні відповідача у спірний період.

Позивач листом №15 від 30.01.2009р. (аркуш справи 16) повідомив відповідача про закінчення терміну дії укладеного між ними договору оренди.

Проте, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції який критично оцінив докази його отримання, з огляду на наступне.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладено обов’язок доказування тих обставин, на якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів ( чек з описом, вхідний відповідача, тощо) на підтвердження звернення до відповідача з листом № 15 вимогами про закінчення терміну дії спірного договору.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що відмітка про отримання листа № 15 на даному листі не може слугувати доказом отримання останнього відповідачем, оскільки дана відмітка не містить вказівки щодо посади, займаної особою, яка поставила свій підпис за отримання листа, а тому відсутня можливість встановити факт перебування цієї особи у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до п. 5.9 договору № 6, орендар зобов’язується протягом місяця до закінчення терміну дії договору оренди, письмово повідомити орендодавця про свій намір про припинення або розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять письмових повідомлень сторін про намір розірвати спірний договір оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, з огляду на викладене, та як вбачається з матеріалів справи орендні відносини між сторонами за спірним договором не припинилися 31.01.2009р. а продовжували існувати, оскільки відповідач надалі використовував орендоване приміщення, а позивач в свою чергу не заперечував проти цього. Таким чином, можна дійти висновку, що спірний договір було пролонговано на такий самий строк і на тих самих умовах, а посилання позивача, що договір припинив свою дію 31.01.2009р. у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено - є хибним і не приймається Київський апеляційний господарський судом як безпідставне.

          Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки спірний договір оренди не припинив свою дію 31.01.2009р., а продовжував існувати (був пролонгований), у позивача у відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України були відсутні права вимагати сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за період з лютий 2009 року до жовтня 2009 року.

          Таким, чином, позовні вимоги про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном в сумі 202237,92 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. по даній справі підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, а апеляційна скарга Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” – задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається при відмові в позові – на позивача.

Таким чином, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у зв’язку з її задоволенням.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010р. у справі № 40/89 скасувати

3. Позовну заяву Комунального підприємства Бориспільської районної ради “Житлово-комунальний комбінат” – залишити без задоволення.

4. Стягнути з Комунального підприємства Бориспільської районної ради “Житлово-комунальний комбінат” (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Головурів, вул. Гарфункіна, 15 ідентифікаційний код 30925874) на користь Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код 21616582) 1011,19 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 40/89 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді