Постанова № 12326207, 07.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2010                                                                                           № 25/509-22/158

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Тартачний М.Г. – представник за дов. б/н від 01.09.2010р.;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Меркс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2010

у справі № 25/509-22/158 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Фірма "Меркс"

до                                                   ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення суми страхового відшкодування, пені, інфляційних збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Меркс” (далі – позивач) у листопаді 2008 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Княжа” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 27320,00 грн. страхового відшкодування, 13047,00 грн. інфляційних витрат, 1005,73 грн. пені, 413,72 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2009р. у справі № 25/509 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27320,00 грн. страхового відшкодування, 1005,73 грн. пені, 13047,00 грн. інфляційних, 413,72 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 08.12.2009р. № 25/509 рішення Господарського суду міста Києва № 25/509 від 29.07.2009р. скасовано, прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

          Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010р. №25/509 рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009р. у справі №25/509 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. у справі № 25/509-22/158 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. у справі № 25/509-22/158 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. у справі №25/509-22/158, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідач в засідання Київського апеляційного господарського суду 07.09.2010р. не з’явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. та поштовим повідомленням № 1754116.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 07.09.2010р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” – залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 20.07.2006р. між відповідачем (страховик) та позивачем (страхувальник) було укладено Генеральний договір №09/01-23 страхування вантажів (надалі - договір), предметом якого відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору є встановлення основних умов здійснення страховиком страхування вантажів страхувальника згідно правил №09/01 “Добровільного страхування вантажів” в редакції від 01.09.1997р. По кожному окремому (конкретному) перевезенню страховик приймає на страхування вантажі, що перевозяться, від втрат або ушкодження всього чи частини застрахованого вантажу, на умовах і від ризиків зазначених в конкретному договорі страхування вантажу (надалі – оригінальний договір) та відповідній заяві-анкуті страхувальника.

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажами, що перевозяться (п. 1.3 договору).

Договір укладено строком на 12 місяців з 20.07.2006р. по 20.07.2007р. та вступає в силу з моменту його підписання (п. 3.1 договору).

Згідно п. 5.1.5 договору страхувальник зобов’язаний протягом 48 годин (не враховуючи вихідних і святкових днів) після настання страхової події, чи надходження інформації про крадіжку всього чи частини вантажу, збитків внаслідок протиправних дій осіб чи пропажі вантажу разом з транспортним засобом повідомити про це страховика в письмовій формі чи засобами факсимільного зв’язку.

Для виплати страхового відшкодування страхувальник зобов’язаний надати страховику необхідні документи, які підтверджують факт настання страхового випадку (п. 5.1.7 договору).

Згідно п. 5.2.2 договору страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно до п.7.2 договору, для забезпечення реалізації права страховика на регресний позов до особи, відповідальної за завданий збиток, якщо є підстави припускати, що в настанні збитків (збитку) винна третя особа (перевізник, власник транспортного засобу, експедитор), страхувальник (вигодоотримувач) повинен заявити йому претензію про відшкодування збитків в письмовій формі.

Відповідно до п. 7.3. договору страхувальник у випадку, якщо вантаж пропав без вісті, зобов'язаний, негайно, як тільки про це стане відомо, зв’язатися з перевізником і спільно з ним розпочати пошуки вантажу, зробити заяви в компетентні органи, інші офіційні державні і міжнародні органи і організації для розшуку вантажу.

Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідному розмірі, зокрема є невиконання страхувальником (вигодоотримувачем) обов’язків, зазначених в договорі (п. 8.4.4. договору).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" (далі закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи сторони 24.08.2006р. відповідно до Генерального договору уклали оригінальні договори страхування вантажу №09/01-13-06/23 з терміном дії з 24.08.2006р. до 02.09.2006р., та 21.09.2006р. договір страхування вантажу №09/01-24-06/23 з терміном дії з 21.09.2006р. до 01.10.2009р.

Об'єктом страхування в обох договорах були майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажу, що перевозиться і вказаний в Заяві-анкеті, а саме брухт чорного металу.

Так, Генеральний договір страхування № 09/01-23 та договори страхування вантажу № 09/01-13-06/23, №09/01-24-06/23 були укладені Черкаською філією УСК “Княжа”, на яку в свою чергу згідно п. 2.1 Типового положення про Черкаську філію Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа” покладено здійснення організації і проведення від імені компанії страхової діяльності відповідно до статуту і ліцензій на право здійснення страхової діяльності в межах встановлених лімітів, за правилами та умовами, що затверджені органами управління компанії; а метою діяльності філії є одержання прибутку шляхом надання послуг по забезпеченню страхового захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб в межах, що визначені чинним законодавством України, Статутом компанії, Положенням та внутрішніми нормативно-розпорядчими документами компанії (п. 1.4).

Таким чином, згідно наданого обсягу повноважень, договори страхування мали укладатись саме Українською страховою компанією “Княжа” від імені якої виступає Черкаська філія, однак розгляд компанією заяви страхувальника по договору, прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування свідчать про визнання юридичною особою укладеного філією правочину.

Статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов‘язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов‘язки з моменту вчинення цього правочину.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами Українською страховою компанією “Княжа” вчинялись дії які свідчили про визнання та схвалення укладених договорів страхування, відповідно останні зумовлюють виникнення між сторонами цивільно-правових відносин.

На запит Начальника Управління економічної безпеки Закритого акціонерного товариства “УСК “Княжа”, В.о Начальника ЛВ на станції Кривий Ріг - Головний ЛУ на Придніпровській залізниці УМВС України на залізничному транспорті повідомив (аркуш справи 69-70), що 28.08.2006р. на станції Кривий Ріг виявлено факт нестачі 18800,00 кг. металобрухту у вагоні №67856757 по відправці №41166520 ст. Черкаси Одеської залізниці - ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці, (відправник) Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” (отримувач) Відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг”, про що було складено комерційний акт №713371/178 від 28.08.2006р. За фактом нестачі, 11.10.2006р. в лінійному відділенні на ст. Кривий Ріг - Головний було порушено кримінальну справу №60791 за ознаками ч. І ст.185 КК України.

Згідно залізничної накладної №41166520, металобрухт у вагоні №67856757 був відвантажений Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” на адресу Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг” відповідно договору № 47 від 29.12.2005р., в рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю НПІКП “Інно-Днепр”. З заявами по факту нестачі до лінійного відділення на станції Кривий Ріг - Головний Товариство з обмеженою відповідальністю НПІКП “Інно-Днепр”, Відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” не зверталися.

26.09.2006р. на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці був виявлений ще один факт нестачі 7500,00 кг. металобрухту у вагоні №68461326 по відправці №41167430 ст. Черкаси Одеської залізниці - ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці, відправник Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс”, отримувач Відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг”, про що було складено комерційний акт №749729/212 від 26.09.2006р.

За фактом нестачі, 19.10.2006р. в лінійному відділенні на ст. Кривий Ріг - Головний порушено кримінальну справу №60802 за ознаками ч. І ст.185 КК України. 27.10.2006р. на адресу лінійного відділення на ст. Кривий Ріг - Головний від Товариства з обмеженою відповідальністю НПІКП “Інно-Днепр” надійшла заява про те, що цією нестачею їм завдано матеріальний збиток у розмірі 7312,50 грн. З заявами по факту нестачі до лінійного відділення на станції Кривий Ріг -Головний, Відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” не зверталися.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, позивач повідомив страховика про настання страхового випадку, проте, у виплаті страхового відшкодування позивачу було відмовлено.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач посилався на п. 4.1.7 Правил добровільного страхування вантажів в редакції від 01.09.1997р. згідно з яким страховик у будь-якому випадку не здійснює виплати страхового відшкодування, якщо збитки, втрати чи видатки викликані недопоставкою вантажу чи його частини/частин, недостачею вантажу чи невідповідністю найменування вантажу заявленому на страхування при цілісності зовнішньої упаковки, пломб, замків або печаток.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме комерційних актів № 7133371/178 від 28.08.2006р., № 749729/212 від 26.09.2006р. вагони були прийняті на станції отримувача в технічно справному стані, вантаж завантажений засобами відправника без участі залізниці, що підтверджується залізничними накладними № 41166520 та № 41167430 (аркуші справи 121-124).

В актах зокрема відзначено: “поверхность маркирована известью, углублений нет, люка укручены, вагон прибыл без охраны в техническом отношении исправный”.

Натомість у поданих страховику заявах про виплату страхового відшкодування за вих. № 03 від 29.01.2007р., № 327 від 29.11.2006р. позивачем зазначено про прибуття вантажу в вагоні з порушенням цілості покриття і наявними слідами крадіжки.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.1.2 договору, якщо існують найменші підозри стосовно можливих збитків страхувальник (вигодоотримувач) або його представник, повинен оглянути вантаж і транспортний засіб спільно з представником власника транспортного засобу (експедитора) або перевізника і, якщо підозри мають підставу: зробити відповідний запис з описом збитків в акті прийому вантажу, накладній, інших вантажосупроводжувальних і товарно-транспортних документах, вказавши при цьому розмір очікуваних збитків у випадках -

а) якщо упаковка або контейнер пошкоджені;

б) якщо на контейнері (іншій упаковці) або транспортному засобі пошкоджені або порушені замки, пломби, печатки, а також, якщо вони відсутні чи замінені іншими, не зазначеними в вантажосупроводжувальних і товарно-транспортних документах.

Так, представлені до справи комерційні акти свідчать лише про наявну недостачу вантажу, однак підтверджують прибуття вантажу в технічно справному вагоні та без ознак пошкодження.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що страховик обґрунтовано відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки згідно з п. 2.1.1 договору, за оригінальним договором, укладеним на цій умові, в межах страхової суми відшкодовуються, при дотриманні інших умов Правил, збитки від втрат чи пошкоджень всього чи частини застрахованого вантажу, що можуть наступити внаслідок дії небезпек, випадковостей, яким наражаються вантажі при перевезенні, за винятком випадків, зазначених в п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.6 Правил.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що в порушення п. 7.3 договору директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” про нестачу вантажу звернувся з заявою до Шевченківської транспортної прокуратури (відповідь за вих. № 04/528 вих 09 від 07.05.2009р.) лише 19.11.2007р., що не може свідчити про негайне подання заяви в компетентні органи та свідчить про порушення позивачем п. 7.3 договору.

В силу частини 2 статті 8 Закону України “Про страхування” страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України (п. 6 ст. 26 Закону України “Про страхування” у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 8.4.4. договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідному розмірі, зокрема є невиконання страхувальником (вигодоотримувачем) обов’язків, зазначених в договорі.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо відмови в позові в повному обсязі.

Інші доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Меркс” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Меркс” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. у справі № 25/509-22/158 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 25/509-22/158 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді