Постанова № 12326193, 31.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2010                                                                                           № 38/157

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Бужор А.Ю. – представник, дов. б/н від 19.05.2010;

від відповідача - Шакірова Т.В. – представник, дов. б/н від 18.01.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Русь Інтернешнл"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010

у справі № 38/157 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"

до                                                   ТОВ "Русь Інтернешнл"

про                                                   стягнення 250000,00 грн.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 № 01-23/1/5 змінено склад колегії суддів.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 у справі № 38/157 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 250 000,00 грн., державне мито в сумі 2 500,00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

          Рішення мотивовано тим, що 01.03.10 позивач передав, а відповідач прийняв простий вексель, емітентом якого є ВАТ "НВО "Композитних матеріалів", серії АА № 117052, що підтверджується актом прийому-передачі векселя та виконанням зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-356/03-10 від 01.03.10, проте відповідач, в порушення умов договору, з позивачем не розрахувався.

          Відповідно до ст. 106 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 у справі № 38/157 заяви позивача та відповідача про затвердження мирової угоди у справі № 38/157 залишено без задоволення.

          Ухвалу мотивовано тим, що сторони в поданій суду мировій угоді погодили передачу відповідачем та прийняття позивачем, в рахунок виконання відповідачем свого зобов’язання зі сплати позивачу коштів за куплений вексель, права власності на нерухоме майно, що не відповідає вимогам ч.3 ст. 78 ГПК України, оскільки не стосується прав і обов’язків позивача та відповідача щодо предмету заявленого позову та не стосується прав і обов’язків сторін за укладеним договором купівлі-продажу.

          В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 та рішення від 13.07.2010 у справі № 38/157 скасувати повністю з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем від 14.05.2010 та припинити провадження у справі.

          Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

          Скаржник посилається на те, що за умовами мирової угоди відповідач в рахунок погашення боргу передасть позивачу право власності на нерухоме майно, ринкова вартість якого співвідноситься з сумою боргу. Тобто майновий характер вимоги позивача залишається незмінним і замість майна у вигляді грошових коштів, позивач, в результаті вирішення спору, отримує майно у вигляді нерухомості.

          Як стверджує скаржник, мирова угода не суперечить чинному законодавству, не містить умови, які б виходили за межі предмета спору, не порушує права будь-яких третіх осіб, а виконання мирової угоди призведе до остаточного вирішення спору між сторонами.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав на відсутність у мировій угоді ознак, за якими можна було б відмовити у її затвердженні, що подана мирова угода мала бути затверджена судом першої інстанції, що полегшить, в першу чергу, задоволення матеріальних інтересів позивача, тому позивач не заперечує проти скасування рішення суду першої інстанції, за умови затвердження мирової угоди.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. основного боргу та судові витрати на підставі ст.ст. 526, 612 ЦК України, у зв’язку з простроченням грошового зобов’язання за договором № Б-356/03-10 від 01.03.2010.

          Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.2 договору № Б-356/03-10 купівлі-продажу цінних паперів від 01.03.2010, позивач, за договором продавець, зобов’язався передати пакет цінних паперів у власність відповідача, за договором покупця, загальною номінальною вартістю 250 000,00 грн., а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити - перерахувати грошові кошти на рахунок позивача не пізніше 10-ти робочих днів з дня, наступного за днем підписання цього договору.

          01.03.2010 сторонами складено акт прийому-передачі векселя та виконання зобов’язань за договором купівлі-продаж цінних паперів № Б-356/03-10 від 10.03.2010 про те, що позивач передав, а відповідач прийняв простий вексель - емітент: ВАТ "НВО "Композитних матеріалів", АА 117052, номінальною вартістю 250 000,00 грн.

          Докази оплати відповідачем векселя відсутні.

          Отже вимога позивача про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. основного боргу відповідає вимогам ст.ст. 526, 612 ЦК України.

           20.05.2010 до суду першої інстанції подана заява відповідача до якої додано мирову угоду від 14.05.2010. У заяві відповідач просив, керуючись ст.ст. 22, 78, 80 ГПК України, затвердити мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем від 14.05.2010 та припинити провадження у справі на умовах, викладених в додатку до цієї заяви; судові витрати позивача покласти на позивача.

          Також до суду першої інстанції подана заява позивача від 20.05.2010 про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами, від 14.05.2010 та припинення провадження у справі на умовах, викладених в мировій угоді.

          Подана мирова угода від 14.05.2010, укладена між сторонами, підписана керівниками та скріплена відтисками печаток.

          Згідно зі ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи; мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову; про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

          Як вбачається зі змісту п.п. 1- 4, 6 та 7 мирової угоди від 14.05.2010, ця мирова угода стосується лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову.

          Отже висновок суду першої інстанції про невідповідність мирової угоди від 14.05.2010 вимогам ст. 78 ГПК України є таким, що не відповідає змісту цієї мирової угоди.

          Умови мирової угоди мають бути викладені чітко і недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання (п.3.9.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          Підписана сторонами мирова угода від 14.05.2010 зазначеним умовам відповідає.

          Згідно із п.п. 9, 10 мирової угоди від 14.05.2010 сторони мають належне уявлення про сутність цієї угоди і всіх її елементів; не існує ніяких факторів, які могли б вплинути на їх уявлення про мету цієї угоди; сторони підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.

          У п.3.9.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 вказані випадки, за наявності яких господарський суд не затверджує мирову угоду. Однак зі змісту мирової угоди від 14.05.2010 та із матеріалів справи не вбачається наявності таких випадків.

          До матеріалів справи № 38/157 залучені договір оренди земельної ділянки від 27.10.2005, акт передачі та приймання земельної ділянки в натурі від 27.10.2005, витяги: з Реєстру прав власності на нерухоме майно Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави; звіт про оцінку майна; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно; копія матеріалів справи бюро технічної інвентаризації та інші документи, засвідчуючі права відповідача на майно, вказане у мировій угоді від 14.05.2010.

          Чинне законодавство не передбачає умовою затвердження мирової угоди сторін наявністю однакових зобов’язань.

          Мирова угода може містити й часткові поступки (п.3.9.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289).

          Із врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала та рішення суду першої інстанції від 13.07.2010 прийняті за наявності невідповідності висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для їх скасування.

          Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до п.7 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

          Судом апеляційної інстанції роз’яснено сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи.

          Оскільки мирова угода від 14.05.2010 укладена позивачем та відповідачем у межах наданих їх прав ГПК України та відповідає вимогам ст. 78 ГПК України, то вказана мирова угода від 14.05.2010 підлягає затвердженню, а провадження у справі № 38/157 – припиненню.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених законодавством та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваних ухвали та рішення суду першої інстанції, затвердження укладеної сторонами мирової угоди та припинення провадження у справі.

          Керуючись ст.ст. 78, 80, 84, 99, 101, 103 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити повністю.

          2. Ухвалу та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 у справі № 38/157 скасувати повністю.

          3. Затвердити мирову угоду від 14.05.2010 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс "Русь", позивачем у справі № 38/157, що іменуватиметься надалі "Позивач", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл", відповідачем у справі № 38/157, що іменуватиметься надалі "Відповідач" про наступне:

          3.1. Між Позивачем як продавцем і Відповідачем як покупцем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 01 березня 2010р. № Б-356/03-10 (надалі – "Договір"), згідно якого Позивач зобов’язався передати пакет цінних паперів (надалі – ЦП) у власність Відповідача, а Відповідач зобов’язався прийняти ЦП та оплатити їх вартість.

                              3.2. Позивач за актом прийому-передачі передав ЦП Відповідачу 01 березня 2010р.

                              3.3. Відповідач, з урахуванням невиконання своїх зобов’язань як покупцем перед Позивачем як продавцем, визнає позовні вимоги Позивача повністю, у розмірі 250 000,00 грн. (Двісті п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок) – (далі – "Борг").

                              3.4. Відповідач в рахунок погашення Боргу передасть Позивачу право власності на нерухоме майно, а саме: комплекс будиночків (будиночок, А, 31,8 кв.м.; будиночок, Б, 31,8 кв.м.; будиночок, В, 31,8 кв.м.; будиночок, Г, 31,8 кв.м.; будиночок, Д, 31,8 кв.м.; будиночок, Е, 31,8 кв.м.; будиночок, Ж, 31,8 кв.м.; будиночок, З, 31,8 кв.м.; водопровід, №1; мостіння, №1), розташованих на базі відпочинку за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р., с. Більшовик, вул. Чорноморська, буд. б/н.

                              3.5. Ринкова вартість об’єкта нерухомості згідно звіту про оцінку майна від 12.04.2010р. виконаного суб’єктом оціночної діяльності – ТОВ "Фінансова компанія "Титан", склала: (без ПДВ) – 238 640,00 грн. (Двісті тридцять вісім тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок, крім того ПДВ 20% - 47 728,00 грн. (Сорок сім тисяч сімсот двадцять вісім гривень 00 копійок), отже, загальна сума становить – 286 368,00 грн. (Двісті вісімдесят шість тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

                              3.6. Позивач протягом 60 календарних днів з моменту затвердження цієї Угоди судом перерахує на рахунок Відповідача (п/р № 26009001007627 в ПАТ "Перший Інвестиційних Банк" МФО 300506, код ЄДРПОУ 32380281), різницю від загальної суми, яка перевищує суму Боргу, в сумі 36 368,00 грн. (тридцять шість тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

                              3.7. Відповідач за актом приймання-передачі передасть право власності на нерухоме майно на користь Позивача протягом семи днів від дати укладення цієї Угоди.

                              3.8. Цією Угодою сторони у справі № 38/157 дійшли згоди стосовно розподілу судових витрат і взаємно погодили, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" із позовної заяви судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь", як позивача.

                              3.9. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій, не мають і не матимуть ніяких інших вимог щодо предмету даного спору.

                              3.10. Сторони мають належне уявлення про сутність цієї Угоди і всіх її елементів. Не існує ніяких факторів, які могли б вплинути на їх уявлення про мету цієї Угоди.

                              3.11. Сторони підтверджують, що викладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.

          4. Провадження у справі № 38/157 припинити.

5. Матеріали справи № 38/157 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

13.09.10 (відправлено)