Постанова № 12326191, 09.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2010                                                                                           № 1/214

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Марковська В.В. – представник, дов. Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009р.;

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належно;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.07.2010

у справі № 1/214 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод"

про                                                   стягнення 46485,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод» (надалі відповідач) 42390,08 грн. заборгованості за Договором № 810336 від 01.09.1999р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між позивачем (постачальником) та відповідачем (абонентом). На зазначену заборгованість на підставі п. 7 Додатку № 4 до Договору № 810336 від 01.09.1999р. відповідачеві нарахована пеня в сумі 2059,20 грн., а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 1734,81 грн. - інфляційних нарахувань та 301,35 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого договору виконав роботу щодо надання послуг на постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач прийняв згадані послуги в повному обсязі, однак оплатив частково, внаслідок чого за період з 01.12.2009р. по 01.04.2010р. у останнього виникла заборгованість у розмірі 42390,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 31438,01 грн. – основного боргу, 2 059,20 пені, 1734,81 грн. - інфляційних втрат та 301,35 грн. - 3 % річних. Рішення мотивовано приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 625, 629 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача у період з 01.12.2009р. по 01.04.2010р. за поставлену теплову енергію у гарячій воді згідно Договору № 810336 від 01.09.1999р., у зв’язку з чим, суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 059,20 - пені, 1734,81 грн. - інфляційних втрат та 301,35 грн. - 3 % річних. При цьому, суд першої інстанції, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі, відповідачем було частково сплачено суму заборгованості, припинив провадження в частині стягнення 10952,07 грн.

Відповідач - Орендне підприємство «6-й Київський авторемонтний завод» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2010р. у справі № 1/214 просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-          апелянт наголошує на порушенні судом І інстанції процесуальних вимог, що є підставою для його скасування, оскільки ухвалу про порушення провадження у даній справі останньому направлено не було, що унеможливило для останнього взяти участь у розгляді справи, надати пояснення та заперечення щодо позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 року було прийнято апеляційну скаргу Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод» до провадження та призначено розгляд справи на 09.09.2010р.

У судовому засіданні 09.09.2010р. представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 301697, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» та Орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод» - «абонент», був укладений Договір № 810336, відповідно до умов якого позивач зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року, в кількості і обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору (п. 2.2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору та звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії проводиться розрахунковим способом на приладах обліку.

Умовами договору, зокрема Додатком № 3 до Договору сторони погодили, що розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених КМДА, які можуть змінюватись в період договору.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами споживання теплової енергії за грудень 2009р. - лютий 2010р.

Згідно п. 5 Додатку № 4 до Договору відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації», та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання «абонента» в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергіє. Сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Відповідач в свою чергу, власні зобов'язання за Договором № 810336 від 01.09.1999р. щодо сплати наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки належним чином не виконав, внаслідок чого у нього за період з 01.12.2009р. по 01.04.2010р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 42390,08 грн.

Відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем жодних належних доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем не надано.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час провадження в суді першої інстанції було частково погашено суму заборгованості, що підтверджується залученою позивачем довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію.

Згідно згаданої довідки залишок заборгованості станом на 01.04.2010р. становить 31438,01 грн.

Будь-яких інших доказів сплати відповідачем іншої суми коштів за спожиту теплоенергію, як і доказів погашення відповідачем в добровільному порядку заборгованості за використану теплову енергію, останнім надано не було і під час апеляційного провадження.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача з боку відповідача, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення 31438,01 грн. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді згідно Договору № 810336 від 01.09.1999р., підлягають задоволенню.

Зважаючи на сплату відповідачем після порушення провадження у даній справі 10952,07 грн., суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення 10952,07 грн. основного боргу на підставі п. 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем Договору № 810336 від 01.09.1999р., а відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме: не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1734,81 грн. та трьох відсотків річних в сумі 301,35 грн.

Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 059,20 грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду, зауважуючи наступне:

Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 Додатку № 4 до Договору № 810336 від 01.09.1999р. сторони погодили, що за несвоєчасне виконання умов даного Договору передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 7 Додатку № 4 до Договору, позовні вимоги в частині стягання 2059,20 грн. пені. є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.

З огляду на викладене, Господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1734,81 грн. - інфляційних нарахувань та 301,35 грн. - 3% річних за прострочення з боку відповідача зобов’язання за Договором № 810336 від 01.09.1999р. щодо оплати наданих позивачем послуг.

Разом з тим, апеляційна інстанція не може визнати, що позивач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду даної справи у суді І інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 року у справі № 1/214 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.06.2010 року.

Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

При цьому, для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання. Так, відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Разом з тим, докази надіслання на адресу позивача ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 року у справі № 1/214 в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, в матеріалах справи взагалі відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судоустрій України» ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивача не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи зазначених доказів про вручення позивачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі.

З огляду на викладене, при вирішенні даного спору по суті господарський суд першої інстанції не забезпечив позивачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги згідно статті 44, частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 року у справі № 1/214 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити частково.

4. Стягнути з Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод» (03065, м.Київ, бульвар Івана Лепсе 10, код ЄДРПОУ 21534645) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 31438 (тридцять одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн. 01 коп. – основного боргу, 2 059 (дві тисячі п’ятдесят дев’ять) грн. 20 коп. – пені, 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн. 81 коп. – інфляційних втрат, 301 (триста одну) грн. 35 коп. – 3% річних, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 85 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 10952,07 грн. – основного боргу, провадження у справі № 1/214 припинити.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 1/214 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

13.09.10 (відправлено)