Постанова № 12326139, 19.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2010                                                                                           № 27/248

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Головацький Д.С. (довіреність б/н від 10.03.2010р.);

від відповідача -Коломієць О.В. (довіреність від 15.08.2008р. № 171),

Шовкопляс О.А. (довіреність від 29.06.2010р. № 925);

від третьої особи: Климко В.М. (довіреність від 09.02.2010р. № 12/10);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2010

у справі № 27/248 ( .....)

за позовом                               ТОВ "І.Б.С."

до                                                   Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"

про                                                   стягнення страхового відшкодування у сумі 37240896,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2010р. у справі № 27/248 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “І.Б.С.” до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” про стягнення страхового відшкодування у сумі 37240896,00 грн. задоволено повністю, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” 37240896,00 грн. страхового відшкодування, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа Страхування” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Скарга мотивована недоведеністю та неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про необґрунтованість відмови Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” у виплаті страхового відшкодування за укладеним сторонами договором від 31.03.2009р. № 031.0007252.222, скаржник зазначає, що судом не було досліджено питання щодо відповідності дій страховика пункту 19.2.4 цього договору.

Заперечуючи правильність визначення місцевим господарським судом розміру стягуваних збитків станом на дату проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, скаржник зауважує що їх оцінку необхідно було провести саме на дату набрання чинності судовими рішеннями про визнання недійсними актів про право власності на ці земельні ділянки.

В апеляційній скарзі також йдеться про відсутність підстав вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю “І.Б.С.” зазнало збитків внаслідок прийняття судами рішень про визнання недійсними актів про право власності на земельні ділянки, оскільки зазначені земельні ділянки були набуті ним на підставі судових рішень про стягнення заборгованості. Та обставина, що зазначені рішення в подальшому були скасовані судом апеляційної інстанції, свідчить про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю “І.Б.С.” можливості повторно звернутися з такими ж позовними вимогами до суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” висловилися за задоволення апеляційної скарги, представники Товариства з обмеженою відповідальністю “І.Б.С.”, Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю “І.Б.С.” (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” (далі по тексту – відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 37240896,00 грн.

Причиною спору є намагання позивача одержати страхове відшкодування на підставі укладеного сторонами договору добровільного страхування фінансових ризиків, що пов’язані із збитками власника нерухомого майна, понесеними внаслідок обмеження або втрати (позбавлення) ним права власності від 31.03.2009р. № 031.0007252.222 внаслідок настання страхового випадку.

Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив що 31.03.2009р. сторонами за участю Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” (вигодонабувач) укладено договір № 031.0007252.222 добровільного страхування фінансових ризиків, що пов’язані із збитками власника нерухомого майна, понесеними внаслідок обмеження або втрати (позбавлення) ним права власності (далі по тексту – Договір страхування) (Том 1 а.с. 11-16), предметом регулювання якого є відносини з приводу виплати відповідачем страхового відшкодування у разі настання страхового випадку (пункт 16.2). Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), які не суперечать закону і пов’язані з прямими матеріальними, фінансовими збитками внаслідок втрати (позбавлення) прав власності страхувальника на нерухоме майно, внаслідок страхового випадку протягом строку дії договору (пункт 4). Строк дії договору – з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. (пункт 15).

До переліку нерухомого майна, визначеного пунктом 5 названого договору, увійшли земельні ділянки, які знаходяться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме:

- земельна ділянка площею 3,2973 га, кадастровий номер 3220884000:02:001:0027,

-          земельна ділянка площею 2,850 га, кадастровий номер 3220884000:02:001:0019,

-          земельна ділянка площею 2, 8682 га, кадастровий номер 3220884000:02:001:0026,

-          земельна ділянка площею 1,425 га, кадастровий номер 3220884000:02:001:0049,

-          земельна ділянка площею 2,9197 га, кадастровий номер 3220884000:02:001:0020,

-          земельна ділянка площею 3,4094 га, кадастровий номер 3220884000:02:001:0018.

Згідно пункту 7 Договору страхування, право власності страхувальника на зазначені земельні ділянки набуто на підставі відповідних держаних актів на право власності на земельну ділянку:

-          серії ЯД № 785128 від 08.11.2007р.,

-          серії ЯД № 785125 від 08.11.2007р.,

-          серії ЯД № 785127 від 08.11.2007р.,

-          серії ЯД № 785123 від 08.11.2007р.,

-          серії ЯД № 785126 від 08.11.2007р.,

-          серії ЯД № 785124 від 08.11.2007р.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2010р. у справі № 2-1011/2010, яке набирало законної сили 24.03.2010р., визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 785124 від 08.11.2007р., яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 3,4094 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007р.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2010р. у справі № 2-1014/2010, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.03.2010р. у справі № 22Ц-1883/2010р., визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 785126 від 08.11.2007 року, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 2,9197 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007р.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2009р. у справі № 2-4842/2009, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.03.2010р. у справі № 22Ц-1879/2010р., визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 785128 від 08.11.2007р., яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 3,2973 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007р.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2009р. у справі № 2-4248/2009, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.03.2010р. у справі № 22Ц-1880/2010р., визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 785127 від 08.11.2007р., яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 2,8682 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007р.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2010р. справі № 2-729/2010, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30.03.2010р. у справі № 22Ц-1877/2010р., визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 785125 від 08.11.2007р., яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 2,850 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007р.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2010р. у справі № 2-1452/2010, яке набирало законної сили 30.03.2010р., визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 785123 від 08.11.2007р., яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 1,425 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007р.

У цьому зв’язку, із додержанням встановленого пунктом 17.1.1 Договору страхування дводенного строку з дня прийняття кожного із названих судових рішень, позивачем на адресу відповідача надіслано відповідного змісту повідомлення про настання страхового випадку за Договором страхування від 25.03.2010р. № 22, від 30.03.2010р. №№ 25, 26, а також разом із супровідним листом від 31.03.2010р. № 11 надіслано додатки до повідомлення про настання страхового випадку від 30.03.2010р. № 25.

В якості додатків до зазначених повідомлень відповідачу були надані оригінали названих рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області та ухвал апеляційного суду Київської області.

У зв'язку з настанням страхового випадку, пов'язаного із збитками позивача, понесеними внаслідок втрати ним права власності на застраховане майно, позивач у своїх повідомленнях просив здійснити страхові виплати, передбачені Договором страхування.

Листом від 26.04.2010р. № 1066/02-02 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування по заявленим 25 та 30 березня 2010 року подіям на підставі пунктів 19.1.1, 19.2.4 Договору страхування.

Встановивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про незаконність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно положень статей 173, 174 названого кодексу господарський договір, дії суб’єктів господарювання розглядаються в якості підстав виникнення господарського зобов'язання, в силу якого зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (стаття 175).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З урахуванням тої обставини, що Публічне акціонерне товариство „Альфа-Банк” є вигодонабувачем за договором страхування, наявні підстави вважати, що його правове становище визначається норами Цивільного кодексу України про договір на користь третьої особи.

Згідно статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Зважаючи на викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, позивач наділений правом вимоги виконання цього договору в частині виплати страхового відшкодування на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк”.

Згідно пункту 10 Договору страхування страховим випадком є факт отримання страхувальником реальних (прямих матеріальних, фінансових) збитків в результаті втрати (позбавлення) права власності страхувальника на нерухоме майно, зазначене в пункті 5 договору, за рішенням суду, що набрало законної сили, про визнання недійсними (незаконними) правовстановлюючих документів на нерухоме майно, в тому числі таких, що укладалися (видавались) до придбання страхувальником нерухомого майна нерухомого майна, із застосуванням наслідків недійсності (незаконності) правовстановлюючих документів (витребуванням майна у страхувальника) через:

-          вчинення злочинів, направлених на перехід права власності від однієї особи до іншої, таких як: підробка або підміна правовстановлюючих документів чи довіреності відчужувача: підробка документів, що посвідчує особу відчужувача;

- передачу у приватну власність нерухомого майна, забороненого до приватизації;

-          укладення правочину недієздатною фізичною особою;

-          укладення правочину фізичною особою з обмеженою дієздатністю;

-          укладення правочину юридичною особою, що припинила свою діяльність шляхом ліквідації;

-          укладення правочину дієздатною фізичною особою, не здатною розуміти значення своїх дій та керувати ними;

-          поділ спадкового нерухомого майна з порушенням чи неврахуванням інтересів одного із спадкоємців;

-          укладення правочину про відчуження спільного майна подружжя без згоди одного із них;

-          недотримання вимог нормативних актів при укладенні правочину, на підставі якого виданий правовстановлюючий документ, зокрема, але не виключно, стосовно письмової форми правочину про відчуження нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності позивача на земельні ділянки, які знаходяться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області та мають кадастрові №№ 3220884000:02:001:0027, 3220884000:02:001:0019, 3220884000:02:001:0026, 3220884000:02:001:0049, 3220884000:02:001:0020, 3220884000:02:001:0018, втрачено у зв’язку з визнанням недійсними виданих позивачу держаних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 785128 від 08.11.2007р., серії ЯД № 785125 від 08.11.2007р., серії ЯД № 785127 від 08.11.2007р., серії ЯД № 785123 від 08.11.2007р., серії ЯД № 785126 від 08.11.2007р., серії ЯД № 785124 від 08.11.2007р. згідно рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2010р. у справі № 2-1011/2010, від 17.02.2010р. у справі № 2-1014/2010, від 29.12.2009р. у справі № 2-4842/2009, від 29.12.2009р. у справі № 2-4248/2009, від 17.02.2010р. у справі № 2-729/2010, від 19.03.2010р. у справі № 2-1452/2010, які набирали законної сили в установленому порядку. Факт повідомлення відповідача про настання зазначених подій в установленому договором порядку також підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, зазначені події є страховим випадком згідно пункту 10 Договору страхування. На користь зазначеного свідчить та обставини, що згідно зазначених судових рішень державні акти на право власності на визначені Договором страхування земельні ділянки, визнані недійсними з підстав порушення інтересів держави, оскільки наявність протиправного державного акту на право власності на земельну ділянку суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, закріпленим у статті 14 Конституції України та статті 5 Земельного кодексу, та порушує право власності громадян та позивача, зокрема.

У цьому зв’язку колегія приймає до уваги надане місцевим господарським судом з урахуванням фактичних обставин справи тлумачення Договору страхування та доходить висновку про те, що в пункті 10 Договору страхування слово “правочин” застосовано в контексті будь-яких правовстанволювальних документів на нерухоме майно або тих, що свідчать про наявність відповідного права у страхувальника.

Слід визнати доречним встановлення місцевим господарським судом, з урахуванням частини 1 статті 126 Земельного кодексу України, тої обставини, що в даному випадку, наслідком визнання недійсними державних актів на право власності на землю є позбавлення позивача можливості в подальшому володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, яке не оформлюється будь-яким письмовим документом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доведеним факт настання страхового випадку.

Встановлення незаконності відмови у виплаті страхового відшкодування обґрунтовано обумовлює необхідність належного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань за Договором страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено обов’язок страховика при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до пункту 23.3 договору у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється страхувальнику (вигодонабувачу) впродовж 15 (п’ятнадцяти) робочих днів з дня складання страхового акту.

Згідно пункту 23.10 Договору страхування розмір прямого збитку визначається в межах страхової суми, але не більше ринкової вартості нерухомого майна на дату настання страхового випадку – у випадку позбавлення страхувальника права власності на нерухоме майно повністю.

Згідно виготовленого суб’єктом оціночної діяльності - Асоціацією “УкрЕксПроБуд” (ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах, серія АВ № 305246 від 26.12.2006р.) звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 09.02.2010р., загальна ринкова вартість земельних ділянок станом на 09.02.2010р. становить 38008210, 00 грн.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються втрата або пошкодження майна.

Відповідно до пункту 23.7 Договору страхування страховик виплачує страхове відшкодування в межах страхової суми з вирахуванням встановленої цим договором франшизи.

Пунктом 9 Договору страхування встановлено, що загальна страхова сума становить 37240896, 00 грн. Безумовна франшиза за цим договором, згідно пункту 12 цього договору, складає 0%.

Зважаючи на ту обставину, що згідно наданого позивачем у ході апеляційного провадження звіту суб’єкта оціночної діяльності - Асоціацією “УкрЕксПроБуд” (ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах, серія АВ № 305246 від 26.12.2006р.) про експертну грошову оцінку застрахованих земельних ділянок від 30.03.2010р., загальна ринкова вартість земельних ділянок станом на 30.03.2010р. становить 38008210, 00 грн., а відтак залишилась незмінною, колегія суддів вважає, що позивач був не позбавлений права ставити питання про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого майна, визначеної не на дату настання страхового випадку, а на дату проведення його оцінки.

У цьому зв’язку колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про призначення у справі судової експертизи з метою визначення ринкової вартості земельних ділянок на дату настання страхових випадків за Договором страхування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування за Договором страхування у розмірі 37240896, 00 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку суду.

Твердження скаржника про відсутність підстав вважати встановленим факт настання страхового випадку на підставі пункту 19.2.4 Договору страхування, згідно якого до страхових випадків не відноситься набрання сили рішенням суду про визнання недійсним правовстановлюючого документу, що укладений з метою, яка суперечить правопорядку, колегія суддів відхиляє, зважаючи на те, що зі змісту згадуваних рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області не вбачається, а відповідачем не доведено, що Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області при видачі позивачу державних актів на право власності на земельну ділянку на підставі судових рішень діяло з метою, яка суперечить правопорядку, й усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність видачі зазначених актів та їх суперечність існуючому правопорядку.

Крім того, дослідивши фактичні обставини справи, колегією суддів встановлено відсутність інших підстав заперечувати факт настання страхового випадку на підставі розділу 19 Договору страхування, яким передбачено виключення зі страхових випадків та обмеження страхування, а також відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених розділом 21 цього договору.

При таких обставинах, рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з’ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2010р. у справі № 27/248 – без змін.

Справу № 27/248 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.08.10 (відправлено)