Постанова № 12326127, 07.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2010                                                                                           № 24/106-23/178

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача за первісним позовом - Яковіцька І.П.- пред. за дов. № КБ-2010/08/27-2 від 27.08.2010 р.;

від відповідача за первісним позовом - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Курганський бройлер"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2010

у справі № 24/106-23/178 ( )

за позовом                               ТОВ "Курганський бройлер"

до                                                   Приватне підприємство "Леоні"

про                                                   стягнення 34710,00 грн.

та за зустрічним позовом          Приватного підприємства "Леоні"

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"

про          стягнення 137113,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Леоні" 34710,00 грн. авансового платежу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув безпідставно набуті грошові кошти за договором №14/1207-КБ від 14.12.2007 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 року у справі № 24/106 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача 34710,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 року –скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідачем через канцелярію суду 20.04.2010 року подано зустрічний позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" 137113,40 грн., який ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року був прийнятий до розгляду разом з первісним позовом. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що Відповідач виконав свої зобов’язання за договором №14/1207-КБ від 14.12.2007 року, тому позивач повинен сплатити на користь відповідача грошові кошти у сумі 137113,40 гривень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 р. у справі № 24/106-23/178 відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 р. у справі № 24/106-23/178 скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким в первісний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт відзначає, що місцевий господарський суд безпідставно не прийняв рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р. у справі № 22/127, яким встановлено, що строк виконання зобов’язань щодо здійснення передплати за договором № 14/12/07-КБ від 14.12.2007 р. не настав, а кошти згідно платіжного доручення № 39 від 09.01.2008 р. сплачені безпідставно, а також даним рішенням встановлено, що кошти в розмірі 34710,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 39 від 09.01.2008 р., не можуть вважатись передплатою виходячи з положень договору № 14/12/07 КБ від 14.12.2007 р., а є безпідставно отриманими відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2010 р.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник Приватного підприємства "Леоні" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.06.2010 р. № 24/106-23/178 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Приватного підприємства "Леоні" в судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2010 р. не з'явився, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з відпусткою представника за довіреністю - Бойченко А.В.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Приватного підприємства "Леоні" про відкладення розгляду справи, дійшла висновку щодо відсутності підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, суд відкладає розгляд справи в тому разі, коли спір не можливо розглянути в даному засіданні, а тому, питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

В свою чергу, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті, навіть, якщо було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що знаходження представника у відпустці не є поважною причиню для відкладення розгляду справи, а відповідно викладені у клопотанні обставини не перешкоджають розгляду поданої апеляційної скарги, оскільки відпустка представника Приватного підприємства "Леоні", з огляду на положення ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, не позбавляє відповідача за первісним позовом його права направити в судове засідання для представлення своїх інтересів іншого представника. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що до клопотання відповідачем за первісним позовом не додано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені в поданому клопотанні.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника заявника апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 14.12.2007 року сторонами був укладений договір купівлі-продажу №14/1207-КБ від, відповідно до якого Приватне підприємство "Леоні" (надалі продавець) зобов’язувалося продати поліетиленові пакети, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (надалі – покупець) зобов’язувалося прийняти та оплатити їх вартість.

Пунктом 2.2 договору №14/1207-КБ від 14.12.2007 року встановлено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом попередньої оплати 50% вартості партії товару, вказаної в специфікації, та остаточного розрахунку протягом 3-х днів з моменту отримання (відвантаження) пакетів.

09.01.2008 року позивач за первісним позовом платіжним дорученням №39 перерахував на поточний рахунок відповідача за первісним кошти в сумі 34710,00 грн.

22.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" звернулось до Приватного підприємства "Леоні" з вимогою щодо повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 34710,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі за первісним позов стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом кошти в розмірі 34710,00 грн. як безпідставно набуті у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України, а також за зустрічним позовом – стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості в сумі 69420,00 грн., яка виникла за договором № 14/1207-КБ від 14.12.2007 року, а також інфляційні в сумі 10413,00 грн. та 3 % річних в сумі 1919,99 грн., які нараховані позивачем за зустрічним позовом у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт надання чи ненадання рахунку - фактури не свідчить про наявність або відсутність правової підстави здійсненого позивачем платежу, оскільки в даному випадку правовою підставою здійсненого позивачем платежу є норма укладеного сторонами договору. В свою чергу, судом встановлено, що договір є чинним, а отже норма договору, яка є правовою підставою для здійснення позивачем за первісним позовом попередньої оплати, на момент розгляду спору не відпала у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти в сумі 34710,00 грн., які перераховані позивачем відповідачу за первісним позовом згідно платіжного доручення № 39 від 09.01.2008 року, не підлягають стягненню з останнього, як набуті без належних правових підстав, у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, суд першої інстанції відзначив, що позивачем за первісним позов неправильно визначені підстави позову, а в силу принципу диспозитивності суд не має правових підстав захистити права позивача за первісним позовом шляхом задоволення заявлених вимог.

У той же час, місцевий господарський суд не звернув увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" вже зверталось до суду з позовом до Приватного підприємства "Леоні" про стягнення попередньої оплати в розмірі 34710,00 грн. у відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Приватне підприємство "Леоні" не виконало свої зобов’язання щодо поставки товару в обумовлені договором поставки строки, після здійснення покупцем попередньої оплати згідно платіжного доручення № 39 від 09.01.2008 року.

Судами першої інстанції залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що рішенням Господарського суду у справі № 22/127 від 28.11.2008 року (а.с. 14-16, т. 1) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" в стягненні з Приватного підприємства "Леоні" попередньої оплати в розмірі 34710,00 грн. з огляду на те, що кошти в сумі 34710,00 грн. сплачені позивачем не на виконання договору поставки № 14/2/07-КБ від 14.12.2007 р., а є безпідставно сплаченими, оскільки такої підстави (сплата коштів за відсутності рахунка-фактури продавця) для оплати товару, умови договору поставки не передбачають. З огляду на вказані обставини, рішенням Господарського суду у справі № 22/127 від 28.11.2008 року був встановлений факт, що кошти в розмірі 34710,00 грн. не є попередньою оплатою за договором поставки, а є безпідставно отриманими відповідачем, тобто Приватним підприємством "Леоні", які підлягають поверненню у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, в силу імперативних приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню при вирішенні даного спору факт перерахування коштів в сумі 34710,00 грн. не на підставі договору поставки № 14/2/07-КБ від 14.12.2007 р., в свою чергу, останні перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" та отримані Приватним підприємством "Леоні" без достатньої правової підстави.

Вищенаведене, на думку колегії суддів, спростовує висновок місцевого господарського суду про те, що правою підставою здійсненого позивачем за первісним позовом платежу в сумі 34710,00 грн. є договір поставки № 14/2/07-КБ від 14.12.2007 р.

В свою чергу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі, врахувавши, що за частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення 34710,00 грн. не можна визнати правомірним, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції у справі підлягає скасуванню, як таке що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, зокрема, частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зустрічні позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки, судом першої інстанції залишені без задоволення з посиланням на те, що при розгляді зустрічного позову продавцем, тобто позивачем за первісним позовом, не підтверджено належними доказами факт виконання ним вимог пункту 3.2 договору №14/1207-КБ від 14.12.2007 року щодо інформування покупця про прибуття товару на склад.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторони погодили, що поставка товару за цим договором здійснюється протягом 30 банківських днів з дати 50 % попередньої оплати товару.

При цьому, у відповідності пункту 3.2 договору продавець інформує покупця про прибуття товару на склад продавця.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності зустрічного позову, оскільки позивачем за зустрічним позовом у відповідності до статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних належних доказів, як б підтверджували відвантаження товару на склад покупця та повідомлення останнього про прибуття товару.

При цьому, частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено право продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям. Доказів надіслання відповідної вимоги позивачем за зустрічним позовом також не надано.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Колегія суддів відзначає, що позивачем за первісним позовом не підтверджено належне виконання свого зобов’язання щодо повідомлення покупця про прибуття товару на склад, що свідчить про те, що він не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких покупець не міг виконати свого обов'язку щодо прийняття товару.

В свою чергу, копія фіскального чеку № 6949 від 11.09.2009 року правомірно не прийнята місцевим господарським судом, як належний доказ, оскільки остання підтверджує направлення поштової кореспонденції на адресу комплексу "Агромарс", а не відповідачу за зустрічним позовом.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених зустрічних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив в цій частині рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування чи зміни рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на відповідача за первісним позовом у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі № 24/106-23/178 скасувати в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог , прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" в повному обсязі.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Леоні" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 6-А, код 33544206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська обл., Балаклійський р-н, с. П’ятигорське, вул. Першотравнева, 1 код 30773272) 34710,00 грн. безпідставно отримані кошти, 347,10 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі № 24/106-23/178 залишити без змін.

5.          Стягнути з Приватного підприємства "Леоні" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 6-А, код 33544206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська обл., Балаклійський р-н, с. П’ятигорське, вул. Першотравнева, 1 код 30773272) 173,55 грн. державного мита з апеляційної скарги.

6.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

7.          Матеріали справи № 24/106-23/178 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

09.09.10 (відправлено)