Постанова № 12326111, 31.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2010                                                                                           № 45/151

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Дементьєв І.Т.(за дов.), Гаркуша О.О. (за дов.),

від відповідача: Ткаченко Ю.В. (за дов.), Лесько Н.О. (за дов.), Волинський А.В. (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2010

у справі № 45/151 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна"

до                                                   Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

                                                  ТОВ "Науково-виробнича фірма "Дніпротехтранс"

про                                                   визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів (з врахуванням заяви про зміну підстав позову від 14.04.2010) про визнання недійсним Договору №ДФ-01/08 про відступлення права вимоги від 04.08.2008, обґрунтовуючи тим, що спірний договір було укладено на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007, укладеного між відповідачем -2 та Науково – виробничим підприємством «Дніпротехтранс», який постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 у справі №5/441-09 було визнано недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 у справі №45/151 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати Договір №ДФ-01/08 про відступлення права вимоги від 04.08.2008 недійсним, з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує, а передана новому кредитору вимога має бути дійсною. Сам факт передачі вимоги до нового кредитора юридично оформлюється у вигляді договору відступлення права вимоги. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та 180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору законодавець визнає такі умови, які є необхідними та достатніми для укладення договору, до яких перш за все відносяться умови про предмет договору. Тобто у спірному договорі взагалі відсутній предмет. Таким чином, як зазначає позивач, оскільки договір відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 було визнано недійсним і зважаючи на статтю 236 Цивільного кодексу України станом на 04.08.2008 у відповідача-2 не було права укладати спірний договір, то спірний договір є недійсним, і відповідачу-1 від відповідача-2 було передано недійсну вимогу.

31.08.2010 через канцелярію суду від Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №45/151 до розгляду пов’язаної з даної іншої справи №5/441-09.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідем-1 було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 у справі № 5/441-09. Оскільки справи №45/151 та №5/441-09 є пов’язаними, а рішення у справі №5/441-09 може вплинути на вирішення спору у даній справі, відповідач-1 просить зупинити апеляційне провадження у справі №45/151 до розгляду його касаційної скарги Вищим господарським судом України по справі №5/441-09.

Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача-1, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки вказані рішення та постанова у справі №5/441-09 вже переглядались Вищим господарським судом України за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс» та залишені без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

27.03.2007 між ТОВ «Ністас-Україна» (замовник) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» (постачальник) був укладений Договір поставки № Д06/07 (далі – Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації№1 до даного договору, що є його невід’ємною частиною (пункт 1.1.).

27.12.2007 між ТОВ «НВП «Дніпротехтранс» (цедент) та ТОВ НВФ «Дніпротехтранс» (цесіонарій) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №1 (далі – Договір цесії №1), згідно з умовами якого ТОВ «НВП «Дніпротехтранс» відступило ТОВ НВФ «Дніпротехтранс» право вимоги боргу від боржника ТОВ «Ністас-Україна» в розмірі 20145980, 00 грн., що становить заборгованість за поставлену останньому продукцію за Договором поставки №Д06/07 від 27.03.2007.

04.08.2008 між ТОВ «НВФ «Дніпротехтранс» (цедент) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги №ДФ-01/08 (далі – Договір цесії № ДФ-01/08).

Відповідно до пункту 1.1. Договору цесії № ДФ-01/08, цедент відступає, а цесіонарій набуває право вимоги сплати заборгованості в сумі 14227 999, 00 грн. та сплати неустойки, збитків за несвоєчасне виконання обов’язків боржником (позивачем) щодо оплати вартості поставленої продукції за Договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007, укладеним між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та позивачем (боржником), яке виникло у відповідача 2 на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 27.12.2007, укладеному між цедентом та ТОВ «НВП «Дніпротехтранс».

Отже, право вимоги, яке було відступлено за спірним договором, було раніше набуто відповідачем-2 у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» за Договором відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 27.12.2007.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 у справі № 5/441-09 за позовом ТОВ «Інтербудтрейд»до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 1 від 27.12.2007, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2009 змінено, а саме позов задоволено, визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 27.12.2007, укладений між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс» (відповідач-2 у справі № 45/151).

Вказана постанова залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, оскільки Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 у справі № 5/441-09 визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 27.12.2007, укладений між

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс» (відповідач-2 у справі № 45/151), тобто, того договору, який був підставою для укладання Спірного договору, то останній також підлягає визнанню недійсним.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, судова колегія вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує, а передана новому кредитору вимога має бути дійсною.

Оскільки, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 у справі № 5/441-09 Договір відступлення права вимоги № 1 від 27.12.2007, за яким ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» передав відповідачу -2 право вимоги сплати заборгованості у позивача, визнано недійсним, в силу статті 236 Цивільного кодексу України він є недійсним з моменту його вчинення, а саме з 27.12.2007. Отже, даний договір не створює для сторін ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України (подвійної реституції).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що відповідач-2 фактично не був кредитором позивача, тобто, у нього було відсутнє право вимоги сплати заборгованості у позивача. Таким чином, відповідач-2 не мав законних підстав (не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності) для вчинення спірного договору.

Частина 1 статті 204 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спірний договір вчинено особою, яка не мала права на його укладення, а саме особою, яка не мала повного обсягу цивільної дієздатності на його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що Договір №ДФ-01/08 про відступлення права вимоги від 04.08.2008 не відповідає чинному законодавству, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 по справі №45/151 скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м .Києва від 07.07.2010 у справі № 45/151 скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Договір №ДФ-01/08 про відступлення права вимоги від 04.08.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс» та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач».

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (01011, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 34349568) 42, 50 грн. – державного мита та 59, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс» (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 22, кВ. 31, код ЄДРПОУ 3568486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (01011, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 34349568) 42, 50 грн. – державного мита та 59, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

3. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (01011, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 34349568) 21, 25 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс» (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 22, кВ. 31, код ЄДРПОУ 3568486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» (01011, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 34349568) 21, 25 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 45/151 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді