Постанова № 12326046, 25.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2010                                                                                           № 7/809

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Цурка Н.О. – представник за довіреністю № Д 07/2009/07/10-9 від 10.07.2009 року

від відповідача -Слюсар С.А. – представник за довіреністю № 116 від 01.04.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2010

у справі № 7/809 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 13887625,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (далі-позивач), в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"(далі-відповідач) про стягнення 13 887 625,05 грн., а саме 12 663 121, 88 грн. - основного боргу, 113 342, 49 грн. - інфляційної складової боргу, 33 045, 66 грн. - 3 % річних, 223 796, 49 грн. - пені, 884 318, 53 грн. - штрафу, а також понесених ним по справі судових витрат : 25 500, 00 грн. -державного мита, 236, 00 грн. - витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за Договором № 1 від 29.12.1990.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. У відзиві, зокрема, вказував на недоведеність вимог поданими доказами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 у справі № 7/809 у позові Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" до Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компанії «Київводоканал» про стягнення 13 887 625.05 грн. (основного боргу, інфляційної складової боргу, 3% річних з простроченої суми, штрафу та пені за несвоєчасну оплату електричної енергії, поставленої за договором) відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду м. Києва по справі № 7/809 від 25.03.2010 року повністю та прийняти нове рішення, яким позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив та не надав належної оцінки умовам спірного договору, не з'ясував обставин справи щодо обов’язків відповідача здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту електричну енергію. Також зазначив, що суд не взяв до уваги норми п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Ухвалою від 12.05.2010 року Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивна Л.В., Поляк О.І. Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 25.03.2010 року у справі № 7/809 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2010 року.

Розпорядженням № 02-23/1/3 від 14.06.2010 р голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку із знаходженням суддів Поляк О.І. у відпустці , розгляд скарги переданий колегії суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивна Л.В., Кондратова І.Д..

14.06.2010 року оголошено перерву в судовому засіданні на 30.06.2010 року.

У зв’язку із знаходженням судді Кондратової І.Д. на лікарняному розпорядженням № 01-23/1/13 голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. розгляд апеляційної скарги доручено колегії суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивна Л.В., Поляк О.І.

У судовому засіданні 30.06.2010 року уповноваженими представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі № 7/809 на більш тривалий термін, ніж передбачено нормами ГПК України, для більш повного та об’єктивного з'ясування всіх обставин справи.

Розгляд справи відкладено до 25.08.2010 р. Розпорядженням № 02-23/1/1 від 25.08.2010р. голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку із виробничою необхідністю розгляд справи переданий колегії суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивна Л.В., Кондратова І.Д..

У судове засіданні 25.08.2010 року з'явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.95 № 31, 31.08.95 № 177 та від 29.09.95 № 176 реорганізовано у філіал АК «Київенерго», і є правонаступником його майна, прав та обов'язків, та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій було укладено договір на використання електричної енергії від 29.12.1990 № 1 (надалі Договір).

Наказом ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 18.12.2001 № 207 Підприємство по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ «Акціонерна компанія «Київенерго», яке є правонаступником її майнових прав.

Департамент експлуатації водопровідного господарства ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» листом від 26.09.2002 № 5/12-1267 підтвердив та гарантував погашення боргів ліквідованих згідно із зазначеним наказом підрозділів, зокрема Деснянської водопровідної станції.

Згідно з умовами договору від 29.12.1990 № 1 АК «Київенерго» відпускає відповідачу електричну енергію (активну та реактивну), а споживач зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі. Порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією та споживачем визначається пунктом 7 Договору.

7.08.2004р. між позивачем, Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством Акціонерною компанією «Київводоканал», було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 29.12.1990р., якою сторони внесли зміни у договір, вилучивши із тексту договору п.7, як такий що не відповідає вимогам Правил користування електричною енергією у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 № 928. Відповідно до п.2 даної угоди сторони домовилися, що порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників визначатиметься додатком 2Г до договору від 29.12.1990р.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, не звернув уваги на положення 5 додатку 2Г до Договору і тому дійшов помилкового висновку про відсутність документу, на підставі якого позивач визначав обсяг спожитої відповідачем електроенергії , розмір плати за спожиту електроенергію, та, як наслідок, розмір своїх вимог до відповідача.

Неповнота дослідження обставин справи, прав та обов’язків сторін за договором від 29.12.90 року місцевим господарським судом призвела до прийняття ним незаконного рішення.

Так , за умовами п.4 додатку 2Г до Договору Споживач зобов'язувався щомісячно направляти свого представника до Постачальника для надання звіту за використану електроенергію та отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період, із зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату ( акт приймання - передачі товарної продукції, рахунок-фактура).

Утім, з відміток на наявних у справах звітах ( а.с. 67-69, а.с. 71-73 , а.с. 75-77), підписаних головним енергетиком Управління експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станції Департаменту експлуатації водопровідного господарства АК “Київводоканал”, вбачаться про отримання ним документів для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду.

Аналізуючи правовідносини сторін, колегія судів вважає, що між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання з договору поставки електричної енергії через приєднану мережу, на регулювання яких , з огляду на ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , поширюються норми цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Таким чином, звіти за використану електроенергію з відміткою про отримання відповідачем розрахункових документів попереднього розрахункового періоду є достатніми доказами як для визначення обсягу спожитої відповідачем електроенергії , так і для оплати її вартості споживачем.

З огляду на встановлене , твердження відповідача про те, що невиконання ним зобов’язань за договором сталося з вини кредитора ( електропостачальною організацією) спростовуються матеріалами справи.

Заперечення відповідача ( а.с 100-102) , які також були наведені його представником у суді апеляційної інстанції і стосувалися відсутності у Договорі умов про визначення класу напруги електроустановок споживача на межі балансової належності, а відтак, і позбавляло можливості визначити тарифи на оплату спожитої електроенергії, Київським апеляційним судом до уваги не приймаються, враховуючи таке.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 затверджені Правила користування електричною енергією (надалі – Правила).

Згідно п. 1.1 Правил ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Таким чином, суд відзначає, що в питаннях, які не вирішені умовами договору, слід керуватись зазначеними правилами.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року N 1052 «Про Порядок визначення класів споживачів» затверджено Порядок визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.98 N 1052 (далі - Порядок), до 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт·год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, зазначених вище.

Якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, а тому йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії. А отже при визначенні вартості поставленої активної енергії позивач правомірно застосовував тарифи на електроенергію як для споживача 1 - го так і для споживача 2- го класу. При цьому, позивачем вірно визначений за кожний місяць середньо розрахунковий тариф в залежності від кількості точок продажу електричної енергії (згідно звіту відповідача) та класу споживача у відповідній точці.

Електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок (постанова НКРЕ від 31 липня 1996 року N 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією»).

Згідно п. 6.4 Правил користування електричною енергією величина плати за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до п. 6.33 Правил користування електричною енергією величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

З урахуванням вищевказаного, суд відзначає, що позивач правомірно нараховував споживачу плату за перетікання реактивної електричної енергії, враховуючи умови договору, при цьому приймаючи до уваги норми чинного законодавства, зокрема : Правила користування електричною енергією та Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів відзначає, що позивач правомірно нараховував споживачу плату за перетікання реактивної електричної енергії, враховуючи умови договору, при цьому приймаючи до уваги норми чинного законодавства, зокрема : Правила користування електричною енергією та Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.

Згідно з частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 6.6 розділу 6 Правил користування електричною енергією зазначено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Згідно звітів про використану активну електроенергію за спірний період, які підписані уповноваженими представниками відповідача, вбачається що останній отримав всі документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти до висновку, що у відповідача згідно звітів, розрахункових документів , які були ним отримані від позивача, а також у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема статті 275 Господарського кодексу України, ЗУ «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами та договору № 2 виник обов’язок сплати вартість спожитої активної електричної енергії, а також плати за перетікання реактивної енергії, проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 12 633 121,88 грн. за спожиту в період з 01.09.2009 р. 01.12.2009 р. електричну енергію , загальною вартістю 15 001 921, 88 грн. .

Зважаючи на те, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором, тоді як відповідач оплати за спожиту електроенергію не здійснив , чим порушив зобов’язання, і , як того вимагають положення ч. 2 ст. 218 ГК України, не довів, що невиконання ним господарського зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, наявні підстави для виникнення господарсько-правової відповідальності відповідача.

Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою ( стаття 546 Цивільного кодексу України та стаття 230 Господарського кодексу України). Неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зі змісту статті 231 Господарського кодексу України, визначено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0.1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Зі змісту ст. 625 ЦК України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»: суми основного боргу 12633121,88грн., штрафу сумою 884318,53грн. ( з розрахунку 12 633 121,88 х 7% ) ; 223796,49грн. пені за 30 днів прострочення у вересні 2009 , 31 дня - у жовтні 2009 та 30 днів - у листопаді 2009 ), інфляційної складової боргу сумою 113342,49грн., 33045,66грн. 3 відсотків річних за весь час прострочення , 25500,00грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин справи, апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», підлягає задоволенню як обґрунтована, а рішення місцевого господарського суду , висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи , - скасуванню з прийняття нового рішення про задоволення позову у розмірі заявлених позовних вимог.

В силу ст. 49 ГПК України державне мито за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 року у справі № 7/809-скасувати.

3.          Позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити повністю.

4.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал ( 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, А1А, р/р 2600200990434 в КБ “Хрещатик” м. Києва, МФО 300670, код ЄДРПОУ 03327664 або з будь-якого іншого виявленого державним виконавцем рахунку ) :

- на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» ( 04050, м.Київ, вул.. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764 на р/р зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ “Ощадбанк” , МФО 322669 ,код ЄДРПОУ 00131305 ) 12 633 121 (дванадцять мільйонів шістсот тридцять три тисячі сто двадцять одну ) грн. 88 коп. боргу за спожиту електричну енергію ,

- на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» ( 04050, м.Київ, вул.. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764, р/р 260003062901 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ “Ощадбанк”, МФО 322669 , код ЄДРПОУ 001313305 ) 233 796 ( двісті тридцять три тисячі сімсот дев’яносто шість) грн. 49 коп. пені , 113 342 ( сто тринадцять тисяч триста сорок два ) грн. 49 коп. інфляційних, 33 045 ( тридцять три тисячі сорок п’ять ) грн. 66 коп. відсотків річних, 25 500 ( двадцять п’ять тисяч п’ятсот ) грн. витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал ( 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, А1А, р/р 2600200990434 в КБ “Хрещатик” м. Києва, МФО 300670, код ЄДРПОУ 03327664 або з будь-якого іншого виявленого державним виконавцем рахунку ) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» ( 04050, м.Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764, р/р 260003062901 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ “Ощадбанк”, МФО 322669 , код ЄДРПОУ 001313305 ) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят ) грн. державного мита за розгляд скарги судом апеляційної інстанції.

6.          Доручити місцевому господарському суду видання відповідних наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.08.10 (відправлено)