Постанова № 12326029, 26.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2010                                                                                           № 37/47

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство об"єднання громадян "КМГО СОІУ "СПАС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.03.2010

у справі № 37/47 ( .....)

за позовом                               Навчально-виробниче підприємство "Міраж МЛО" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України

до                                                   Підприємство об"єднання громадян "КМГО СОІУ "СПАС"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 415669,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України до Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” про стягнення 324.645, 18 грн. основного боргу, 26.637,02 грн. інфляційних збитків, 8.937,80 грн. трьох процентів річних за користування чужими грошовими коштами, 32.724,23 грн. пені та 22.725,16 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 27 від 01.11.2008 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у справі № 43/47 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” (01103, вул. Кіквідзе, 13, м. Київ; код ЄДРПОУ 34730674) на користь Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України (79052, вул. Гніздовського, б. 4, м. Львів; код ЄДРПОУ 30649947) 324.645 (триста двадцять чотири тисячі шістсот сорок п’ять) грн. 18 коп. основного боргу, 6.492 (шість тисяч чотириста дев’яносто дві) грн. 89 коп. інфляційних нарахувань, 2.268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 07 коп. річних відсотків, 15.498 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев’яносто вісім) грн. 45 коп. пені та 22.725 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять п’ять) грн. 16 коп. штрафу; стягнуто з Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” (01103, вул. Кіквідзе, 13, м. Київ; код ЄДРПОУ 34730674) в дохід Державного бюджету України 3 716 (три тисячі сімсот шістнадцять) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що у накладних, за якими поставлявся товар, не зазначено, що поставка товару здійснювалася за договором № 27, сам договір № 27 не містить підпису та печатки відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Підприємства об’єднання громадян „КМГО СОІУ „СПАС” і порушено апеляційне провадження у справі № 37/47.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, між Навчально-виробничим підприємством “Міраж МЛО” Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України (продавець) та Підприємством об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” (покупець) був укладений договір № 27 від 01.11.2008 р., відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує овочі консервовані (буряк консервований, морква консервована, капуста маринована) на умовах даного договору. Покупець зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Оригінал договору витребувано колегією суддів в ході апеляційного провадження та долучено до матеріалів справи (т. 1 а. с. 133). Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

В пункті 4.1 договору № 27 від 01.11.2008 р. встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р., або до виконання сторонами всіх зобов’язань за даним договором.

Згідно з пунктом 1.2 вищевказаного договору кількість, розміри партій, умови поставки та ціна товару вказуються в накладних.

У відповідності до пункту 1.3 договору № 27 від 01.11.2008 р. загальна вартість поставленого згідно з даним договором товару становить 2.000.000,00 грн.

В пункті 2.2 договору № 27 від 01.11.2008 р. зазначено, що всі розрахунки в грошовій формі згідно з договором здійснюються в українській гривні шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару.

Відповідно до пункту 3.1. вищевказаного договору передача товару здійснюється за взаємною домовленістю сторін, але не пізніше 20 днів після заявки.

Пунктом 3.2 договору № 27 від 01.11.2008 р. передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю по накладній.

На виконання умов договору № 27 від 01.11.2008 р. Навчально-виробничим підприємством “Міраж МЛО” Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України було поставлено Підприємству об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” товару на загальну суму 951.843,88 грн., що підтверджується накладними:

- № 475 від 10.12.2008 р. - на суму 513.146, 38 грн.,

- № 8 від 06.01.2009 р. - на суму 289.639, 50 грн.,

- № 76 від 20.02.2009 р. - на суму 149.058, 00 грн.

Пунктом 2.1 договору № 27 від 01.11.2008 р. передбачено, що ціна на партію товару, яка підлягає поставці згідно з договором, а також порядок та форма розрахунків погоджуються сторонами не пізніше 5 календарних днів до початку відгрузки, являються незмінними і оформляються в накладних.

Але ані в договорі № 27 від 01.11.2008 р., ані у вищезазначених накладних термін та форма оплати відповідачем товару не зазначені. Тому позивач направив на адресу Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” претензію вих. № 230 від 09.10.2009 р., у якій просить в 5-деннний термін з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості.

Відповідач вищезазначену претензію отримав 13.10.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1290196.

Враховуючи наведене, терміном виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 27 від 01.11.2008 р. є 20.10.2009 р.

Підприємство об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” свої зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконало, оплативши поставлений товар частково, на суму 627.198, 70 грн., у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 324.645, 18 грн.

Таким чином, Навчально-виробниче підприємство “Міраж МЛО” Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України просить стягнути з відповідача 324.645, 18 грн. основного боргу, 26.637,02 грн. інфляційних збитків, 8.937,80 грн. трьох процентів річних за користування чужими грошовими коштами, 32.724,23 грн. пені та 22.725, 16 грн. штрафу у зв’язку з простроченням оплати за поставлений товар.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося раніше, терміном виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 27 від 01.11.2008 р. є 20.10.2009 р. Проте Підприємством об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” грошові кошти за поставлений товар своєчасно та у повному обсязі сплачені не були.

В ході розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача відмовився від своїх заперечень проти позову, які ґрунтувалися на зарахуванні сторонами однорідних зустрічних вимог. Натомість, апелянт наполягає на запереченнях проти позиву в частині того, що поставка відбулася не за договором № 27.

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що поставка відбулася не за договором № 27, оскільки ним визнано розмір основного боргу перед позивачем в сумі 324.645, 18 грн., і судом встановлено, що прострочення щодо сплати за отриманий товар розпочалося через 7 днів з моменту виставлення претензії позивачем. Таким чином, наявність у відповідача боргу перед позивачем у розмірі 324.645, 18 грн. за отриманий товар не спростована.

Переглядаючи спір по суті колегія суддів також бере до уваги наступне.

Як вбачається з пояснень сторін, фактично господарські відносини між учасниками спору виникли до підписання договору № 27.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на основі домовленостей між директорами підприємств Цвігун Н.І. та Заболотним Л.В. підприємством "СПАС" були проведені авансові платежі на розрахунковий рахунок НВП"Міраж МЛО", а саме:

7 жовтня 2008 року 50000,00 грн. платіжне доручення №438,

9 жовтня 2008 — 50000,00 грн. платіжне доручення № 471, 14 листопада 2008 року — 50000,00 грн. платіжне доручення № 532, 28 листопада 2008 року — 100000,00 грн. платіжне доручення № 556, згідно листа № 241 від 6 листопада 2008 року НВП "Міраж МЛО" у зв’язку з відсутністю коштів на поточному рахунку підприємства просить перерахувати в рахунок поставки 3146,38 грн. за використану електроенергію Збаразькому РЕМ. 03 грудня 2008 року поступило на рахунок позивача авансом 50000,00 грн. (платіжне доручення № 576).

Фактичні поставки продукції почались після укладення договору № 27.

При цьому позивач повністю зарахував отримані авансові платежі в оплату поставленої продукції.

Крім цього ПОГ "КМГО СОІУ "СПАС" для НВП "Міраж МЛО" було поставлено в рахунок поставок консервів склобанки по накладній № 392 від 15 грудня 2008 року на суму 114052,32 грн.

Після поставки овочевих консервів по накладній № 475 від 10 грудня 2008 року ПОГ "КМГО СОІУ "СПАС" перерахувало 11 грудня 2008 року 50000,00 грн. по платіжному дорученню № 592 та 18 грудня 2008 року — 100000,00 грн. (платіжне доручення № 614).

Таким чином ПОГ "КМГО СОІУ "СПАС" враховуючи авансові платежі, поставку склобанок і оплату електроенергії, оплатило НВП "Міраж МЛО" 627198,70 грн., що сторонами не заперечується.

Колегія суддів також враховує, що з реквізитів платіжних доручень відповідача, виписок з банківських рахунків сторін вбачається, що платежі здійснювались в оплату рахунку позивача № 14 від 07.10.2008 р. (на суму 41666,67 грн.), рахунку № 14-11 від 13.11.2008 р. (на суму 41666,67 грн.), договору № 14-11 від 13.11.2008 р. (на суму 83333,33 грн.).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, рахунок № 14 від 07.10.2008 р. (на 41666,67 грн.) – це фактично рахунок на авансовий платіж, з посиланням на який відповідачем перераховано позивачеві 160.000,00 грн. Рахунок за № 14-11 від 13.11.2008 р. (на суму 41666,67 грн.) позивачем ніколи не виставлялвся, а відповідачем не отримувався, а був лише вигаданим реквізитом для здійснення авансових платежів; договір № 14-11 від 13.11.2008 р. (на суму 83333,33 грн.) ніколи сторонами не укладався і також був лише вигаданим реквізитом для здійснення авансових платежів.

Ці обставини сторонами не заперечуються.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 27, яким в кінці кінців були оформлені фактичні господарські відносини, що почали існувати до 01.11.2008 р.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 324.645, 18 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України щодо стягнення з Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” суми основного боргу за договором № 27 від 01.11.2008 р. у розмірі 324.645, 18 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 26.637,02 грн. інфляційних збитків та 8.937,80 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 27 від 01.11.2008 р. за період з 20.10.2009 р. – 12.01.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем уточненого розрахунку інфляційних нарахувань та річних процентів Господарським судом міста Києва було виявлено помилки, у зв’язку з чим місцевим судом виконано власний розрахунок цих вимог.

Розрахунок розміру інфляційних нарахувань

Розрахунок розміру 3% річних

Вказаний розрахунок перевірений колегією суддів та відповідає положенням законодавства. Згідно з даним розрахунком стягненню з Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” за прострочення виконання зобов’язання за договором № 27 від 01.11.2008 р. підлягають стягненню 6.492, 89 грн. інфляційних нарахувань та 2.268, 07 грн. трьох процентів річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 32.724, 23 грн. пені та 22.725, 16 грн. штрафу за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.2 договору № 27 від 01.11.2008 р., відповідно до якого покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу та штраф в розмірі 7 відсотків від вартості неоплаченого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені місцевим судом було встановлено, що позивачем було допущено помилки, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок.

Вказаний розрахунок перевірений колегією суддів та відповідає положенням законодавства. Згідно з даним розрахунком стягненню з Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” підлягає пеня в розмірі 15.498, 45 грн., виходячи з наступного.

Розрахунок розміру пені

Крім того, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом, стягненню з Підприємства об’єднання громадян “КМГО СОІУ “СПАС” підлягає штраф в розмірі 7 відсотків від вартості неоплаченого товару, що становить 22.725, 165 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виробничого підприємства “Міраж МЛО” Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України підлягає задоволенню частково.

Судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів також відзначає, що в судовому засіданні 27.05.2010 р. відповідачем було подано клопотання, в якому останній просить витребувати у позивача та долучити до матеріалів справи оригінал Договору № 27 від 01.11.2008 р., а також призначити почеркознавчу та технічну судову експертизу, в якій для роз'яснення судовому експерту поставити такі питання:

- чи виконано підпис на Договорі № 27 від 01.11.2008 р. директором ПОГ «КМГО СОІУ «СПАС» Цвігун Нелею Іванівною?; - чи відповідає відтиск печатки ПОГ «КМГО СОІУ «СПАС» на Договорі № 27 оригіналу печатки ? - чи нанесені відтиски печаток на Договорі № 27 від 01.11.2008 р. у той час, яким датований документ, тобто 01.11.2008 р.?; - чи вчинені рукописні підписи на договорі № 27 від 01.11.2008 р. у той час, яким датований документ, тобто 01.11.2008 р.?; - в який період часу нанесені відтиски печаток та підписи на договорі № 27 від 01.11.2008 р.?; - чи нанесені відтиски печаток та підписів сторін на Договорі № 27 від 01.11.2008 р. у різний час ?

На підставі пояснень представників сторін та наявних у справі матеріалів суд вирішив витребувати додаткові докази у справі, а саме витребувати у позивача для огляду оригінал Договору № 27 від 01.11.2008 р.

Оригінал договору витребувано колегією суддів в ході апеляційного провадження та долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 133). Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Апеляційний суд також витребував у сторін оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (до матеріалів справи) накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, за якими в межах виконання Договору № 27 від 01.11.2008 р. було поставлено товар на суму 627198,70 грн. (поставки, що передували спірним в даній справі), а також платіжних доручень та виписок з банківських рахунків на підтвердження оплати вказаного товару та отримання за нього грошових коштів.

Вказані документи свідчать про те, що Договір № 27 від 01.11.2008 р. був фактично схвалений сторонами та на його виконання вчинялись фактичні дії, що підтверджується частковим виконанням сторонами договору. Обставини, які б викликали питання, вказані у клопотанні відповідача, відсутні. При цьому будь-яких переконливих аргументів на підтвердження того, що підпис директора відповідача на договорі № 27 та відтиск печатки підроблені, відповідачем не надано.

Стаття 241 Цивільного кодексу України вказує, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття його до виконання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої та технічної судової експертизи.

В ході апеляційного провадження позивачем також було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в сумі 415.669,39 грн. Клопотання мотивовано тим, що відповідач може приховати наявне у нього майно та кошти.

Як встановлено ст. 66, ч. ч. 2, 3 ст. 67 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Всупереч вимогам ст. 66 ГПК України позивачем не вказано, яким чином невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, з яких підстав позивач стверджує, що відповідач може приховати наявне у нього майно та кошти, а тому вказана заява позивача колегією суддів відхилена.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у справі № 37/47 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства об’єднання громадян „КМГО СОІУ „СПАС” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у справі № 37/47 – без змін.

2. Матеріали справи № 37/47 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді