Постанова № 12326028, 19.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2010                                                                                           № 25/325

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Явір-2000"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2010

у справі № 25/325 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Явір-2000"

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 92775,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Явір-2000” (далі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та захист” (далі – відповідач) про стягнення відшкодування матеріальної шкоди за заподіяні збитки в сумі 92.775,54 грн., в тому числі страхового відшкодування в сумі 91.487,66 грн., 3% річних в розмірі 368,46 грн. та втрат від інфляції 919,45 грн.

Заявою від 10.03.2010 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 38.103,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 919,45 грн. та 3% річних у розмірі 368,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо–транспортної пригоди, а відповідачем не виконане повністю зобов’язання з оплати страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2010 р. у справі № 25/325 (далі – Рішення суду) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду та постановити нове, яким стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 38.103,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 919,45 грн. та 3% річних у розмірі 368,46 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства „Явір-2000” і порушено апеляційне провадження у справі № 25/325.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір страхування наземного транспорту № 26/17-0159 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі – Договір страхування). Об’єктом договору страхування є автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ.

Згідно з п. 5.2.1 Договору страхування відповідач забезпечує страховий захист вказаного в Договорі страхування транспортного засобу від дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Відповідний страховий випадок настав 08.01.2009 р. в с. Руденьківка Полтавської області, а саме відбулося ДТП, в результаті якого автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ, зазнав пошкоджень.

Позивачем 08.01.2009 р. було повідомлено відповідача про страховий випадок, а 14.01.2009 р. – подано заяву про виплату страхового відшкодування, що підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву. Серед документів, необхідних для визначення розміру збитків, позивачем було надано Висновок експерта–автотоварознавця № 1/18-1 від 16.01.2009 р., складений суб’єктом оціночної діяльності СПД Михайловим Б.М., за яким вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ, визначена в сумі 91.487,66 грн.

Як свідчать матеріали справи, для визначення розміру матеріального збитку відповідач використав ремонтну калькуляцію експерта–автотоварознавця Ковтуна В.І., за якою витрати на ремонт автомобіля Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ, складають 55.467,23 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідачем 10.07.2009 р. було прийняте рішення про сплату страхового відшкодування в розмірі 44.139,27 грн., що розраховано наступним чином: 55.467,23 грн. збитку за вирахуванням 9.244,54 грн. ПДВ та 4,50% зменшення за рахунок проведення попередніх виплат. Про прийняте рішення відповідачем було складено Страховий акт № 48107109 від 10.07.2009 р. (копія в матеріалах справи).

На підставі вказаного Страхового акта відповідач виплатив позивачу 44.139,27 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 1756 від 10.07.2009 р. (копія наявна в матеріалах справи – а.с. 39).

Спір між позивачем і відповідачем виник через визначення різного розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП автомобілю Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ. Позивач стверджує, що такий збиток складає 91.487,66 грн., а сума страхового відшкодування має складати 91.487,66 грн. Відповідач стверджує, що до визначення розміру матеріального збитку не підлягає включенню заміна цілого механізму картера шарніра КПЛ (вартістю 26.173,91 грн. без ПДВ), оскільки пошкодженою є лише його части (рульова тяга) вартістю 612,83 грн., виходячи з чого ним у було розраховано та виплачено 44.139,27 грн. страхового відшкодування.

У зв’язку з різним визначенням сторонами вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ, внаслідок ДТП 08.01.2009 р., для з’ясування питання щодо визначення реальної вартості такого матеріального збитку, зважаючи на необхідність наявності для цього спеціальних знань, господарським судом була призначена судова автотоварознавча експертиза, на вирішення якої поставлене питання: який матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП 08.01.2009 р.

Як свідчить повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10432 від 24.12.2009, неможливість проведення експертного дослідження сталася через ненадання позивачем на огляд автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ.

З урахуванням наведеного місцевим судом зроблено висновок про те, що позивачем не доведено заявлений ним розмір матеріального збитку, що зазнав внаслідок пошкодження автомобіля Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер ВІ 3572 АХ в ДТП 08.01.2009 та не вжито заходів для встановлення такого розміру збитку судом шляхом проведення судової експертизи.

За таких обставин, місцевий суд вирішив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв’язку з їх недоведеністю позивачем.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до п. 9.1 Договору позивач надав страховій компанії всі документи, що підтверджують наявність страхового випадку по ризику ДТП.

Будь-яких вимог про надання додаткових документів для виплати страхового відшкодування від Страховика до Страхувальника не надходило.

За умовами Договору (п. 11.1) Страховик протягом 30 (тридцяти) робочих днів після одержання ним всіх документів, вказаних в Договорі страхування та Правил страхування, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір збитків, приймає рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову в здійсненні страхового відшкодування, яке оформлюється страховим актом.

В претензії № 673 від 05.06.2009 р. ПП «Явір-2000» вимагало від страхової компанії виконати свої зобов’язання за договором страхування.

Як було встановлено місцем господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач визнав ДТП за участю автомобіля позивача страховим випадком і 10.07.2009 р. перерахував частину страхового відшкодування на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 44.139,27 грн.

У своєму відзиві від 10.09.2009 р. відповідач посилався як на підставу визначення розміру збитків та, відповідно, розміру страхового відшкодування ремонтну калькуляцію експерта-автотоварознавця Ковтуна В.І., за якою витрати на ремонт автомобіля позивача складали 55.467,23 грн.

Відповідно до Розділу 9 Договору документи, що підтверджують необхідні витрати на ремонт ТЗ і додаткового обладнання - кошторис ремонтних робіт, рахунки-фактури, наряди-замовлення тощо. Замість документів, зазначених у п. 9.6.1, на вимогу Страховика, документом на підтвердження необхідних витрат може бути акт товарознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою організацією. Вибір експертної організації здійснюється Страховиком або має бути погоджено з ним Страхувальником або уповноваженою особою, (п. 9.6.2. Договору)

При потребі, для визначення розміру збитків, Страховик замовляє експертизу, яку проводить незалежний фахівець, який має належні повноваження, (п. 10.4 Договору).

До участі в експертизі Страховик запрошує Страхувальника (або його представника) та особу, відповідальну за заподіяний збиток, (п. 10.5 Договору).

Згідно з п. 10.8 Договору розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту) з урахуванням документів, наданих Страхувальником, а також; документів і відомостей, зібраних Страховиком самостійно.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові та здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Зазначені вимоги чинного законодавства та умови договору № 26/17-0159 від 02.07.2008 р. ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист» не виконані.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі будь-які фактичні лані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, поясненнями ( у тому числі письмовими) представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази подаються сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, господарський суд м. Києва виходив з того, що позивачем не доведений заявлений ним розмір збитків.

Разом з тим, при винесенні рішення місцевим судом не взято до уваги висновок експерта-автотоварознавця № 1/18-1 від 16.01.2009 р., яким визначено розмір матеріального збитку, спричиненого автомобілю позивача в розмірі 91.487,66 грн.

Місцевий господарський суд в своєму рішенні зробив висновок про те, що ініціатором проведення автотоварознавчої експертизи, за результатами якої було дано висновок експерта-автотоварознавця № 1/18-1 від 16.01.2009 р., був позивач, а тому місцевий суд не взяв до уваги вказаний висновок з посиланням на те, що у справі відсутні докази погодження позивачем із відповідачем питання про вибір експертної організації, відповідач не звертався до позивача із вимогою про надання йому для визначення розміру збитків Акта товарознавчої експертизи.

Даний висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та наявним доказам, оскільки вибір вищевказаного експерта зробив сам відповідач, уклавши відповідний договір № 1/18 від 16.01.2009 р. щодо питання визначення розміру матеріального збитку, спричиненого автомобілю позивача.

Як вбачається з відповіді СПД-ФО суб’єкта оціночної діяльності Михайлова Б.М. від 28.09.2009 р., саме відповідач звертався до експерта стосовно дослідження пошкоджень застрахованого транспортного засобу і на підставі договору № 1/18 від 16.01.2009 р., укладеного з Управлінням по Полтавській області ЗАТ СК «Добробут та Захист», експертом-товарознавцем було надано висновок № 1/18-1 від 16.01.2009 р. про оцінку пошкоджень, який відповідачем оспорено не було, відповідач у своєму відзиві, його представник у судових засідання не заперечував даний факт.

При цьому наданий позивачем місцевому суду висновок № 1/18-1 від 16.01.2009 р., на який вказує суд у рішенні, є лише копією висновку, замовленого експерту авто товарознавцю Управлінням по Полтавській області ЗАТ СК «Добробут та Захист».

В оскаржуваному рішенні судом не надано належної правової оцінки умовам договору, які визначали порядок визначення розміру збитків та документів, на підставі яких визначається розмір збитків.

Місцевий господарський суд при розгляді справи безпідставно не взяв до уваги документи, які підтверджують реальні витрати позивача на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля: договір на виконання послуг по техобслуговуванню та ремонту автомобілів від 02.10.2009 р., Акт № СТ-9000072 здачі-приймання робіт від 02.10.2009 р.

Місцевий суд у своєму рішенні зазначив, що оскільки позивачем вказані документи не заявлялися в якості доказів для задоволення позовних вимог, тому вони не взяті до уваги.

Однак вказані документи не могли бути заявлені позивачем до суду на момент пред’явлення позову у липні 2009 року, оскільки відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля було зроблений в жовтні 2009 року, про що відповідним листом ПП «Явір-2000» № 1612 від 23.12.2009 р. повідомило місцевий суд.

При цьому до прийняття судом рішення 11.03.2010 р. зазначені документи були долучені до матеріалів справи і суд повинен був надати їм оцінку.

Крім того колегія суддів відзначає і таке.

Відповідно до клопотання позивача від 23.12.2009 р., він повідомив суд, що у зв’язку з виробничою необхідністю був змушений відремонтувати автомобіль у жовтні 2009 року, а тому, надаючи суду додаткові документи стосовно відновлюваного ремонту, просив призначити автотоварознавчу експертизу за матеріалами справи.

Відповідно до п. 10.8 Договору розмір завданих збитків визначається після огляду пошкодженого автомобіля.

Протокол огляду застрахованого транспортного засобу Mitsubishi L 200 складено 16.01.2009 р. судовим експертом-автотоварозначвцем Морозовим С.М. (за дорученням суб’єкта оціночної діяльності Михайлова Б.М.) в присутності начальника Управлінням по Полтавській області ЗАТ СК «Добробут та Захист» Васильєва В.О. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

На підставі зазначеного протоколу та інших матеріалів суб’єктом оціночної діяльності Михайловим Б.М. і складено висновок від 16.01.2009 р.

В порушення п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України № 142/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика №142/2092) експерт Ковтун В.І. здійснив оцінювання та визначення вартості матеріального збитку без огляду автомобіля.

В Звіті оцінювача Ковтуна В.І. зазначено (на cтop. 7), що огляд ДТЗ проводився Морозовим С.Н. в світлий час доби за адресою: м. Полтава.

Проведення оцінювання на підставі результатів огляду ДТЗ, здійсненого іншим експертом (Морозовим С.Н.), суперечить вимогам Методики № 142/2092.

Як зазначено оцінювачем Ковтуном В.І. в Звіті (стор. 10), «калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду ДТЗ».

Дане твердження оцінювача Ковтуна В.І. не відповідає дійсності, оскільки як було зазначено вище, огляд ДТЗ оцінювачем Ковтуном В.І. не проводився ні 16 січня, ні 09 червня 2009 р.

Колегія суддів бере до уваги Додатки до Звіту, а саме: Протокол огляду експертом Морозовим CM. транспортного засобу 16.01.2009 р., Ремонтну калькуляція А1233, в якій зазначено дату складання 16.01.2009 р.

Разом з тим, як вбачається з повного звіту оцінювача Ковтуна В.І. (витребуваного судом апеляційної інстанції), сам звіт № 241 складений 09.06.2009 р. (через п’ять місяців після настання страхового випадку) без фактичного огляд цим оцінювачем транспортного засобу позивача.

Таким чином, Звіт № 241 про визначення вартості матеріального збитку, складений оцінювачем Ковтуном В.І. станом на 09.06.2009 р., на який посилається ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» як підтвердження своїх заперечень, не може прийнятий судом як належний та достовірний доказ, котрим визначено дійсний розмір матеріальних збитків, оскільки, не відповідає вимогам Методики №142/2032 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх засобів та містить суперечливі дані.

Місцевим судом не надано належної правової оцінки тим обставинам, що відповідачем визначено розмір збитків без огляду автомобіля, що є порушенням п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. та п.10.8 Договору.

Таким чином, факт настання страхового випадку під час дії договору страхування підтверджено матеріалами справи № 25/325, розмір матеріальних збитків на загальну суму 91.487,66 грн. (без ПДВ), який зазнав внаслідок ушкодження автомобіль позивача Mitsubichi L 200, підтверджується висновком експерта-товарознавця № 18/1 від 16.01.2006 р. та договором на виконання послуг по техобслуговуванню та ремонту автомобілів від 02.10.2009 р., Актом № СТ-9000072 здачі-приймання робіт від 02.10.2009 р., які місцевий суд безпідставно не взяв до уваги.

ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист» у судовому засіданні 10.08.2010 р. надало додаткові пояснення № 05/08-01 від 09.08.2010 р., в яких стверджує, що позивач не тільки в повному обсязі відремонтував пошкоджений автомобіль Mitsubishi L200, а також додатково усунув несправності останнього, викликані в процесі його експлуатації, не пов’язаними з ДТП.

Дане твердження представника ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист» не відповідає обставинам справи, не підтверджено належними доказами та спростовується матеріалами експертизи Морозова C.M. та Актом № СТ-9000072 здачі-приймання робіт від 02.10.2009 р.

Так, у Висновку № 1/18 від 16.01.2009 р. експертом Морозовим C.M. визначені пошкоджені деталі та характер пошкоджень, а також можливість їх усунення шляхом заміни або ремонту.

В документі, що підтверджує реальні витрати ПП «Явір-2000» на ремонт транспортного засобу, а саме в Акті № СТ-9000072 здачі-приймання робіт від 02.10.2009 р., СТО СПД Роздолянської О.В. зазначено перелік виконаних ремонтних робіт та заміна пошкоджених запчастини, деталей, як зазначено в експертному висновку Морозова CM. на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобілю Mitsubishi L 200.

Експертом Морозовим С.М. при огляді автомобілю 16.01.2009 р. візуально були встановлені зовнішні пошкодженні агрегатів, вузлів та деталей. Внутрішні пошкодження механізму, агрегату чи вузла автомобілю можливо встановити (продефектувати детальніше), а також визначити заміну частини або цілого механізму тільки при розборці автомобіля на СТО, що було і зроблено ремонтним підприємством.

Відповідач у відзиві 21/06/ЮВ від 21.06.2010 р. стверджує, що експерт Морозов С.М. включив до складу витрат заміну цілого механізму (картер шарніра КПЛ), в той час як була ушкоджена тільки його частина, рульова тяга.

Але належних і допустимих доказів того, що заміні підлягала виключно рульова тяга, а не весь відповідний механізм в зборі, відповідачем не надано.

Виконання тих чи інших робіт, застосування того чи іншого ремонту, заміна запчастин і деталей обумовлено технологічною можливістю та економічною доцільністю.

Технологічна можливість відновлення пошкодженого транспортного засобу ґрунтується на даних виробника автомобілю Mitsubishi L200.

Таким чином, твердження відповідача у своїх додаткових письмових поясненнях від 09.08.2010 р. не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що Приватне підприємство "Явір-2000" відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України обґрунтувало свої позовні вимоги про стягнення з ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист», надало належні та допустимі докази в підтвердження розміру збитків та розміру страхового відшкодування, в т.ч. на суму 38.103,85 грн. (з урахуванням попередніх страхових виплат).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 12.05.2009 р. по 29.06.2009 р. збитки від інфляції в сумі 919,45 грн. та 3% річних за період з 12.05.2009 р. по 31.05.2009 р. в розмірі 368,46 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду – скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 1.045,76 грн. (927,76 грн. – державне мито та 118,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), понесені під час розгляду справи судом першої інстанції.

При цьому колегія суддів відзначає, що частину спірної суми відповідачем було сплачено після надходження позову до суду, а саме: відповідач виплатив позивачу 44.139,27 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 1756 від 10.07.2009 р. А тому державне мито за розгляд справи судом першої інстанції підлягає компенсації позивачу у повному розмірі (927,76 грн.).

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги, - держане мито в розмірі 196,96 грн. При цьому позивачу піддягає поверненню з Державного бюджету України надміру сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 266,92 грн. згідно з платіжним дорученням від 23.03.2010 р. № 733.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Явір-2000” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2010 р. у справі № 25/325 скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Добробут та захист” (02232, м. Київ, вул. Шумського, 1, ідент. код 31571133) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства „Явір-2000” (36029, м. Полтава, вул. Покровська, 67 „б”, ідент. код 31175036) заборгованість у розмірі 39.391,66 грн. та судові витрати у розмірі 1.045,76 грн.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Добробут та захист” (02232, м. Київ, вул. Шумського, 1, ідент. код 31571133) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства „Явір-2000” (36029, м. Полтава, вул. Покровська, 67 „б”, ідент. код 31175036) 266,92 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (УДК Шевченківського району м. Києва, ЄДРПОУ: 26077968, банк: ГУДК у м. Києві, МФО:820019, Рахунок: 31110095700011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200, символ звітності банку:095) на користь Приватного підприємства „Явір-2000” (36029, м. Полтава, вул. Покровська, 67 „б”, ідент. код 31175036) державне мито у розмірі 266,92 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням від 23.03.2010 р. № 733.

5.          Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

6.          Матеріали справи № 25/325 повернути до Господарського суду міста Києва.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді