Постанова № 12326027, 01.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2010                                                                                           № 20/150

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2010

у справі № 20/150 ( .....)

за позовом                               Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до                                                   Підприємство з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн ЛТД"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 97885,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПІІ “МакДональдз Юкрейн ЛТД” про стягнення 85.117,39 грн. – основного боргу, 12.768,00 грн. – штрафу за договором № 00430/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 03.04.2008 р.

У судовому засіданні 27.04.2010 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 129,80 грн. – основного боргу, 9.809,82 грн. – штрафу у зв’язку з тим, що частина рахунків-фактур були скориговані та відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2010 р. у справі № 20/150 припинено провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача 129,80 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору, стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями “МакДональдз Юкрейн ЛТД” (м. Київ, вул. Гришка, 7, код ЄДРПОУ 23744453) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 9.124,84 грн. – штрафу, 94,97 грн. – державного мита, 219,74 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 01.червня 2010 року у справі № 20/150 в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» в частині стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» 9.124,84 гривень штрафу, 94,97 гривень державного мита, 219,74 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- прийняти рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» в частині стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» 9.124,84 гривень штрафу, 94,97 гривень державного мита, 219,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт стверджує про те, що Господарським судом міста Києва було необґрунтовано вирішено зобов'язати відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 9.124,84 гривень за відсутності порушення вимог Договору щодо терміну оплати, який не перевищив одного місяця, а затримка оплати була спричинена невиконанням своїх зобов'язань за Договором позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн ЛТД” і порушено апеляційне провадження у справі № 20/150.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 03.04.2008 р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), в якості Головного органу, Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”, в якості Підприємства (позивач) та ПІІ “МакДональдз Юкрейн ЛТД”, в якості розповсюджувача рекламних засобів (відповідач) був укладений Договір № 00430/08 (далі – договір) на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі –Договір), відповідно до умов якого Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (надалі – РЗ) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі –дозвіл), а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації Робочим органом та діє протягом строку дії пріоритету та/або дозволу.

Згідно із п. 8.2 договору строк дії договору зазначається у Додаткових угодах до цього Договору по кожному місцю розміщення РЗ окремо.

Відповідно до п.2.2 Договору місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (-ються) в Додаткових угодах до цього Договору, які є невід’ємною частиною.

Згідно з пунктом 4.3 Договору розрахунки за цим договором здійснюються Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок Підприємства (позивача).

Відповідно до п. 4.5 Договору плата сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) окремо по кожному рахунку-фактурі. Об’єднання рахунків-фактур для проведення платежів не допускається. Неотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунку(-ів)-фактур в строки, визначені цим договором, не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування підприємством штрафних санкцій, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 3.6.15 Договору встановлено, що Розповсюджувач зобов’язується щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати в Підприємства рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ.

Так, сторонами був укладений Додаткові угоди № 1 від 03.04.2008 р. та № 4 від 02.09.2009 р. до договору, на підставі яких відповідачу було надано право на тимчасове користування місцями, адреси яких визначено цими додатками, а також було визначено базову вартість за користування цими місцями.

Також сторонами укладено Додаткову угоду № 2 від 12.03.2009 р. до договору, умовами якої було погоджено пріоритет відповідача на користування місцем для розміщення рекламних засобів за вказаними в угоді адресами із зазначенням базової плати за ці місця.

Згідно додаткових угод № 5 від 22.03.2010р. та № 6 від 25.03.2010 р. до договору, відповідачу було надано право на тимчасове користування місцями, адреси яких визначено цими додатками, а також було визначено базову вартість за користування цими місцями.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Типових правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” (далі – Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65 “Про реорганізацію госпрозрахункової організації “Київреклама” у комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” госпрозрахункова організація “Київреклама” перетворена у комунальне підприємство “Київреклама” та віднесена до сфери управління Головного управління питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,— на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно з пунктом 4.1.1 Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 р. № 1100 (зареєстровано в Головному управління юстиції в м. Києві 28.08.2007 р. за № 21/756) КП “Київреклама” укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та здійснює контроль за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Згідно з п. 16.1 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Згідно з пп. 16.6 - 16.8 Порядку плата за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва незалежно від відомчої належності такого місця, щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами згідно умов договору на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності м. Києва виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і розподіляється КП "Київреклама" наступним чином:

- 60 % коштів до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету;

- 40 % залишаються у розпорядженні КП "Київреклама" на своє утримання та виконання функціональних обов'язків.

Утримання місць розміщення рекламних засобів здійснюється самостійно розповсюджувачами зовнішньої реклами або на підставі договорів з власниками (балансоутримувачами) цих місць.

Визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснюється виключно у порядку, затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не включає в себе податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до вимог чинного законодавства.

Розмір плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

Відповідно до п. 1 “Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва”, який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 липня 2007 р. N 852, плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - коригуючі коефіцієнти), на які послідовно перемножується базова плата.

З позовної заяви вбачається, що позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за тимчасове використання місць для розміщення ОЗР на загальну суму 85.117,39 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте станом на час пред’явлення позивачем позову до суду відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі і його заборгованість перед Позивачем за Договором складає 85.117,39 грн.

Відповідно до уточнених позовних вимог (оскільки позивачем частина рахунків була скоригована та відповідачем частково оплачена заборгованість перед позивачем) станом на 23.04.2010 р. сума основного боргу складає 129,80 грн.

За наведених обставин, згідно уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 129,80 грн. основного боргу.

В усних поясненнях представник позивача зазначив про те, що відповідачем сума основного боргу сплачена у повному обсязі, проте частина сплаченої суми не віднесена на погашення заборгованості за певними рахунками, таким чином, відповідно до даних бухгалтерії позивача, сума основного боргу складає 129,80 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 21.04.2010 р., місцевий суд обґрунтовано припинив провадження у справі № 20/150 в частині вимоги про стягнення з відповідача 129,80 грн. за відсутності предмету спору.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 9.809,82 грн. штрафу, який розраховано із суми основного боргу 65.398,79 грн. (існував станом на 30.03.2010р.).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач), додатково сплачує штраф в розмірі 15 (п’ятнадцяти) відсотків простроченої суми.

Апелянт посилається на те, що місцевим судом не враховано, що додаткові угоди № 5 та № 6 підписані 22.03.2010 р. та 25.03.2010 р. відповідно, а періоди використання рекламних засобів, які в них перелічені, починаються з липня 2010 року. Тобто, на момент підписання довідки про заборгованість додаткові угоди № 5 та № 6 підписані не були та не було виставлено відповідних рахунків на їх підставі.

Дослідивши рахунки - фактури, які додані до позовної заяви, колегія суддів зазначає, що надані рахунки (крім рахунків-фактур №КП-06/122615 від 17.04.2009 р. та № КП-06/139499 від 05.11.2009 р.) дійсно стосуються додаткових угод № 5 та № 6 (що підтверджується відповідністю адрес місць розміщення ОЗР).

Проте, як вбачається із преамбул додаткових угод № 5 від 22.03.2010 р. та № 6 від 25.03.2010 р., зазначені додаткові угоди укладені на підставі протокольного рішення № 5 від 21.07.2009 р. про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно із п. 4.8 договору з дати прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення РЗ становить 100 відсотків встановленого розміру плати.

Відповідно до пп. пп. 3.6.14, 3.6.15 договору відповідач зобов’язався:

- своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок позивача плату за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 договору;

- щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ.

Колегія суддів враховує, що Додатковою угодою № 00430/08-3 від 04.09.2009 р. до договору визначено наступне:

-          сторони цією Додатковою угодою засвідчують, що починаючи з 04.09.2009 р. розмір базової плати за Договором встановлюється згідно тарифів, затверджених новою редакцією “Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва”, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації 14.08.2009 р. N 908;

-          з моменту підписання цієї Додаткової угоди розмір плати за право тимчасового користування (місцями) для розміщення рекламних засобів визначається на підставі базової вартості, встановленої у відповідних додаткових угодах до Договору, а рахунки, виставлені після 04.09.2009 р., підлягають коригуванню з урахуванням нової базової вартості;

-          у зв’язку з підписанням цієї Додаткової угоди дія всіх додаткових угод до Договору, в яких був вказаний розмір базової плати, припиняється з 04.09.2009 р., а всі правовідносини, що були врегульовані ними, продовжуються згідно нових додаткових угод з урахуванням зміненої базової вартості.

Колегія суддів зважає на те, що нові Додаткові угоди, вчинені на виконання Додаткової угоди № 00430/08-3 від 04.09.2009 р., а саме – Додаткова угода № 5 та Додаткова угода № 6 були підписані лише 22.09.2010 р. та 25.03.2010 р. відповідно.

Разом з тим колегія суддів бере до уваги і те, що жодна з названих Додаткових угод не вносила змін до базового договору, в т. ч. до його п. 4.5, згідно з яким неотримання Розповсюджувачем зовнішньої реклами від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.

А отже, посилання відповідача на те, що підписання додаткових угод №№ 5, 6 лише в березні 2010 року має наслідком незастосування положень п. 4.5 договору суд визнає таким, що не ґрунтується на визначених сторонами договору і не змінених ними умовах або на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови договору пов’язують виставлення рахунків та здійснення оплати за право тимчасового користування місцем для розміщення РЗ не з моментом укладення додаткової угоди до договору, а з датою прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, яке, у даному випадку, було прийнято 21.07.2009 р.

При цьому колегія суддів також відзначає, що відповідачем не наданого жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що від у період з вересня 2009 р. по березень 2010 р. неодноразово звертався до позивача підписати додаткові угоди та виписати відповідні рахунки.

Апелянт також посилається на здійснене позивачем коригування виставлених рахунків.

Так, згідно з п. 4.7 договору у зв’язку із зміною коригуючого коефіцієнта перерахунок плати за попередні періоди здійснюється підприємством (позивачем) в поточному (розрахунковому) періоді. В поточному місяці на суму перерахунку місячної плати за попередні періоди позивач окремо виписує розрахунок коригування до відповідного рахунку-фактури та розрахунок коригування до відповідної податкової накладної.

Проте, колегія суддів зазначає, що умовами договору не передбачено відстрочення у здійсненні оплати у випадку коригування рахунків, оскільки виставлені рахунки підлягають оплаті до 25-го числа поточного місяця. Таким чином, з моменту одержання відповідачем невідкорегованих рахунків (до 15 числа поточного місяця у відповідності до п. 3.6.15 договору) та до встановленого строку оплати кожного з рахунків (до 25-го числа поточного місяця), відповідач мав можливість звернутись до позивача з приводу коригування таких рахунків та здійснити їх оплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до наданого відповідачем Акта звірки взаєморозрахунків від 21.04.2010 р. та довідки про стан розрахунків відповідача станом на 23.04.2010 р., яка надана позивачем, колегією суддів встановлено, що в день звернення позивача з позовом до суду (штамп відділу діловодства суду на позовній заяві 01.04.2010 р.), відповідачем була здійснена оплата заборгованості.

Проте, як вбачається із рахунків-фактур, що додані до позовної заяви, Акту звірки взаєморозрахунків від 21.04.2010 р. та довідки про стан розрахунків відповідача, прострочення оплати суми 60.832,29 грн. (згідно рахунків-фактур № КП-09/122615 (відкоригований), № КП-09/139499, № КП-09/143658 (відкоригований), № КП-06/143659 (відкоригований), № КП-09/143660, № КП-09/143661, № КП-09/143662, № КП-09/143663, № 498 (відкоригований), № 499 (відкоригований), № 500, № 501, № 502, № 503, № 2441 (відкоригований), № 2442 (відкоригований), № 2443, № 2444, № 2446, що оплачені 01.04.2010 р.) мало місце понад 1 місяць, відповідно на зазначену суму заборгованості підлягає нарахуванню штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Як зазначалось вище, на підставі звернення відповідача, позивачем було скориговано деякі рахунки-фактури, у зв’язку з чим, станом на 30.03.2010 р. розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем склав 65.398,79 грн. Враховуючи вищевикладене, розмір штрафу, який відповідно до п. 7.5 Договору складає 15 відсотків від загальної суми основної заборгованості, склав 9.809,82 грн. (65.398,79 грн. * 15%).

Таким чином, згідно з уточненим розрахунком місцевого суду, перевіреним апеляційним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9.124,84 грн. штрафу (15% від суми основного боргу – 60.832,29 грн., яка існувала станом на момент звернення позивача з позовом до суду).

Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні заявлених позовних вимог покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у тому числі в частині суми основного боргу 129,80 грн., яка була сплачена відповідачем після пред’явлення позивачем позову до суду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. у справі № 20/150 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн ЛТД” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. у справі № 20/150 без змін.

2. Матеріали справи № 20/150 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді