Постанова № 12326026, 01.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2010                                                                                           № 1/145

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об"єднання співвлвсників багатоквартирного будинку "Добробут"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2010

у справі № 1/145 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

до                                                   Об"єднання співвлвсників багатоквартирного будинку "Добробут"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 103547,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Добробут” (далі – відповідач) про стягнення з останнього 103.547,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору №1640157 від 01.09.2003 р.

Представник відповідача 23.04.2010 р. у судовому засіданні повідомив про часткову сплату суми основної заборгованості. Позивач погодився з частковим погашенням заборгованості у розмірі 40.000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2010 р. у справі № 1/145 позов задоволено частково: стягнуто з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Добробут” (02222, м. Київ, вул. Драйзера 46, код ЄДРПОУ 24732535) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) 38.776 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 99 коп. –основного боргу, 20.891 (двадцять тисяч вісімсот дев’яносто одну) грн. 28 коп. – інфляційних втрат, 3.879 (три тисячі вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 62 коп. – 3% річних, 1.035 (одну тисячу тридцять п’ять) грн. 48 коп. – державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. В частині стягнення 40.000,00 грн. боргу провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви, викладеної в поясненнях від 01.09.2010 р.) просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2010 р. №1/145 в частині інфляційних нарахувань – 20.891,28 грн. та 3 % річних – 3.879,62 грн., прийняти нове рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт стверджує про те, що:

- відповідач не має у своєму розпорядженні коштів на оплату комунальних послуг, крім тих, які відповідно до вимог законодавства повинні сплачувати кінцеві споживачі, тобто мешканці багатоквартирних будинків, які оплачують саме комунальні послуги, причому за тарифами, затвердженими органами місцевої влади. Інших джерел покриття витрат на комунальні послуги законодавством не передбачено;

- ОСББ «ДОБРОБУТ» не було сплачено суми заборгованості заявленої АЕК «КИЇВЕНЕРГО» у зв'язку з тим, що відповідно до чинного законодавства споживачі сплачують за спожиту Теплову енергію протягом року, а тому у відповідача відсутня можливість сплачувати вчасно за поставлену теплову енергію, а отже і відсутня вина за неналежне виконання зобов’язання;

- основний борг відповідачем сплачено у розмірі 38.776,99 грн.; залишок в сумі 8.776,99 грн. буде погашено в вересні місяці 2010 р.;

- основна частина заборгованості склалась не з вини мешканців будинку, а з різниці в тарифах та заборгованості з бюджету, а саме: різниця в тарифах за 2008 – 2009 р.р. - 11.840,00 грн., різниця в тарифах за 2009 – 2010 р.р. – 14.250,00 грн., заборгованість по пільгах станом на 01.04.2010 р. – 12.710,54 грн. Загальна сума, не погашена з бюджету, становить 38.800,54 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Добробут” і порушено апеляційне провадження у справі № 20/150.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги (з урахуванням заяви від 01.09.2010 р.).

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2003 р. № 1640157.

Згідно з пп. 2.2.1 та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції – в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1 договору та звертання-доручення про укладення договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку та розрахунковим способом.

У п. 5 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак свої зобов’язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.02.2007 р. по 01.02.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2010 р. становить 78.776,99 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 103.547,89 грн. боргу, а саме: 78.776,99 грн. – основного боргу, 20.891,28 грн. – інфляційних втрат, 3.879,62 грн. – 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Місцевим судом було вірно встановлено, що відповідач суму основного боргу сплатив частково у розмірі 40.000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами.

Відтак місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 38.776,99 грн. основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання.

Як встановлено ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, всі документи додані сторонами до матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням часткового погашення основної суми заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на відсутність у нього коштів для погашення заборгованості, оскільки мешканці багатоквартирних будинків сплачують комунальні послуги у більш пізній період, а також на те, що у місцевого бюджету наявна заборгованість перед позивачем по різниці в тарифах, а неотримання вказаних коштів унеможливлює сплату відповідачем спірної заборгованості.

Крім того, твердження відповідача про те, що він є бюджетною установою, а тому розрахунки за господарськими зобов’язаннями може проводити лише в розмірі бюджетного фінансування даних витрат, є помилковим та не звільняє відповідача від відповідальності, незалежно від того, є він бюджетною установою чи ні.

Так, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оскільки відповідач порушив зобов'язання, що встановлено судом, та не довів, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становила 38.776,99 грн., то за таких обставин вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що мешканці багатоквартирних будинків сплачують комунальні послуги у більш пізній період, оскільки сторонами договору від 01.09.2003 р. № 1640157 є виключно позивач та відповідач як юридичні особи, а не позивач і окремі мешканці будинків.

Вимоги апеляційної скарги також обґрунтовані тим, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв'язку з відсутністю неповерненням коштів з бюджету.

На думку колегії суддів, посилання відповідача на вказані обставини є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що сторони обумовили здійснення відповідачем оплати поставлених позивачем послуг залежно від виконання зобов'язань бюджету (чи мешканців багатоквартирних будинків) перед відповідачем.

Відповідач в апеляційній скарзі також зазначив, що місцевий господарський суд не врахував, що позивач в травні 2008 року зарахував сплачені позивачем на його користь кошти лише на суму 30.323,57 грн., в той час як у платіжному дорученні № 1 від 08.05.2008 р. зазначена сума 35.600,00 грн., яка і була перерахована позивачу. Різниця складає 5276,43 грн., яка позивачем безпідставно не зарахована в погашення заборгованості.

Однак вказані твердження не відповідають дійсності та спростовуються наявною довідкою про надходження коштів за спожиту від АК „Київенерго” теплову енергію ОСББ „Добробут” за договором від 01.09.2003 р. № 1640157 за період з лютого 2007 року по січень 2010 р. (а. с. 13). Згідно з цією довідкою позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача повністю враховано суму в розмірі 35.600,00 грн., але з віднесенням 5276,43 грн. в погашення заборгованості, яка склалась станом на 01.02.2007 р., та 30323,57 грн. – в погашення заборгованості за період з 01.02.2007 р. по 01.02.2010 р.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. у справі № 1/145 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Добробут” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. у справі № 1/145 без змін.

2. Матеріали справи № 1/145 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді