Постанова № 12326005, 17.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2010                                                                                           № 25/38

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2010

у справі № 25/38 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Автомобільна група "ВІПОС"

до                                                   ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 215952,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Автомобільна група “Віпос” (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (надалі – відповідач) про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 197.573,96 грн., пені в розмірі 11.711,51 грн., збитків від інфляції в сумі 4.974,42 грн. та 3 % річних в розмірі 1.673,07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі № 25/38 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю: стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (ідентифікаційний код: 30729278, адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, будинок, 8, р/р 2650000017163 в ВАТ КБ “Хрещатик” м. Київ, МФО 300670) на користь Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група “Віпос” (ідентифікаційний код: 24581332, адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, будинок, 9-А, р/р 260032429 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”м. Київ, МФО 300335) грошові кошти в розмірі 215.952,76 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дві гривні 76 копійок) та судові витрати в розмірі 2.395,53 грн. (дві тисячі триста дев’яносто п’ять гривень 53 копійки).

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 83.240,39 грн., пені в розмірі 11.711,51 грн., збитків від інфляції в сумі 4.974,42 грн. та 3 % річних в розмірі 1.673,07 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а з відповідача стягнути 114.333,57 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідачем не знав про розгляд справи судом першої інстанції. Разом з тим, за період 12.02.2010 р. по 12.05.2010 р. ним було сплачено на користь позивача 83.240,39 грн. спірної заборгованості, а відтак заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 114.333,57 грн. При цьому відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій, оскільки спірна вказана заборгованість погашається ним у добровільному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” і порушено апеляційне провадження у справі № 25/38.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти доводів апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені та визначення остаточного розміру заборгованості.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, в останнє судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.04.2005 р. між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик, разом – сторони) було укладено генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № КИ 14-10/05-01 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі за текстом – Договір страхування).

Об’єктом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної споживачами (покупцями) реалізованих Страхувальником автомобілів марки «AUDI» протягом третього року експлуатації з дня продажу нового автомобіля, внаслідок дефектів (істотних недоліків) з вини заводу-виробника під час виконання Страхувальником своїх гарантійних зобов’язань.

Відповідно до умов п. 1.2 Договору відповідач зобов’язався у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату Страхувальнику, а позивач зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені договором строки.

На виконання п. 3 Договору між сторонами були укладені Додаткові угоди (реєстр): № 5 від 03.11.2005 р., № 12 та № 13 від 05.07.2006 р., № 14 від 03.08.2006 р., № 15 від 05.09.2006 р., № 16 від 04.10.2006 р., № 17 від 03.11.2006 р., № 18 від 04.12.2006 р., № 19 від 10.01.2007 р., № 20 від 01.02.2007 р., № 21 від 02.03.2007 р. та № 23 від 03.05.2007 р. (копії в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було складені та підписані Страхові акти у кількості 23 шт.: № КИ-14-10/05-01/837/164 від 31.07.2009 р., № КИ-14-10/05-01/838/165 від 19.08.2009 р., № КИ-14-10/05-01/844/171 від 28.08.2009 р., № КИ-14-10/05-01/845/172 від 28.08.2009 р., № КИ-14-10/05-01/843/170 від 28.08.2009 р., № КИ-14-10/05-01/685/13 від 03.09.2009 р., № КИ-14-10/05-01/731/59 від 03.09.2009 р., № КИ-14-10/05-01/851/178 від 17.09.2009 р., № КИ-14-10/05-01/853/180 від 17.09.2009 р., № КИ-14-10/05-01/722/50 від 01.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/748/76 від 03.09.2009 р., № КИ-14-10/05-01/857/184 від 01.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/859/186 від 01.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/858/185 від 01.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/860/187 від 01.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/869/196 від 16.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/867/194 від 16.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/855/182 від 14.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/866/193 від 14.10.2009 р., №КИ-14-10/05-01/868/195 від 16.10.2009 р., №КИ-14-10/05-01/870/197 від 14.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/505/465 від 21.10.2009 р., № КИ-14-10/05-01/880/207 від 16.11.2009 р. (копії в матеріалах справи), які були передані відповідачу на підставі відповідних актів приймання-передачі (копії в матеріалах справи) на загальну суму 197.593,76 грн.

Пунктом 13.2 Договору передбачено, що рішення про виплату страхового відшкодування приймається Страховиком протягом 10 робочих днів з моменту одержання Страховиком всіх необхідних документів. Страхове відшкодування виплачується протягом 5 робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором по виплаті страхового відшкодування, незважаючи на складені та передані йому за актами прийому-передачі страхові акти, як є підставою для перерахування сум страхового відшкодування позивачу.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України “Про страхування” при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, на час розгляду справи сума заборгованості позивачу відповідачем не перерахована, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті страхового відшкодування на суму 197.593,76 грн.

Однак, як свідчать долучені апелянтом до матерів справи належним чином засвідченні копії платіжних доручень (т. с. 1, а. с. 130-157), відповідачем за період 12.02.2010 р. по 12.05.2010 р. було сплачено на користь позивача 83.240,39 грн. спірної заборгованості.

При цьому 68.622,93 грн. спірної заборгованості були сплачені до 01.04.2010 р., тобто до прийняття рішення у справі, а тому предмет спору в цій частині станом 01.04.2010 р. був відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням наведеного колегія суддів відзначає, що оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 68.622,93 грн. страхового відшкодування підлягає скасуванню, провадження у справі в цій частині – припиненню.

Таким чином, на час прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення у відповідача існувала заборгованість перед позивачем по сплаті страхового відшкодування на суму 128.951,10 грн.

При цьому колегія суддів відзначає, що в останньому розрахунку заборгованості станом на день прийняття рішення судом першої інстанції, наданому позивачем, допущено помилку у визначенні загальної суми заборгованості. Так, за страховим актом КИ-14-10/0501/869/196 позивач визначає заборгованість в розмірі 13000,00 грн., в той час як за цим актом заборгованість складає 14315,24, котра зовсім не сплачувалась відповідачем.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 20 Закону України “Про страхування” визначено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 15.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну виплату страхового відшкодування Страховик сплачує Страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми страхового відшкодування за кожен день прострочення.

Як встановлено колегію суддів, пеня, збитки від інфляції та 3 % річних розраховані позивачем станом на січень 2010 року, в якому і було подано позов.

А тому проплати, здійсненні відповідачем за період 12.02.2010 р. по 12.05.2010 р., не впливають на розрахунок пені, збитків від інфляції та 3 % річних.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 11.08.2009 р. по 19.01.2010 р. (відповідно до прострочення заборгованості за переданими актами від 11.08.2009 р., 03.09.2009 р., 11.09.2009 р., 24.09.2009 р., 09.10.2009 р., 20.10.2009 р. та 20.11.2009 р.) на суму 11.711,51 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з вересня 2009 р. по січень 2010 р. збитки від інфляції в сумі 4.974,42 грн. та 3% річних за відповідний період в розмірі 1673,07 грн.

Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування на суму 128.970,90 грн., пені в розмірі 11.711,51 грн., збитків від інфляції в сумі 4.974,42 грн. та 3 % річних в розмірі 1.673,07 грн.

Оскільки суму страхового відшкодування у розмірі 68.622,93 грн. відповідачем було сплачено після порушення провадження у справі, судові витрати позивача у сумі 2 395,53 грн. (2159,53 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі щодо скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 14.617,46 грн. (83.240,39 грн. – 68.622,93 грн.), пені в розмірі 11.711,51 грн., збитків від інфляції в сумі 4.974,42 грн. та 3 % річних в розмірі 1.673,07 грн., не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

За вище встановлених обставин апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі № 25/38 в частині стягнення з відповідача 68.622,93 грн. страхового відшкодування підлягає скасуванню, провадження у справі в цій частині – припиненню.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню держане мито у розмірі 343,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі № 25/38 в частині стягнення з відповідача 68.622,93 грн. страхового відшкодування скасувати. Провадження у справі в цій частині припинити.

3. Викласти абзаци 1 та 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі № 25/38 у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (ідентифікаційний код: 30729278, адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, будинок, 8, р/р 2650000017163 в ВАТ КБ “Хрещатик” м. Київ, МФО 300670) на користь Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група “Віпос” (ідентифікаційний код: 24581332, адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, будинок, 9-А, р/р 260032429 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”м. Київ, МФО 300335) грошові кошти в розмірі 147.329,90 грн. (сто сорок сім тисяч триста двадцять дев’ять гривень 90 копійок) та судові витрати в розмірі 2.395,53 грн. (дві тисячі триста дев’яносто п’ять гривень 53 копійки).”

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група “Віпос” (ідентифікаційний код: 24581332, адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, будинок, 9-А, р/р 260032429 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”м. Київ, МФО 300335) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (ідентифікаційний код: 30729278, адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, будинок, 8, р/р 2650000017163 в ВАТ КБ “Хрещатик” м. Київ, МФО 300670) держане мито у розмірі 343,11 грн.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 25/38 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді