Постанова № 12325974, 31.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2010                                                                                           № 16/28

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2010

у справі № 16/28 ( .....)

за позовом                               Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   примусове звільнення приміщення та повернення орендованої площі

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва пред’явлені вимоги про зобов’язання відповідача звільнити (виселити орендаря) та повернути позивачу державне нерухоме майно загальною площею 250,1 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а і знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ДТГО “Південно-Західна залізниця” у відповідності до умов оренди державного нерухомого майна від 02.09.2004 р. № 953.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі № 16/28 позов задоволено повністю: зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Трініті-БС” (01103, Київ, вул. Кіквідзе, 13, 04176, Київ, вул. Електриків, 9, ЄДРПОУ 32491363) звільнити (виселити орендаря) та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-г, код 19030825) державне нерухоме майно загальною площею 250,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а і знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ДТГО “Південно-Західна залізниця” відповідно до умов оренди державного нерухомого майна від 02.09.2004 р. № 953, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті-БС” (01103, Київ, вул. Кіквідзе, 13, 04176, Київ, вул. Електриків, 9, ЄДРПОУ 32491363) в доход державного бюджету 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте Господарським судом міста Києва 16.03.2010 р. у справі № 16/28 підлягає скасуванню, а справа № 16/28 повинна бути зупинена, оскільки факти встановлені рішенням Київського апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі № 2а-6066/09/2670 матимуть у відповідності до ст. 35 ГПК України преюдиційне значення для вирішення справи у господарському суді.

Також апелянтом долучено до апеляційної скарги клопотання про зупинення провадження у справі № 16/28 до закінчення розгляду Київським апеляційним адміністративним судом пов’язаної з нею адміністративної справи № 2а-6066/09/2670.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду, тому у представників відповідача не було можливості надати клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходилась справа №2а-6066/09/2670, яка порушена за позовом ТОВ «Трініті -БС» до Фонду державного майна України про скасування наказу № 400 від 19.03.2009 р. в частині виключення з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 250.1 кв.м., що орендується ТОВ «Трініті-БС» за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47. Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02 лютого 2010 року відмовив товариству в задоволенні адміністративного позову. Постанова не набрала законної сили, оскільки товариство подало до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м, Києва від 02 лютого 2010 року у справі № 2а-6066/09/2670.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті-БС” і порушено апеляційне провадження у справі № 16/28.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як зазначалось вище, на розгляд Господарського суду міста Києва пред’явлені вимоги про зобов’язання відповідача звільнити (виселити орендаря) та повернути позивачу державне нерухоме майно загальною площею 250,1 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а і знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ДТГО “Південно-Західна залізниця” у відповідності до умов оренди державного нерухомого майна від 02.09.2004 р. № 953.

Ухвалою місцевого суду від 25.12.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.02.2010 р.

Відповідач в засідання суду 16.02.2010 р. (та в подальші, що відбулись 02.03.2010 р. та 16.03.2010 р.) не з’явився, письмового відзиву на позов не надав, не виконав вимоги місцевого суду, викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.12.2009 р. та ухвалах від 16.02.2010 р., від 02.03.2010 р.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали місцевого суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме: відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 16.03.2010 р. за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 29-В та поштовою адресою : м. Київ, вул. Курська, 13-а.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008 р.) примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання представника відповідача місцевий суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними.

Колегія суддів враховує, що в судові засідання відповідач не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи, були достатніми для прийняття рішення у справі.

Таким чином, Господарським судом міста Києва обґрунтовано відповідно до ст. 75 ГПК України прийнято рішення у справі 16.03.2010 р. за відсутності представника відповідача.

Як свідчать матеріали справи, 02.09.2004 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 953 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 250,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а, і знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ДТГО “Південно-Західна залізниця”.

Відповідно до Акта прийому-передачі приміщення від 02.09.2004 р. позивач передав відповідачу у платне користування обумовлене договором приміщення.

Пунктом 10.1 договору встановлено термін його дії: з 02.09.2004 року по 02.08.2005 року.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. 8.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Згідно з п. 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 953 від 02.09.2004 р. було неодноразово продовжено на той самий термін за погодженням сторін.

Позивач 28.04.2009 р. направив на адресу відповідача заяву № 30-04/4841 від 23.04.2009 р., в якій повідомляв відповідача про те, що термін дії договору оренди № 953 від 02.09.2004 р. закінчився 02.04.2009 і продовжуватися не буде.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України та згідно з п. 10.9 договору чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Оскільки договір оренди № 953 від 02.09.2004 р. припинив свою дію, то підстав для зайняття відповідачем приміщення площею 250,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а, немає.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов’язання відповідача звільнити (виселити орендаря) та повернути позивачу державне нерухоме майно загальною площею 250,1 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а, і знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ДТГО “Південно-Західна залізниця” у відповідності до умов оренди державного нерухомого майна від 02.09.2004 р. № 953 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Колегія суддів також відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 16/28 до закінчення розгляду Київським апеляційним адміністративним судом пов’язаної з нею адміністративної справи № 2а-6066/09/2670, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаність справ полягає в тому, що в рішенні іншого суду, який розглядає іншу справу, встановлюються факти, які впливають на збирання і оцінку доказів у справі, у якій зупиняється провадження і, зокрема, факти, які мають преюдиціальне значення. Також ці факти мають бути саме такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з необхідністю зупинення провадження, оскільки підстави, вказані в апеляційній скарзі, де ТОВ «ТРІНІТІ-БС» просить суд зупинити провадження у справі № 16/28 до розгляду справи, апеляційну скаргу у якій подано до Київського апеляційного адміністративного суду, за позовом ТОВ «ТРІНІТІ - БС» до ФДМУ про скасування Наказу ФДМУ № 400 від 19.03.2009 р., яким було виключено спірне майно по вул. Уманська, 47-а з переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, не відповідають положенням ГПК України.

Рішення щодо включення майна до переліку об'єктів, які підлягають до приватизації, або його виключення з такого переліку згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» приймає ФДМУ.

Разом з тим, відповідно до ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Предметом спору справи № 16/28 є примусове виселення, що передбачено ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.10.1, 10.9 та п. 10.5 а предметом справи, зазначеної в клопотанні, є скасування Наказу ФДМУ № 400 від 19.03.2009 р., зміст якого ніяким чином не пов'язаний з орендними правовідносинами, що виникли між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ-БС».

Таким чином, спір у справі, яка знаходилась в провадженні Окружного адміністративно суду м. Києва, виник між ФДМУ і ТОВ «Трініті - БС», а тому результат розгляду зазначеної справи не може вплинути на виконання зобов'язання сторонами за договором № 953 від 02.09.2004 р.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, зв’язок між вищевказаною справою та справою № 16/28 відсутній, а тому розгляд справи за позовом ТОВ «ТРІНІТІ - БС» не перешкоджає розгляду справи № 16/28.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі № 16/28 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті-БС” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі № 16/28 – без змін.

2. Матеріали справи № 16/28 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді