Постанова № 12325894, 30.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2010 № 05-5-25/7602

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лосєва А.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_1 дов. б/н від 31.12.2009р.;

Шайморданов А.А. директор;

від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Дектріан"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2010

у справі № 05-5-25/7602 ( .....)

за позовом Приватне підприємство "Дектріан"

до Приватне підприємство ОСОБА_3

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 12351,32 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство „Дектріан” (далі позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) заборгованості в розмірі 12 351,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-25/7602 позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-25/7602 скасувати та передати справу №05-5-25/7602 на розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи апеляційної скарги, зокрема, мотивовані тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. ст. 54, 57, 63 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного, на думку позивача, повернення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2010р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-25/7602 скасувати та передати справу №05-5-25/7602 на розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судове засідання 30.08.2010р. не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Оскаржувана Ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-25/7602 мотивована тим, що позовна заява Приватного підприємства „Дектріан” не містить виклад обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повернення вказаної позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд наголошував на тому, що з позовної заяви та викладених в ній обставин не вбачається факту наявності зобов'язань між сторонами, а суми, наведені в доданому до позовної заяви розрахунку основної суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, не доведені жодними доказами.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав про те, що підстави для повернення позовної заяви без розгляду були відсутні, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність доказів, які обґрунтовують наведені у позовній заяві розрахунки, а також про те, що відсутність між сторонами договірних зобов'язань означає відсутність грошового зобов'язання.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступні обставини.

Перелік документів, що додаються до позовної заяви наведений в ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 54 Господарського процесуального кодексу України визначає форму і зміст позовної заяви, зокрема, в п.п.4, 5 ч.2 вказаної статті передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, позивач зазначає про те, що борг виник на підставі Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2005р. по справі №4/555, яким з відповідача було присуджено до стягнення на користь позивача кошти у загальному розмірі 7060,00 грн. Оскільки відповідач не сплатив на користь позивача 7060,00 грн., тобто, як зазначає позивач, фактично не виконав Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2005р. по справі №4/555, а судом першої інстанції не виносились ухвали про відстрочення або розстрочення його виконання, на суму несплаченого боргу позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3% річних, які він визначив як матеріальні збитки та просив стягнути з відповідача. Однак, до позовної заяви не додано копії вищевказаного судового рішення від 04.11.2005р. по справі №4/555, а в тексті позовної заяви не зазначено на підставі чого у відповідача виник борг перед позивачем, тобто на підставі яких саме зобовязань (договірних, позадоговірних), внаслідок чого факт наявності зобов'язань між сторонами взагалі не вбачається. Окрім того, в додатку до позовної заяви додано документи, які не підтверджують борг відповідача, в сумі, заявленій позивачем до стягнення.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна заява не містить конкретного викладу обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, та обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, у звязку з чим в даному випадку підлягають застосуванню норми п.3 ч.1 ст. 63 Господарськогопроцесуального кодексу України.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обовязки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно повязаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою зясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем було порушено порядок подання позову, визначений Господарським процесуальним кодексом України.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

В ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-25/7602 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства „Дектріан”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-25/7602 представником позивача (адвокат ОСОБА_1) було сплачено державне мито у розмірі 61,76 грн., що підтверджується квитанцією №3 від 21.07.2010р.

Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” не передбачено справляння державного мита за подання апеляційної скарги на ухвали суду.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Пунктом 1 частини 1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, державне мито, сплачене позивачем при поданні апеляційної скарги, має бути повернуто з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 46, 47, 49, 63, 86, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Дектріан” залишити без задоволення, а Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-25/7602 без змін.

2. Матеріали справи №05-5-25/7602 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК в Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) державне мито у розмірі 61,76 грн. (шістдесят одну гривню 76 коп.), сплачене згідно з квитанцією №3 від 21.07.2010р. Оригінал квитанції №3 від 21.07.2010р. знаходиться в матеріалах справи №05-5-25/7602.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя

Судді

01.09.10 (відправлено)