Постанова № 12325893, 30.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2010                                                                                           № 05-5-26/7857

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Пабат О.А. – дов. б/н від 30.08.2010р.;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Український імідж"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010

у справі № 05-5-26/7857 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Український імідж"

до                                                   ТОВ "Інноваційна компанія "Аргумент"

про                                                   стягнення 6845,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010р. №05-5-26/7857 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Український імідж” (далі – позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Аргумент” (далі – відповідач) 6845,89 грн. було повернуто без розгляду на підставі п.п.4, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2010р. №05-5-26/7857 скасувати та передати справу №05-5-26/7857 на розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що місцевим господарським судом було невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до безпідставного, на думку позивача, повернення позову без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2010р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2010р. №05-5-26/7857 скасувати та передати справу №05-5-26/7857 на розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судове засідання 30.08.2010р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Оскаржувана Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2010р. №05-5-26/7857 мотивована тим, що при поданні позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю „Український імідж” не надано належних доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі, оскільки на зворотному боці платіжного доручення №11 від 06.07.2010р. про сплату державного мита відсутній підпис другої особи кредитної установи, а в платіжному дорученні №12 від 06.07.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу невірно вказаний рахунок (рахунок сплачений за старими реквізитами). З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повернення вказаної позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі п.п.4, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною вище Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав про те, що до позовної заяви були додані оригінали платіжного доручення №11 від 06.07.2010р. про сплату 102,00 грн. державного мита та платіжного доручення №12 від 06.07.2010р. про сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарських справ з відмітками банківської установи про перерахування коштів, які є належними доказами перерахування до державного бюджету державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим, на думку позивача, підстави для повернення позову без розгляду у суду були відсутні.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача, з огляду на наступні обставини.

Перелік документів, що додаються до позовної заяви наведений в ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п.п.3, 31 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п.14 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита» при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом

(поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету          грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, на зворотному боці платіжного доручення №11 від 06.07.2010р. про сплату державного мита відсутній підпис другої особи кредитної установи.

Окрім того, згідно з листом Державної судової адміністрації в м. Києві №1021-4/4 від 23.06.2010р. Головним управлінням державного казначейства у м. Києві було змінено реквізити по сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу і з 24.06.2010р. діяли наступні реквізити: одержувач - УДК у Шевченківському районі м. Києва; код ЗКПО - 22050003; банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019; код економічної класифікації доходів 24262621; рахунок № 31218264700001; призначення платежу - оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України за позовом до(назва організації відповідача).

Однак, як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення №12 від 06.07.2010р., перераховуючи кошти в оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач невірно вказав реквізити, тобто сплатив кошти за старими реквізитами, які на дату здійснення платежу були змінені.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що в свою чергу є безумовною підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.п.4, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов’язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов’язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з’ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем було порушено порядок подання позову, визначений Господарським процесуальним кодексом України.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

В ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2010р. №05-5-26/7857 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Український імідж”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 54-57, 63, 86, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український імідж” залишити без задоволення, а Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2010р. №05-5-26/7857 – без змін.

2. Матеріали справи №05-5-26/7857 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.09.10 (відправлено)