Постанова № 12325892, 30.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2010                                                                                           № 05-5-13/7580

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Марковська В.В. – дов. №Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009р.;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2010

у справі № 05-5-13/7580 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

до                                                   Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м.Києва "

про                                                   стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - 79838,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-13/7580 позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-13/7580 скасувати та передати справу №05-5-13/7580 на розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що місцевим господарським судом було невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. ст. 32, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2010р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-13/7580 скасувати та передати справу №05-5-13/7580 на розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судове засідання 30.08.2010р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (далі – позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва” (далі – відповідач) заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-13/7580 вказану позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, перераховуючи кошти в оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач невірно вказав реквізити, тобто сплатив кошти за старими реквізитами, які на дату здійснення платежу були змінені. Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що платіжний документ, доданий позивачем до позову, не може бути належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п.3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.

Судом було з’ясовано, що згідно з листом Державної судової адміністрації в м. Києві №1021-4/4 від 23.06.2010р. Головним управлінням державного казначейства у м. Києві було змінено реквізити по сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу і з 24.06.2010р. діяли наступні реквізити: одержувач - УДК у Шевченківському районі м. Києва; код ЗКПО - 22050003; банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019; код економічної класифікації доходів 24262621; рахунок № 31218264700001; призначення платежу - оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України за позовом до (назва організації відповідача).

Однак, позивач здійснив оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 23.06.2010р., тобто перерахував кошти на рахунок, який був дійсним станом на дату здійснення платежу.

Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ визначений “Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. (далі – Порядок).

Згідно з п.2 Порядку, витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.

У відповідності до абзацу 2 п.12 Порядку, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв’язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

Як вбачається з матеріалів справи, на зворотній стороні платіжного доручення №5772 від 23.06.2010р. міститься напис (помітка) про зарахування коштів, сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, до державного бюджету. Цей напис скріплений першим і другим підписами посадових осіб, а також відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення – 23.06.2010р.

Згідно з ч.1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної позивачем ухвали), якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету України суди мають право згідно з п.4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Отже, суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості витребувати у позивача підтвердження територіального органу Державного казначейства України щодо надходження і зарахування до Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Окрім того, у вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (аналогічна позиція викладена в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.2007р.).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-13/7580 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної позивачем ухвали), підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної позивачем ухвали), встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню, а оскаржувана Ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-13/7580 – скасуванню з направленням справи №05-5-13/7580 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 38, 63, 99, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2010р. №05-5-13/7580 скасувати.

2. Матеріали справи №05-5-13/7580 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.09.10 (відправлено)