Рішення № 12324653, 10.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2010 р. Справа № 10/148-10-4237

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Авто» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 1475,60грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Серебрій Г.Г. за довіреністю від 20.09.2010р. №2

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Крокус-Авто»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 1475,60 грн., з яких, 1370 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу №20/11-9 від 20.11.2009р.; 72,61 грн. індекс інфляції, що нарахований відповідачу з грудня 2009р. по вересень 2010р. та 32,99 грн. 3% річних, що нараховані відповідачу з 05.12.2009р. по 23.09.2010р.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвала суду про порушення провадження у справі від 29.09.2010р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 18.10.2010р., яка одержана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення пошитого відправлення, відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 24.09.2010р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20.11.2009р. між ТОВ «Крокус-Авто»(позивач, продавець) і ФОП ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №20/11-9, згідно з яким, позивач приймає на себе поставку, а відповідач прийом та оплату товару в асортименті, кількості та строки.

Відповідно до умов п.2.1. договору, сума даного договору становить 1370 грн. з ПДВ 228,33 грн., а згідно з умовами п.2.2. договору, всі розрахунки між сторонами здійснюються з відстроченням платежу у 14 календарних днів, шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок позивача.

Умовами п.3.2., п.3.3. договору встановлено, що позивач поставляє відповідачу товар і наступні документи на нього: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (п.3.2. договору), а відповідач зобовязаний прийняти товар і перевірити по кількості згідно накладних на товар.

Згідно з умовами п.3.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання обовязків обох сторін по даному договору.

Також судом встановлено, що 20.11.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1370 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000012 від 20.11.2009р., яка підписана відповідачем та засвідчена штампом відповідача.

Разом з тим судом встановлено, що у встановлений договором строк відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1370 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 72,61 грн. та індекс інфляції в сумі 32,99 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, позивач зобовязався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобовязався приймати та оплачувати товар згідно накладних з відстроченням платежу у 14 календарних днів шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що товар, який позивач поставив відповідачу 20.11.2009р. на суму 1370 грн. відповідачем не оплачений, як у строк, що вставлений умовами укладеного між сторонами договору, тобто, до 04.12.2009р., так і в подальшому. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем з 05.12.2009р. по 23.09.2010р., та згідно з яким, сума нарахованих відповідачу 3% річних становить 32,99 грн., перевірений господарським судом та встановлено правильність здійснених позивачем нарахувань.

Водночас, розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем з листопада 2009р. по вересень 2010р., та згідно з яким, сума нарахованих відповідачу інфляційних становить 72,61 грн., також перевірений господарським судом та встановлено, що фактично позивачем здійснено нарахування інфляційних з грудня 2009р. по вересень 2010р., що також відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення в повному обсязі.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Авто»задовольнити.

2 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Авто»(65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28, код ЄДРПОУ 32521366, р/р 26009665545451 в ОД ОБЛ ФАКБ СОЦ РОЗ «Укрсоцбанк», МФО 328016) основний борг в сумі 1370 (одна тисяча триста сімдесят) грн., індекс інфляції в сумі 72 (сімдесят дві) грн. 61 коп., 3% річних в сумі 32 (тридцять дві) грн. 99 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 11 листопада 2010 року.