Рішення № 12324652, 10.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2010 р.Справа № 10/117-10-3444 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до відповідачів 1) Одеська залізниця; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»

про стягнення 1470, 69 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Маценко О.В. за довіреністю від 11.01.2010р. №08-32

від відповідача (1): Непомнящий П.В. за довіреністю від 17.02.2010р. №224

від відповідача (2): не з’явився

Суть спору: ВАТ «Західенерго»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці (відповідач -1) та з ВАТ «ЦЗФ «Курахівська»(відповідач-2) вартості недостачі вантажу в сумі 1470,69 грн.

Під час розгляду справи судом на підставі ст.24 ГПК України здійснено заміну первісного відповідача-2 ВАТ «ЦЗФ «Курахівська»на належного відповідача-2 ТОВ «ЦЗФ «Курахівська», про що 06.09.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, а у судовому засіданні представник останнього надав усні пояснення, згідно з якими, відповідач-1 просить суд відмовити позивачу у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що відповідно до записів у залізничній накладній завантаження вагону проводилось на підприємстві вантажовідправника (відповідач-2), його силами і засобами та ним же самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, а під час перевезення цього вантажу виявлено, що вантаж завантажений вантажовідправником у вагон, який знаходився у технічно несправному стані та ці несправності міг бачити вантажовідправник і тому залізницю слід звільнити від відповідальності за недостачу вантажу.

Відповідач -2 (ТОВ «ЦЗФ «Купахівська») надав до суду відзив на позов від 08.09.2010р. за вх. №23450, згідно з яким, просить суд відмовити позивачу у задоволені позову до відповідача-2, з посиланням при цьому на те, що відповідач-2 не має жодних договірних відносин з позивачем, тобто, не має жодних зобов’язань щодо позивача, а тому і позовні вимоги повинні пред’являтися до сторони, яка дійсно неналежним чином виконала свої зобов’язання за договором. Також відповідач-2 посилається на те, що жодних зауважень і претензій щодо недостачі вантажу у вагоні №65307662 по залізничній накладній №52097741 від вантажовласника (ВАТ «Павлоградвугілля») до вантажовідправника (ТОВ «ЦЗФ «Курахівська») не надходило, про що свідчить підписаний вантажовідправником (ТОВ «ЦЗФ «Курахівська») та вантажовласником (ВАТ «Павлоградвугілля») акт приймання-передачі вугільної продукції по договору №09-12/1736-У від 01.07.2009р.

Окрім того, на виконання вимог суду (судові ухвали від 09.08.2010р., від 06.09.2010р., від 22.09.2010р.) відповідач -2 надав до суду письмові пояснення від 26.10.2010р. за вх.№28631, згідно з якими, ТОВ «ЦЗФ «Курахівська»не має можливості надати дані про вартість вугілля у зв’язку з їх відсутністю, оскільки ТОВ «ЦЗФ «Курахівська»не є власником вугільної продукції, так як відвантаження здійснювалося на підставі договору №09-12/1736-У від 01.07.2009р., згідно з яким, ТОВ «ЦЗФ «Курахівська»виступало виконавцем по збагаченню давальницького рядового вугілля та вантажовідправником отриманого в разі збагачення концентрату по реквізитам, які зазначив замовник.

Позивачем на вимогу суду надані письмові пояснення від 18.10.2010р. за вх.№27842, згідно з якими, позивач вважає, що застосування природної втрати в розмірі 1% від маси нетто вантажу є цілком правомірним, оскільки ч.4 п.27 Правил видачі вантажів чітко визначає перелік вантажів, в т.ч. і мінеральне паливо, які підпадають під 1% маси природної втрати, а відповідно до накладної №52097741 в розділі найменування вантажу зазначається концентрат вугільний енергетичний, який є саме мінеральним паливом.

В свою чергу представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно з якими, відповідач -1 вважає, що відповідно до вимог п.27 Правил видачі вантажів, норму недостачі вантажу слід рахувати в розмірі 2% маси нетто вантажу, оскільки мінеральне паливо завантажено у вагон у вологому стані.

Ухвалою від 27.10.2010р. строк розгляду справи продовжений господарським судом на 15 днів до 22.11.2010р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача-1.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача-1 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд встановив:

25.04.2010р. зі станції відправлення Курахівка Донецької залізниці ТОВ «ЦЗФ «Курахівська»(відправник, відповідач-2) на адресу ВАТ «Західенерго»в особі Ладижинської ТЕМ»(одержувач, позивач) відправлений вантаж (концентрат вугільний енергетичний (вологий), в т.ч. у піввагоні №65307662 в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №52097741.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника (позивач), навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 параграфами 1-3,5,8,9 ТУ та п.4.1.,4.3. додатку 14 до СМГС правильно.

Разом з тим господарським судом встановлено, що під час перевезення цього вантажу на станції Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №12123 від 27.04.2010р., згідно з яким, при прибутті потягу, його огляду з наглядової вишки та зважуванні вантажу виявлено різницю у вагах 6100 кг, а також виявлено, що на поверхні вантажу наявні поглиблення, що кришка 5 люка має деформацію старого походження, яка покрита іржею, що наявний зазор між кришкою люка і поперечною балкою шириною 80 мм на всю довжину кришки люка. На момент прибуття вантажу теча вантажу відсутня. Наявні сліди старої течі вантажу на поперечній балці. Зазор в 5 люку ліворуч по ходу потягу закладений за допомогою дошки та паклі у фастівському парку. Двері заварені, інші люка щільно закриті. Вагон відчеплений на перевірку на знеструмленій колії.

Одночасно на станції Знам’янка Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №238 від 27.04.2010р., згідно з яким, встановлено, що деформована кришка 5 люка ліворуч по ходу потягу; що наявний зазор між кришкою люка і поперечною балкою шириною 80 мм на всю довжину кришки люка; що деформація 5 люка ліворуч по ходу потягу старого походження, покрита іржею; що виникла ця деформація піж час експлуатації вагону; що вантажовідправник до завантаження несправність міг бачити, але заходів щодо її усунення не вжиті; що внаслідок такої несправності можлива втрата вантажу.

Після огляду вагону на знеструмленій колії станцією Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №12127 від 27.04.2010р., згідно з яким, виявлено, що завантаження вантажу рівномірне, вище бортів на 150 мм; що на поверхні вантажу наявні поглиблення ліворуч по ходу потягу на 5,6 люками довжиною 3000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 900 мм, із скосом до борту 5 люка ліворуч по ходу потягу; що теча вантажу відсутня, що захисне маркування відсутнє; що зазор 5 люка ліворуч по ходу потягу закладений дошкою та паклею; що каток застосовувався.

Також на станції Знам’янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА №054809/354/10 від 28.04.2010р., згідно з яким, при зважуванні вагону на 150 –тонних вагах станції Знам’янка Одеської залізниці (держповірка вагів 05.03.2010) виявилося, що брутто 86100 кг, тара з бруса 20500 кг, нетто 65600 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 3400 кг; що на поверхні вантажу наявні заглиблення ліворуч по ходу потягу над 5,6 люками довжиною 3000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 900 мм, із скосом до борту 5 люка ліворуч; що присипання вантажу відсутнє; що наявні старі залишки просипання на поперечній балці; що щілина ліворуч по ходу потягу між кришкою люка і поперечною балкою 5 люка шириною 80 мм, довжиною –на всю довжину кришки люка закладена дошками і паклею; що двері заварені, інші люка щільно зариті; що каток застосовувався; що на поверхні вантажу захисне маркування відсутнє.

          За залізничною накладною №42615028 від 28.04.2010р. (досилка) вагон з вантажем відправлений зі станції Знам’янка Одеської залізниці на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці.

При надходженні вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці, різниці між комерційним актом, складеним на станції Знам’янка Одеської залізниці і фактичною наявністю вантажу не виявлено, про що свідчить відповідний запис у комерційному акті і вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення з вантажовідправника (відповідач-2) та з перевізника (відповідач-1) вартості недостачі вантажу в сумі 1470,69 грн.

Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, свідчить, що маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 2710 кг, а іі вартість – 1470,69 грн., виходячи із вартості вантажу в сумі 580,54 грн. за 1 тону, із врахуванням наданої знижки по вологості - 16,25% в сумі 255,65 грн. та по зольності –5,85% в сумі 92,03 грн.

При цьому вартість вантажу в сумі 580,54 грн. визначена позивачем на підставі Специфікації №04/10-Л від 31.03.2010р. до договору поставки №02-10/2 від 01.03.2010р., який укладений між ДП «Вугілля України»(постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець).

Поряд з цим, розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений відповідачем-1 на вимогу суду, свідчить, що маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 2% маси нетто вантажу, становить 1380 кг, а її вартість 990, 01 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №65307662 здійснювалося відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

          При цьому, однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення є також технічна справність вагону, а в силу вимог ст.31 Статуту залізниць України подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери зобов’язана залізниця.

Разом з тим, господарський суд вважає, що у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Аналогічна позиція міститься і у п.3.9. Роз’яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз’яснень президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Із наявної у матеріалах справи залізничної накладної вбачається, що розміщення і закріплення вантажу здійснено вантажовідправником згідно з параграфами 1-3,5,8,9 ТУ правильно, але під час перевезення цього вантажу, виявлено технічну несправність вагону, а саме, деформацію кришки 5 люку ліворуч по ходу потягу, наявність зазору між кришкою люку і поперечною балкою шириною 80 мм на всю довжину кришки люка, про що свідчить акт про технічний стан вагону №238 від 27.04.2010р., який складений на станції Знам’янка Одеської залізниці, в якому також встановлено, що деформація люка старого походження, вкрита іржею, а несправність виникла в процесі експлуатації вагону і цю несправність міг бачити вантажовідправник при завантаженні вагону, але заходів по усуненню несправності не вжив.

Разом з тим, матеріалами справи встановлені також обставини щодо недостачі вантажу у вагоні у кількості 3400 кг та обставини щодо наявності ознак втрати вантажу під час його перевезення, а саме, наявність поглиблень на поверхні вантажу ліворуч по ходу потягу над 5,6 люками довжиною 3000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 900 мм, із скосом до борту 5 люка ліворуч та наявність щілини ліворуч по ходу потягу між кришкою люка і поперечною балкою 5 люка шириною 80 мм. Про такі обставини свідчать відповідні акти загальної форми та комерційний акт.

З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що недостача вантажу у вагоні виникла саме внаслідок його технічної несправності, а тому й відповідальність за цю недостачу слід покласти як на перевізника –за подачу під завантаження вантажу технічно несправного вагону, так і на вантажовідправника –за відсутність відмови від використання технічно несправного вагону у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі вантажу з кожного.

Обставини, які встановлені у комерційному акті щодо відсутності маркування вантажу, господарський суд до уваги не приймає, оскільки вантажовідправником застосований такий захід забезпечення схоронності вантажу, як покриття плівкою, що підтверджується відповідними відмітками вантажовідправника у залізничній накладній (параграф 9 розділу 2 Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів мілких фракцій), а відповідно до вимог п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р.№542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, з метою забезпечення схоронності всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вище встановлено господарським судом вартість недостачі вантажу в сумі 1470,69 грн. визначена позивачем, виходячи із вартості товару в сумі 580,54 грн. за 1 тону, яка встановлена у Специфікації №04/10-Л від 31.03.2010р. до договору поставки №02-10/2 від 01.03.2010р. між ДП «Вугілля України» (постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець), а маса відповідальної недостачі вантажу 2710 кг визначена позивачем, із врахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% маси нетто вантажу, з посиланням при цьому на п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5082, згідно з яким, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної у перевізних документах, зокрема щодо мінерального палива.

Між тим, такі доводи позивача, а отже, і розрахунок останнього щодо визначення маси відповідальної недостачі вантажу є неправомірним, з огляду на те, що концентрат вугільний енергетичний зданий до перевезення у вологому стані, про що свідчить залізнична накладна, а також надані позивачу знижки по вологості, а в силу вимог п.27 вищевказаних Правил видачі вантажів, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної у перевізних документах щодо вантажів, рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.

Таким чином маса відповідальної недостачі вантажу, із врахування норми недостачі вантажу у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 2020 кг, а її вартість –1096,24 грн., виходячи із вартості вантажу в сумі 580,54 грн. за 1 тону (2020 кгх580,54 грн. = 1172,69 грн.), із врахуванням наданої знижки по вологості - 16,25% в сумі 190,56 грн. та по зольності – 5,85% в сумі 68,60 грн. (1172,69 грн. –190,56 грн. –68,60 грн.=913,53 грн. + 20% ПДВ =1096,24 грн.).

Окрім того, вимогами ч.1 ст.115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

          З огляду на вищевикладені вимоги Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі документу посередника (Специфікація №04/10-Л від 31.03.2010р. до договору поставки №02-10/2 від 01.03.2010р. між ДП «Вугілля України»і ВАТ «Західенерго»), господарський суд зобов’язав як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправник) надати до суду документи, що засвідчують кількість і вартість відправленого вантажу, про що виніс відповідні ухвали.

          Між тим, ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, а відповідач -2 надав до суду письмові пояснення від 26.10.2010р. за вх. №28631 про неможливість надання до суду витребуваних документів і тому господарський суд вважає, що за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, оскільки відповідно до ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, а тому документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції. Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз’яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства».

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 548,12 грн. шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу (1096,24 грн.) лише з вантажовідправника (відповідач-2) та відмову у задоволені позову про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 548,12 грн. з перевізника (відповідач-1).

Обставини, які встановлені у комерційному акті щодо відсутності маркування вантажу, господарський суд до уваги не приймає, оскільки вантажовідправником застосований такий захід забезпечення схоронності вантажу, як покриття плівкою, що підтверджується відповідними відмітками вантажовідправника у залізничній накладній (параграф 9 розділу 2 Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів мілких фракцій), а відповідно до вимог п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р.№542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, з метою забезпечення схоронності всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2 у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (85490, Донецька область, с. Курахівка, вул. Орджоникидзе, 1 А, код ЄДРПОУ 33959754, р/р 26003301490851 у відділенні «Промінвестбанку»м. Селідова, МФО 334312) на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 05470928, р/р 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, МФО 302485) вартість недостачі вантажу в сумі 548 (п’ятсот сорок вісім) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 37 (тридцять сім) грн. 74 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 32 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 11 листопада 2010 року.