Рішення № 12324278, 15.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.10 Справа № 6/268

За позовом

Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 32 474 грн. 55 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Рожко Є.В., дов. №12-01-153/1466 від 08.10.2010;

від відповідача - ОСОБА_3, дов. № 2194 від 04.11.2010;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16 542 грн. 71 коп., пені у сумі 15 522 грн. 75 коп., інфляційних нарахувань у сумі 238 грн. 64 коп. та 3% річних у сумі 170 грн. 45 коп.

Позивачем до суду надано довідку про погашення відповідачем заборгованості в сумі 16542 грн. 17 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що ним сплачена заборгованості за надані послуги з теплопостачання в повному обсязі. Окрім цього, відповідач вважає необґрунтованим нарахування штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін ,суд

в с т а н о в и в:

07.05.07 між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»(позивач у справі) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач у справі) був підписаний договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 291, за умовами якого позивач «Енергопостачальна організація»бере на себе зобовязання постачати відповідачу «Споживачу» теплову енергію в гарячій воді, а останній зобовязується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачений цим договором.

На виконання умов договору позивач за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року поставив відповідачу теплову енергію, яку останній в повній мірі не оплатив, у звязку з чим залишилась заборгованість на суму 16 542 грн. 71 коп. , яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього, позивачем до стягнення заявлені 3% річних у сумі 170 грн. 45 коп., інфляційні нарахування у сумі 238 грн. 64 коп. та пеня в сумі 15522 грн. 75 коп.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав, наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як було вказаного вище, між сторонами у справі 07.05.07 був підписаний договір № 291, за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній - сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.6 договору визначено, що споживачі, які не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 16 542 грн. 71 коп., яка відповідачем не оплачена, у звязку з чим на момент звернення позивачем до суду залишилась заборгованість у сумі 16 542 грн. 71 коп. , що також підтверджено і відповідачем за відзивом на позовну заяву. Разом з цим, з метою отримання зазначеної суми, позивач неодноразово направляв відповідачу претензії.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 16542 грн. 71 коп. є обгрунтованими, але матеріалами справи підтверджено, що відповідач оплатив зазначену суму в повному обсязі після подачі позову до суду. Виходячи з наведеного, провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16542 грн. 71 коп. слід припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 238 грн. 64 коп. та 3% річних у сумі 170 грн. 45 коп. за період з 16.01.010 по 05.07.10 слід зазначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку, позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні та 3% річних у заявлених сумах, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 15522 грн. 75 за період з 16.01.09 по 05.07.10 слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення 6.6 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Відповідно до п. 7.2.3 договору № 291 передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за рік ва розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, виходячи з наведеного, пеня позивачем нарахована правомірно, але її розмір нарахований в супереч діючому законодавству.

Так, за період 16.01.10 по 05.07.10 пеня складає 385 грн. 34, коп.., за період з 16.02.10 по 05.07.10 360 грн. 43 коп., за період з 16.03.10 по 05.07.10 242 грн. 18 коп., за період з 16.04.10 по 05.07.10 132 грн. 27 коп., за період з 16.05.10 по 05.07.10 24 грн. 90 коп., а усього 1145 грн. 12 коп.

Виходячи, з наведеного, вимоги щодо стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 1145 грн. 12 коп., в решті відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. 1.1 ст. 80 ГПК України, ст. ст. 44, 49, 83, 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь:

- Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк, код 00131050, 3% річних у сумі 170 грн. 45 коп., інфляційні нарахування у сумі 238 грн. 64 коп. , пеню в сумі 1145 грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 180 грн. 97 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 131 грн. 51 коп., видати наказ позивачу.

3. Щодо позовних вимог про стягнення боргу в сумі 16542 грн. 71 коп. провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 18.11.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник суддіТ.В. Цибулько