Рішення № 12324249, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/50511.11.10

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»

До Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 20 242,20 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Хімяк Т.Я. предст. дов. у справі;

Від відповідача: Кучма О.Л. предст. дов. у справі;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього в порядку регресу - 20242,20 грн., а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/505, розгляд якої призначено на 11.11.2010.

В судовому засіданні 11.11.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0013924 від 01.04.2009, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 20242,20 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач, вимог ухвали суду від 25.10.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, однак представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2010 проти позовних вимог не заперечував.

У судовому засіданні 11.11.2010 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 року між позивачем ТДВ «Страхова компанія «Наста», як страховиком та Пшеничною Любовю Сергіївною, як страхувальником було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 205.0013924, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки Mersedes-Benz, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами цього договору, сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/1170617 від 22.01.2010, між відповідачем ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як страховиком та гр. ОСОБА_1., як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 22.01.2010 по 21.01.2011, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 35000,00 грн., франшиза 0,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки ГАЗ 33023, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки ГУ відділу ДАІ з обслугування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 19.03.2010, 17.03.2010 в м. Києві, на Харківському шосе, 180/21, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія (власника) ОСОБА_2. та автомобіля марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія (власника) ОСОБА_1., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 26.04.2010 у справі 3-2635/10, гр. ОСОБА_1. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладенно адмінстягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 530 від 01.04.2010, складеного оцінювачем Половинчаком О.А. на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 27769,79 грн.

Згідно страхового акту № 2010-03-17/006 від 02.04.2010, пошкодження транспортного засобу марки Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 17.03.2010 в м. Києві, на Харківському шосе, 180/21 за участю застрахованого автомобіля, марки Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2. та автомобіля ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20242,20 грн.

Відповідно до платіжних доручень №2928 від 15.04.2010 на суму 12511,68 грн., №2929 від 15.04.2010 на суму 7 730,52 грн. позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 20242,20 грн. з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 2010-03-17/006 від 02.04.2010».

02.07.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про відшкодування 20242,20 грн. в порядку регресу, яка отримана відповідачем 06.07.2010, відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 02.07.2010.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0013924 від 01.04.2009, перерахував страхове відшкодування в розмірі 20242,20 грн., оскільки згідно довідки ГУ відділу ДАІ з обслугування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 17.03.2010 в м. Києві, на Харківському шосе, 180/21, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія (власника) ОСОБА_2. та автомобіля марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія (власника) ОСОБА_1., внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля марки Mersedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 та відповідно до страхового акту № 2010-03-17/006 від 02.04.2010, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 26.04.2010 у справі 3-2635/10, водія ОСОБА_1., цивільно-правова відповідальність якого, застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача, щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає судом задоволенню.

З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу підлягає сума виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20242,20 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»(код ЄДРПОУ 35893575, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5-б) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 20 242 (двадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 20 коп., а також 202 (двісті дві) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 16.11.2010