Рішення № 12324244, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/44210.11.10 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Онікс» До Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» Про стягнення 24990,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Зайцева А.М. - представник за довіреністю

від відповідача не зявися

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.11.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 249,90 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/442 розгляд справи було призначено на 20.10.2010р.,ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2010р. розгляд справи було відкладено до 10.11.2010р.

В судовому зсіданні 10.11.2010р. представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем, як страховиком по договору добровільного страхування наземного транспорту № НОМЕР_1 від 12 серпня 2008р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 44660,00 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач своїх представників в судові засідання 20.10.2010р., 10.11.2010р., не направляв, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці Головного міжрегіонального управління статистики. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду, або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2008р. між ОСОБА_2, як страхувальником, та позивачем - ЗАТ страхова компанія «Онікс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Онікс», як страховиком, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № НОМЕР_1 (далі договір страхування), згідно умов якого предметом страхування є транспортний засіб марки Honda CR V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Умовами договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_4, між відповідачем ЗАТ Страхова компанія «Інкомстрах», як страховиком, та ОСОБА_1., як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 21.12.2008р. 20.12.2009р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Iveco turbo, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування міста Кременчука в Полтавській області, 16.04.2009р. в м. Кременчуці по вул. 50 років Жовтня, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Honda CR V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіля Мерседес спринтер, та автомобіля Iveco turbo, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Автозаводського районного суду м. Кременчук 28 квітня 2009р., у справі 3-2125/09, ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами.

Відповідно до звіту спеціаліста № 147, складеного бюро технічної експертизи, на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Honda CR V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 44031,90 грн.

Згідно страхового акту № 061-1169/536-1, пошкодження транспортного засобу марки Honda CR V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яке сталося 16.04.2009р. за участю застрахованого автомобіля марки Daewoo Honda CR V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та Iveco turbo, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 44660,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 44660,00 грн. на користь ОСОБА_2, з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно договору № 061-1169 від 12.08.08».

Згідно з платіжним дорученням № 549 від 22 квітня 2009р. позивач за довідку УДАІ МВС України в Полтавській області перерахував 83,00 грн. та платіжним дорученням № 548 від 21 квітня 2009р. перерахував 420,00 грн. за проведення оцінки.

Також в матеріалах справи знаходиться договір про відшкодування збитків укладений між позивачем та ОСОБА_1., відповідно до якого ОСОБА_1 зобовязується відшкодувати збитки на суму 20173,00 грн. на користь позивача повязаних з ДТП яке сталось 16.04.2009р.

21.07.2009р. позивачем було направлено відповідачу заяву № 521 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25500,00 грн., оскільки під час ДТП автомобілем Opel Iveco turbo, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 керував водій ОСОБА_1, і цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як зазначив позивач в додаткових поясненнях, загальна сума збитків повязаних з виплатою страхового відшкодування складає: 45163,00 грн. (83,00 (довідка про обставини ДТП) + 420,00 (проведення оцінки) + 44660,00 (страхове відшкодування)), а отже враховуючи те, що винна особа ОСОБА_1 застрахована у відповідача згідно полісу № НОМЕР_4 з лімітом відповідальності 25500,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн., відповідальність останнього перед позивачем складає 24990,00 грн., а інша частина стягується позивачем з ОСОБА_1.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування”, страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № НОМЕР_1 перерахував на рахунок страхувальника, страхове відшкодування в розмірі 44660,00 грн., оскільки згідно довідки ВДАІ з обслуговування міста Кременчука в Полтавській області, 16.04.2009р. в м. Кременчуці по вул. 50 років Жовтня, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Honda CR V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіля Мерседес спринтер, та автомобіля Iveco turbo, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого відбулось пошкодження застрахованого автомобіля Honda CR V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та відповідно до страхового акту, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також враховуючи те, що відповідно до постанови Автозаводського районного суду м. Кременчук 28 квітня 2009р., у справі 3-2125/09, водія ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, і цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача (510,00 грн. розмір франшизи), суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності в сумі 24990,00 грн.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України є законною, обґрунтованою, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 24990,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача підлягає задоволенню, а саме: стягненню з відповідача підлягає сума виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13598,36 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(код ЄДРПОУ 31282951, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Онікс»(код ЄДРПОУ 32079024, місцезнаходження: 39622, м. Кременчук, проспект 50 років Жовтня, 37А) суму виплаченого страхового відшкодування 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп., а також 249 (двісті сорок девять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення 15.11.2010