Рішення № 12324199, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/24915.11.10 За позовом Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК Планета - міст ”

про стягнення 253637,74 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Мініх І.М. (довіреність № 633 від 12.11.2010 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК Планета - міст ” (відповідач) про стягнення 253637,74 грн. заборгованості за договором поставки № 0113/0706 від 13.07.2006 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 253637,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі № 39/249 та призначено справу до розгляду на 15.11.2010 р. о 11:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.11.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав суду усне пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.11.2010 р., не з’явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/249 від 28.10.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 60) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 13-5008 від 11.10.2010 р. (зазначена довідка знаходиться в матеріалах справи).

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 01.11.2010 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103012189200.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/249 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.11.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.11.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.11.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.07.2006 р. між Державним підприємством «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета - міст»в особі філії Будівельне управління «Дніпро - міст»(відповідач) було укладено договір поставки № 0113/0706.

Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач зобов’язується оплатити, а позивач виготовити та поставити плити безбаластного мостового полотна (продукція) у відповідності із специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору), яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, сума договору на момент підписання у відповідності із специфікацією № 1 складає 4130699,60 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 826139,92 грн. без урахування вартості залізничних накладних.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, відповідач протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору, здійснює попередню оплату (аванс) замовленої продукції в розмірі 20% вартості в сумі 826139,92 грн., в т.ч. ПДВ 20% 137689,99 грн. на придбання матеріалів та обладнання.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, сплата авансу здійснюється по мірі фактичної поставки продукції. Кінцевий розрахунок проводиться відповідачем за фактично поставлену продукцію по мірі її надходження протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту поставки даної партії продукції, у відповідності з цінами специфікації і виставленого рахунку-фактури позивача.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, поставка продукції здійснюється на умовах: FCA м. Київ, станція Дарниця Південно-Західної залізниці, у відповідності з базисними вимогами «Інкотермс-2000», якщо інше не вказано в додатках до договору.

25.10.2006 р. сторони підписали додаткову угоду до договору, відповідно до п. 4 якої, загальна сума по договору складає: 5239029,16 грн., в т.ч. ПДВ 20%: 873141,53 грн., а специфікацію № 1 до договору вважати такою, що втратила чинність.

04.12.2006 р. сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої визначили, що якість продукції повинна відповідати ТУ У 26.6-01116472-088-2003, а також технічній документації.

01.02.2007 р. сторони підписали додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої визначили, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та діє до 31.12.2007 р.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач поставив відповідачу продукцію, передбачену умовами договору, на загальну суму 353637,74 грн., що підтверджується накладними № 274 від 25.03.2008 р., № 278 від 14.04.2008 р., № 591 від 12.05.2008 р. та № 1003 від 13.07.2006 р. (копії накладних знаходяться в матеріалах справи).

Проте відповідач, в порушення умов договору, поставлену позивачем продукцію за спірними накладними оплатив лише частково в загальній сумі 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, внаслідок чого не виконав взяті на себе зобов’язання за договором (копія банківської виписки знаходиться в матеріалах справи).

З урахуванням наведеного, заборгованість відповідача за договором становить 253637,74 грн. (353637,74 грн. –100000,00 грн. = 253637,74 грн., основний борг).

Відповідно до п. 6.1. договору, всі спори пов’язані з договором, які виникають в процесі виконання умов договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі необхідності –у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ГПК України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 ГПК України, підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

30.09.2008 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 549 від 29.09.2008 р. про сплату заборгованості з проханням негайно сплатити суму заборгованості в розмірі 253637,74 грн. за отриману продукцію. Проте, відповідач залишив претензію позивача про оплату без відповіді та задоволення.

Заборгованість у сумі 253637,74 грн. відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленої продукції.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав продукцію, але зобов‘язання по оплаті поставленої продукції не виконав в повному обсязі.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не з’явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 253637,74 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”, державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 253637,74 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 2536,38 грн. Платіжним дорученням № 1480 від 22.07.2010 р. на позивач перерахував державне мито у сумі 2600,76 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 64,38 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2536,38 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета - міст»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 60; код ЄДРПОУ № 32846139; р/р № 2600830012571 в КФ ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства»м. Київ, МФО 320746), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»(31103, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова, 22; код ЄДРПОУ № 00282553; р/р № 26008301948 в ВАТ Державний ощадний банк відділення № 2888 м. Старокостянтинів, МФО 375166) 253637,74 грн. (двісті п’ятдесят три тисячі шістсот тридцять сім гривень 74 коп.) основного боргу, 2536 (дві тисячі п’ятсот тридцять швсть) грн. 38 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Повернути Державному підприємству «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»(31103, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова, 22; код ЄДРПОУ № 00282553; р/р № 26008301948 в ВАТ Державний ощадний банк відділення № 2888 м. Старокостянтинів, МФО 375166) з Державного бюджету 64,38 грн. (шістдесят чотири гривні 38 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 1480 від 22.07.2010 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/249.

3. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 17.11.2010 р.