Рішення № 12324184, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/36610.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія"

простягнення 165367,55 грн.

Представники сторін: від позивача Лозицький О.В. –представник; від відповідачане з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" заборгованості на загальну суму 165367,55 грн., у тому числі основний борг у розмірі 114602,05 грн., 3% річних у розмірі 4803,86 грн., втрати від інфляції у розмірі 14096,05 грн., пеня у розмірі 31865,64 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки своєчасно не поставив позивачу товар, а тому кошти, які були перераховані позивачем відповідачу на виконання умов договору, підлягають стягненню з останнього в судовому порядку, так як в добровільному порядку відповідач вимог позивача не виконує.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана відповідачем.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

12.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросоюз", як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія", як продавцем (відповідач) укладено договір купівлі –продажу № 12/02/09-15/33Р, відповідно до умов якого продавець зобов‘язується передати у власність покупця, засоби захисту рослин, а покупець зобов‘язується прийняти та сплатити вартість товару.

Умови оплати, порядок та строки платежу, а також строк поставки товару, обумовлено сторонами у специфікації до договору, яка є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2, п. 3, п.5 додатку № 1 до договору загальна вартість товару встановлюється в національній валюті в розмірі, еквівалентному 22352,28 доларів США; кінцевий строк поставки товару 20.05.2009 за умови повної оплати товару; покупець зобов‘язується здійснити попередню оплату за товар в сумі 22325,28 доларів США, за курсом НБУ в строк до 08.05.2009 року.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням від 15.05.2009 № 69 перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 178602,00 грн.

Відповідач поставку позивачу товару, передбаченого Договору не здійснив.

Позивач звернувся з відповідача з вимогою про повернення коштів, яка була відповідачем частково задоволена шляхом перерахування коштів у розмірі 20000,00 грн. –19.08.2009, у розмірі 44000,00 грн. –07.09.2009.

Відповідач жодних доказів в підтвердження здійснення ним поставки товару або повернення коштів на загальну суму 114602,00 не надав, вказані обставини не заперечив.

Таким чином, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення відповідачем на користь позивача поставки товару, становить 114602,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов‘язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже судом було встановлено, відповідач як у строк передбачений договором, а саме до 20.05.2009 так і станом на момент звернення позивача до суду товар позивачу не передав.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв’язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 114602,05 грн. через невиконання відповідачем умов договору від 12.02.2009 визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих за період з 21.05.2009 по 12.10.2010 інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору від 12.02.2009 не передбачають зобов’язань відповідача щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю товару, який за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 31865,64 грн. на підставі. П. 7.2 Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну передачу покупцю товару, продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової вартості товару від вартості несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочки передачі товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочки виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до матеріалів справи, позивач окремого розрахунку пені не надав, а в самій позовній заяві зазначив тільки, що пеня станом на 12.10.2010 становить 31865,64 грн., не визначив а ні період, а ні розмір подвійної облікової ставки НБУ, а ні суму на яку нараховується пеня.

Як вбачається зі змісту п. 7.2 Договору, сторони не погодили розмір пені, а зазначили тільки що пеня сплачується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Оскільки сторони не зазначили в договорі, що розмір пені обраховується виходячи з облікова ставка НБУ діючої станом на момент прострочення виконання зобов‘язання, а розмір самої ставки НБУ сторони не погодили, то у суду відсутні підстави для розрахунку пені саме за діючою обліковою ставкою НБУ в момент прострочення поставки.

У зв‘язку з викладеним, суд не може перевірити правильність розрахунку пені позивачем, оскільки позивачем не визначено період нарахування, розмір облікової ставки НБУ, суму на яку нараховується пеня.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, у тому числі на поточні рахунки відповідача, в межах суми позову.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2, код 31245438 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз" (67140, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Великоплоске, вул. Тираспільська, код 30817039) суму у розмірі 114 602 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дві) грн.05 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1146 (одна тисяча сто сорок шість) грн. 02 коп. та 163 (сто шістдесят три) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 15.11.10