Рішення № 12324176, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/50411.11.10

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»

До Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 20744,21 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Хімяк Т.Я. предст. дов. у справі;

Від відповідача: Кучма О.Л. предст. дов. у справі;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього в порядку регресу 20744,21 грн., а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/504, розгляд якої призначено на 11.11.2010.

В судовому засіданні 11.11.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до договору комплексного страхування ризиків, пов»язаних з експлуатацією наземного транспорту № 212.0016289 від 13.11.2009, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 20744,21 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, що належить ТОВ «Вест-Експрес», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач, вимог ухвали суду від 25.10.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, однак представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2010 проти заявлених позовних вимог не заперечував.

У судовому засіданні 11.11.2010 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2009 року між позивачем ТДВ «Страхова компанія «Наста», як страховиком та Темпером Володимиром Олександровичем, як страхувальником було укладено договір комплексного страхування ризиків, пов»язаних з експлуатацією наземного транспорту № 212.0016289, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки Nissan Patrol, рік випуску 2003, державний номерний знак НОМЕР_2. Умовами договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5702911 від 08.06.2009, між відповідачем ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як страховиком, та ТОВ «Вест-Експрес»як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 08.06.2009 по 07.06.2010, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 35000,00 грн., франшиза 0,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль Volvo, рік випуску 2000, державний номерний знак НОМЕР_3.

Згідно довідки ГУМВС України в м. Києві №962 від 03.03.2010, 28.02.2010 в м. Києві, на перетині вул. Берковецька, 6 - пр. Паладіна, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Patrol, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, що належить гр. ОСОБА_2 та автомобіля марки Volvo, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ТОВ «Вест-Експрес», внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2010 у справі 3-1881/2010р., гр. ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля марки Nissan Patrol, державний номерний знак НОМЕР_2 № 5024 від 11.03.2010, складеного оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Nissan Patrol, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 21704,21 грн.

Згідно страхового акту № 2010-02-28/004 від 22.03.2010, пошкодження транспортного засобу марки Nissan Patrol, державний номерний знак НОМЕР_2., внаслідок ДТП, яке сталося 28.02.2010 в м. Києві, на перетині вул. Берковецька, 6 - пр. Паладіна за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1, що належить гр. ОСОБА_2 та автомобіля Volvo, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ТОВ «Вест-Експрес», визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20 744,21 грн.

Відповідно до платіжного доручення №2516 від 02.04.2010 на суму 16 457,40 грн. та виписки по особовому рахунку позивача щодо зарахування суми в розмірі 4286,81 грн. в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 20744,21 грн. з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 2010-02-28/004 від 22.03.2010».

29.07.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про сплату 20744,21 грн. в порядку регресу, яка отримана відповідачем 02.08.2010 відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 29.07.2010.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору, комплексного страхування ризиків, пов»язаних з експлуатацією наземного транспорту № 212.0016289 перерахував страхове відшкодування в розмірі 20744,21 грн., оскільки, згідно довідки ГУМВС України в м. Києві №962 від 03.03.2010, 28.02.2010 в м. Києві, на перетині вул. Берковецька, 6 - пр. Паладіна, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Patrol, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, що належить гр.ОСОБА_2 та автомобіля марки Volvo, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ТОВ «Вест-Експрес», внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля марки Nissan Patrol, державний номерний знак НОМЕР_2 та відповідно до страхового акту № 2010-02-28/004 від 22.03.2010, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2010 у справі 3-1881/10, водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом автомобілем марки Volvo, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Вест-Експрес», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України є законними обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 20744,21 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 20744,21 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»(код ЄДРПОУ 35893575, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5-б) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 20 744 (двадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 21 коп., а також 207 (двісті сім) грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 16.11.2010