Рішення № 12324173, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/34017.11.10                                         

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»

До

Третя особаДержавного підприємства «Вугілля України»

на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Шахта «Перевальська»

Про

Та за зустрічним позовом

До

Простягнення 15641,41 грн.

Державного підприємства «Вугілля України»

Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»

зобов’язання виконати пункт 8.11 спірного договору

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача          за первісним позовом           Розгон І.А. (за дов.)

Від відповідача за первісним позовом          Андрусенко Ю.С. (за дов.)

Від третьої особи                                         не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 15641,41 грн. збитків, понесених позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором № 01-10/1-ЕН від 02.02.2009 р..

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. порушено провадження у справі № 17/340 та призначено її до розгляду на 29.09.2010 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та вказав, що сума позовних вимог не підтверджується документально та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

          Крім того, відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою про зобов’язання виконати пункт 8.11 спірного договору, яку суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом на підставі ст. 60 ГПК України.

          Крім того, суд залучив до участі у справі державне підприємство «Шахта «Перевальська»як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов’язки останнього щодо однієї зі сторін.

          З урахуванням вищевикладеного, ухвалою суду від 29.09.2010 р. було відкладено розгляд справи на 13.10.2010 р..

          Ухвалою суду від 13.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 25.10.2010 р..

Представник третьої особи до суду не з’явився в черговий раз, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник позивача надав заяву про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 10.11.2010 р.. Цією ж ухвалою суду, за клопотанням позивача, продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав суду уточнення до позовної заяви, у яких просив суд врахувати технічні помилки, допущені при виготовленні тексту позовної заяви.

У судове засідання 10.11.2010 р. представники третьої особи не з’явилися, належним чином не повідомили про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надали.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі статті 75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2009 р. між відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(далі - позивач) та державним підприємством «Вугілля України»(далі - відповідач) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобов’язаний поставити вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному Договорі, а позивач зобов’язався прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, визначеними в додатках до Договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору об’єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об’єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору якість вугілля, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати умовам цього Договору.

Пунктом 3.4.5. Договору передбачено, що позивач має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, вугілля, пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначеному Договором порядку, або прийняти зі знижками, передбаченими умовами Договору.

Розділом 5 Договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачене договором, розповсюджуються вимоги Інструкції «О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 зі змінами та доповненнями; Інструкції «О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 зі змінами та доповненнями; ГОСТ 1137-64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству»; ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови.»; ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування»; Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України. При виникненні розбіжностей між умовами цього Договору і зазначеними нормативними документами перевага надається умовам Договору.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у посвідченні якості, складеному на партію та результатів приймання у покупця.

Відповідно до пункту 5.6. Договору позивач перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином: якщо різниця між показниками Ad, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість; якщо різниця між показниками Ad, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє відповідачеві та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування).

Згідно з пунктом 5.7 Договору встановлено, що представник відповідача/вантажовідправника зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.

У випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам Договору, відповідач несе відповідальність перед позивачем у вигляді відшкодування його витрат пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи (пункт 8.4. Договору).

Відповідно до умов Договору у квітні 2010 р. на адресу вантажоотримувача - Зміївської ТЕС відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»від вантажовідправника - державного підприємства «Шахта Перевальська»надійшло 4 вагона з вугіллям марки «ПР-0-200», що підтверджується залізничною накладною № 52175916 у вагонах №№ 66185307, 67702845, 66726647, 67888123,

За даними хімічної лабораторії Зміївської ТЕС відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»при вхідному контролі встановлено, що показники якості вугілля перевищують гранично допустимий рівень, встановлений Договором.

За твердженням позивача, у присутності представника вантажовідправника ДП «Шахта «Перевальська»в особі Скороход П.Н., яка діяла на підставі довіреності № 408 від 01.03.2010 р., проведено відбір проб вугілля для проведення аналізу якості поставленого вугілля.

Актом спільного приймання вугілля за фактичною якістю № 2416 від 03.04.2010 р. було зафіксовано, що показники якості вугілля суттєво відрізняються від показників якості, передбачених Договором, а саме:

Марка, розмір кусківWrtAd,%

Вимоги до вугілля марки ПР-0-200, встановлені п.7.1 Договору10,028,0

Показники якості вугілля по залізничній накладній № 52175961 згідно з актом спільного опробування № 2416 від 03.04.2010 р..8,937,8

Відповідно до умов Договору позивач надіслав телеграму № 125438/5,6 від 02.04.2010 р. відповідачеві та вантажовідправнику.

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Шахта «Перевальська»на адресу Зміївської ТЕС відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»надіслало позивачеві лист б/н та б/д, в яких просило позивача повернути вагони №№ 67702845, 66726647, 67888123, 66185307, залізнична накладна № 52175961 з неприйнятим позивачем вугіллям.

Як встановлено судом, спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику (вагони №№ 66185307, 67702845, 66726647, 67888123), що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 44703425, 44703426, 44703427, 44703428, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Внаслідок поставки позивачеві вугілля неналежної якості останнім були понесені збитки на загальну суму 15641,31 грн., що складаються з оплати залізничного тарифу по доставці вантажу до станцій одержувачів, простою вагонів, плати за транспортно-експедиційне обслуговування, витрати по первинному прийманню вугілля, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

На підтвердження оплати залізничного тарифу по доставці вантажу до станцій одержувачів в сумі 8592,00 грн. без ПДВ, позивач надав суду квитанції про приймання вантажів №№ 44703425, 44703426, 44703427, 44703428 (графа «Провізна плата»розділ «При відправленні») по вищевказаним вагонам та довідці ТЕХПД-2 «Про рух коштів»ДН-2 за період з 04.04.2010 р. по 02.05.2010 p., оформлених залізницею.

Крім того, позивач зазначив, що внаслідок поставки вугілля, що не відповідає якісним показникам, під час проведення лабораторних досліджень відбувся простій вагонів, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 05040605 (вагони №№ 66185307, 67702845, 66726647, 67888123) та довідкою ТЕХПД-2 «Про рух коштів» ДН-2 за період з 04.04.2010 р. по 02.05.2010 р., внаслідок чого позивач поніс збитки на 2 552,80 грн. без ПДВ.

Також позивач зазначив, що транспортно-експедиційне обслуговування вагонів залізницею було стягнуто 35,20 грн. без ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р. за договором № 2267 від 10.02.2010 р..

Вартість бланків документів, що була сплачена позивачем залізниці, складає 663,00 грн. без ПДВ, про що зазначено в накопичувальній картці № 04040508 та що підтверджується переліком ТЕХПД № 93 (копії –у справі).

На підтвердження понесення витрат по первинному прийманню вугільного палива в партії вагонів по кількості та якості на п/коліях Зміївської ТЕС по прибуттю, які складають 571,70 грн. без ПДВ, позивач надав розрахунок вартості робіт (роботи по обробці, обслуговуванню вагонів, маневрові з. д. роботи).

Понесені позивачем витрати на проведення хімічного аналізу проби вугілля становлять 570,82 грн. без ПДВ (вартість проведення хімічного аналізу визначена відповідною калькуляцією).

За направлення телеграм вантажовідправнику позивачем було сплачено кошти в сумі 48,99 грн. без ПДВ, що підтверджується реєстром оплат Харківської філії ВАТ «Укртелеком» від 02.04.2010 р..

Крім того, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»позивачем було сплачено ПДВ в сумі 2606,90 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 15.06.2010 р. № 25/4101 на суму 15641,41 грн. з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля, яку відповідач отримав 21.06.2010 р., що підтверджується належним чином засвідченою копією зворотного повідомлення. Однак, вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Статтею 268 Господарського кодексу України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до частини 2 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання, однак на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов’язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.

Про наявність причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та понесенням збитків позивачем свідчить факт порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, та сума збитків, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором та понесених позивачем, підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення збитків в сумі 15641,41 грн. підлягають задоволенню.

Державне підприємство «Вугілля України»(позивач за зустрічним позовом) звернулося з зустрічним позовом до відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»про зобов’язання останнього виконати умови пункту 8.11 договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2009 р.., а саме: направити позов одночасно з вимогами до державного підприємства «Шахта «Перевальська».

Як вбачається з умов договору (пункт 8.11. Договору), покупець при досудовому або судовому порядку вирішення спору, що виник за цим Договором стосовно поставки неякісного вугілля, якість якого відрізнялася від супровідних документів, зобов’язаний подати претензію/позов з вимогами одночасно до постачальника, вугледобувного підприємства та вантажовідправника такого вугілля.

Враховуючи те, що державне підприємство «Шахта «Перевальська»є вугледобувним підприємством спірного вугілля, безпосередньо завантажує вугілля у вагони, проводить роботи по розміщенню у вагонах, вносить дані у перевізні документи, а відповідно до пункту 4 Приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р., несе відповідальність за правильність складання перевізних документів та дотримання правил розміщення та перевезення вантажів та дотримання вимог, які б забезпечували збереження вантажу на всьому шляху перевезення, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом не виконав умови договору, тобто позов з вимогами не подав одночасно до державного підприємства «Шахта «Перевальська»(вугледобувного підприємства).

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Суд бере до уваги те, що обрання певного засобу правового захисту, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому пред'явлення позову є правом, а не обов'язком особи, який підлягає примусовому виконанню за рішенням суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом; судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 60,78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, рахунок 260093016513 в АКБ Промінвестбанк, МФО 300012, код 32709929) на користь відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1; 08711, Київська область, смт. Козин, вул. Солов’яненка, рахунок 26008302872 в ГОУ «Ощадбанку»України в місті Києві, МФО 300365, код 22927045) 15641,41 грн. збитків, 156,42 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя                               О.Г. Удалова