Рішення № 12324088, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/133-7/18204.10.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Кооперативу власників приміщень “Слово”

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 208454,94 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Гаркавенко С.В.- довіреність №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010;

від відповідача: Пелюк С.С.- довіреність б/н від 02.04.2010, Пресміцький О.А.- довіреність б/н 29.04.2010, Майданська Г.М. - довіреність №64 від 27.08.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Кооперативу власників приміщень “Слово” заборгованості у розмірі 208 454,94 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року у справі № 42/133 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 158 655,08 грн. боргу, 42 917,73 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6 882,14 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 084,55 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 року у справі № 42/133 рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010 постанову Київського апеляційного господарського від 15.09.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 у справі № 42/133 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою призначено розгляд справи на 29.04.2010, а також присвоєно їй номер 42/133-7/182.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалися перерви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту теплову енергію за період з 1 лютого 2006 по 1 лютого 2009 років згідно Договору № 510259 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 вересня 2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 158 655,08 грн. –основного боргу, 42 917,73 грн. –індексу інфляції, 6 882,14 грн. –3 % річних, 2 084,55 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

14.05.2010 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 240926, 68 грн. боргу за період з 1 лютого 2006 по 01.04.2010 та 71097, 24 грн. –індексу інфляції, 12990, 27 грн. –3% річних, 3250, 15 грн. - витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Однак, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, не приймається судом до розгляду, оскільки позивачем змінено і предмет, і підставу позову, що суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

04.10.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у відзиві, його представники у судовому засіданні борг визнали в розмірі 90161,80 грн., та частково визнає суму штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 № 510259 (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1. Договору та звертання - доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 1 Додатка 2 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію за тарифами, встановленими Київською міською державною адміністрацією.

Згідно з п. 10 Додатка 2 до Договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно його розрахунком.

В позовній заяві позивач вказує на те, що він свої зобов’язання по Договору виконав належним чином, за період з 01.02.2006 по 01.02.2009 відповідачем спожито електричної енергії на суму 618 128,83 грн., сплачено 459473, 75 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 158655, 08 грн. боргу. На підтвердження вказаного позивачем надано суду довідку про розрахунок суми основного боргу.

Однак, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 30636, 94 грн., що не заперечується позивачем, у зв’язку з чим в цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно наданого відповідачем контррозрахунку суми боргу, борг відповідача за період з 01.02.2006 по 01.02.2009 становить 90161, 80 грн., перевіривши наданий контр розрахунок, суд приймає його, як вірний. Позивач в установленому порядку обставини, які повідомлені відповідачем, не спростував, розміру суми боргу наведеного в контррозрахунку не оспорив, тому за таких обставин, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення основного боргу в розмірі 90161, 80 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 42 917,73 грн. –індексу інфляції та 6 882,14 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 10 389,30 грн. –індексу інфляції та 1 734,25 грн. –3 % річних, згідно розрахунку суду.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кооперативу власників приміщень “Слово” (02154, м. Київ, вул. Русанівська набережна, 12, код ЄДРПОУ 22862073) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –90161 (дев’яносто тисяч сто шістдесят одну) грн. 80 коп. –основного боргу, 10 389 (десять тисяч триста вісімдесят дев’ять) грн. 30 коп. –індексу інфляції, 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн. 25 коп. – 3 % річних, 1 329 (одну тисячу триста двадцять дев’ять) грн. 22 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 30636, 94 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко