Рішення № 12324065, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/37915.11.10 За позовом          Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Легко Інк»

про           стягнення 52545,89 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:          

Від позивача Казаренко С.М. по довіреності № 18/401 від 28.07.2010р.

Від відповідача           Михальченко В.М. по довіреності № 27/09 від 01.09.2010р.

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легко Інк»50932,18 грн. заборгованості, 1613,71 грн. пені у зв?язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 33ВА-05 від 01.11.2005р. та додаткових угод до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. порушено провадження у справі № 36/379, розгляд справи призначено на 06.10.2010р.

В судовому засіданні 06.10.2010р. представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.11.2010р.

До початку розгляду справи 12.11.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшов додаток до відзиву, відповідно до якого він просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 50494,13 грн. Проти стягнення пені в сумі 1613,71 грн. відповідач заперечує.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2010р. надав додаткові письмові пояснення на позов, позовні вимоги повністю підтримав.

В судовому засіданні 15.11.2010р. представник відповідача не заперечував проти позову в частині стягнення основного боргу в сумі 50494,13 грн., проти стягнення пені в сумі 1613,71 грн. заперечував.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем»(далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легко Інк»(далі відповідач, орендар) 01.11.2005р. було укладено договір оренди № 33ВА-05.

Відповідно до умов даного договору позивач зобов’язався передати відповідачу в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення на другому поверсі загальною площею 60,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, корпус 27, для ведення виробничої діяльності (поліграфія).

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу обумовлене договором нежиле приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.11.2005р.

Строк дії даного договору сторони визначили з 01.11.2005р. до 01.10.2006р. (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору на момент укладення договору сума орендної плати становила 1085,40 грн. на місяць, в тому числі ПДВ та компенсація податку на землю.

Орендна плата, відповідно до п. 3.2 договору, перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням зміни щомісячного індексу інфляції, визначеного Мінстатом України.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди № 33ВА-05 від 01.11.2005р. був продовжений.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2007р. до договору оренди сторони збільшили розмір орендної плати до 1738,09 грн., в тому числі ПДВ та компенсація податку на землю.

Додатковою угодою № 2 від 01.08.2007р. до договору оренди сторони дійшли згоду про передачу орендарю додаткового приміщення площею 156,0 кв.м. та, визначили розмір орендної плати за користування вказаним приміщенням - 4496,54 грн., в тому числі ПДВ та компенсація податку на землю. За актом приймання-передачі орендар додатково прийняв від орендодавця приміщення площею 156,0 кв.м.

Додатковою угодою № 4 від 01.01.2008р. до договору оренди сторони дійшли згоду про передачу орендарю додаткового приміщення площею 51,1 кв.м. та, визначили розмір орендної плати за користування вказаним приміщенням - 1533,00 грн., в тому числі ПДВ та компенсація податку на землю. За актом приймання-передачі орендар додатково прийняв від орендодавця приміщення площею 51,1 кв.м.

Додатковою угодою № 5 від 01.06.2008р. до договору оренди сторони дійшли згоду про передачу орендарю додаткового приміщення площею 52,0 кв.м. та, визначили розмір орендної плати за користування вказаним приміщенням - 1872,00 грн., в тому числі ПДВ та компенсація податку на землю. За актом приймання-передачі орендар додатково прийняв від орендодавця приміщення площею 52,0 кв.м.

Додатковою угодою № 6 від 16.11.2009р. до договору оренди сторони дійшли згоду про передачу орендарю додаткового приміщення площею 104,4 кв.м. та, визначили розмір орендної плати за користування вказаним приміщенням - 4384,80 грн., в тому числі ПДВ та компенсація податку на землю. За актом приймання-передачі орендар додатково прийняв від орендодавця приміщення площею 104,4 кв.м.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 33ВА-05 від 01.11.2005р. та додаткових угод до нього в частині сплати орендної плати за період з квітня по червень 2010 року виконав неналежним чином.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 50932,18 грн. заборгованості з орендної плати за період з квітня по червень 2010 року, то вона підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем неправильно здійснено розрахунок.

Як було зазначено, згідно з п. 3.2. договору № 33ВА-05 від 01.11.2005р. розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням зміни щомісячного індексу інфляції, визначеного Мінстатом України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для розрахунку орендної плати за квітень 2010 року необхідно суму орендної плати за березень 2010 року помножити на індекс інфляції за березень 2010 року (100,9%), а позивач помилково використовує індекс інфляції за лютий 2010 року (101,9%).

Для розрахунку оренди за травень 2010 року необхідно суму орендної плати за квітень 2010 року помножити на індекс інфляції за квітень 2010 року (99,7%), а позивач помилково використовує індекс інфляції за березень 2010 року (100,9%).

Для розрахунку оренди за червень 2010 року необхідно суму орендної плати за травень 2010 року помножити на індекс інфляції за травень 2010 року (99,4%), а позивач помилково використовує індекс інфляції за квітень 2010 року (99,7%).

З урахуванням правильно здійснених розрахунків по кожному з чотирьох приміщень, які орендував відповідач у позивача згідно договору № 33ВА-05 від 01.11.2005р. та додаткових угод до нього, розмір орендної плати за квітень, травень, червень 2010 року складає:

за квітень 2010 року: 2 876,04 + 7 136,98 + 2 204,13 + 4 681,72 = 16 898,87 грн.

за травень 2010 року: 2 867,41 + 7 115,57 + 2 197,52 + 4 667,67 = 16 848,17 грн.

за червень 2010 року: 2 850,21 + 7 072,88 + 2 184,33 + 4 639,67 = 16 747,09 грн.

Всього - 50494,13 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 50494,13 грн. підтверджується також підписаним представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010р., наявним в матеріалах справи.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 1613,71 грн. пені у зв?язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 33ВА-05 від 01.11.2005р. та додаткових угод до нього, то вона підлягає частковому задоволенню, з урахуванням часткового задоволення вимоги про стягнення основного боргу.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 3.4 договору передбачено, що орендна плата, перерахована орендодавцеві несвоєчасно або не в повному обсязі з вини орендаря стягується з орендаря відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України з суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У зв’язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм, пункту 3.4 договору, з урахуванням часткового задоволення вимоги про стягнення основного боргу і складає:

за квітень 2010 року –822,02 грн.;

за травень 2010 року –535,69 грн.;

за червень 2010 року –246,38 грн.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1604,09 грн.

Заперечення відповідача щодо нарахування пені, оскільки рахунків, які є єдиною підставою для сплати орендної плати за квітень, травень, червень 2010 року від позивача він не отримував, а суми орендної плати в платіжних вимогах розраховані позивачем невірно, можливість для сплати орендної плати у відповідача виникла лише 01.11.2010р., після підписання акту звірки взаєморозрахунків, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підприємство самостійно, зокрема, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, а також затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.

Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України». Згідно з п. 1.4 вказаної Інструкції:

Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Під час здійснення розрахунків, відповідно до п. 1.13 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України», можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Серед видів платіжних інструментів, правила використання яких під час здійснення розрахункових операцій встановлені зазначеною Інструкцією, міститься платіжна вимога.

Відповідно до ч. 3 ст. 341 Господарського кодексу України безготівкові розрахунки можуть здійснюватись у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній практиці.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»ініціювання переказу здійснюється, зокрема, платіжною вимогою.

Отже, при пред'явленні платіжних вимог про сплату за оренду приміщень TOB "Легко інк", ДАХК "Артем" керується нормами ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-14 та Інструкцію "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України", Господарським кодексом України та ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р. №2346-3.

Факт отримання платіжних вимог за квітень, травень, червень 2010 року підтверджується матеріалами справи та пердтсавником відповідача не заперечувався.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легко Інк»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, оф. 4, код ЄДРПОУ 32070498) на користь Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код ЄДРПОУ 14307699) 50494 (п’ятдесят тисяч чотириста дев?яносто чотири) грн. 13 коп. заборгованості, 1 604 (одну тисячу шістсот чотири) грн. 09 коп. пені, 520 (п?ятсот двадцять) грн. 98 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 18.11.2010р.