Рішення № 12323843, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/43003.11.10 За позовом Державної іпотечної установи

до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

про зобов’язання вчинити дії

Суддя Курдельчук І.Д

Представники сторін:          

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Товкайло А.В. –дов. № 33 від 16.03.10.р.

в судовому засіданні 03.11.2010 року, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Державна іпотечна установа (Позивач) звернулася з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(Відповідач) про зобов’язання вчинити дії, а саме – акцептувати та включити до реєстру вимог кредиторів суму інфляційних витрат на користь Позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що по причині неповернення Відповідачем грошових коштів на підставі Договору про обслуговування іпотечних кредитів від 29.11.2009 року №12 Позивач зазнала збитків, які підлягають відшкодуванню з урахуванням індексу інфляції. У зв’язку з тим, що Відповідач нині перебуває в стадії ліквідації, відповідно до Постанови Правління НБУ від 01.03.2010року №101, Позивач 02 квітня 2010 року направив на адресу ліквідатора Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»вимоги на загальну суму 12760036,59 грн., з яких інфляційні витрати складають 1000000.00 грн. Однак, Відповідач акцептував вимоги Позивача лише заборгованість в розмірі 11673478.76 грн., відхиливши вимоги щодо акцептування суми інфляційних витрат. Не погоджуючись із прийнятим рішенням Банку щодо відхилення суми інфляційних витрат Позивача під час процедури зарахування кредиторських вимог, Позивач звернувся з позовом до господарського суду.

03.09.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 13/430 та призначено розгляд справи на 23.09.2010 року.

В судове засідання 23.10.2010 року з’явилися представники сторін. Вимоги ухвали суду виконали частково та заявили усне клопотання про продовження строку розгляду спору.

За наслідками судового засідання судом було оголошено перерву до 13.10.2010 року.

13.10.10 в судове засідання з»явився представник позивача, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строку спору. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, клопотань про відкладення судового засідання від відповідача не надходило, причини відсутності суду не повідомив.

Ухвалою від 13.10.2010 року розгляд справи відкладено до 03.11.2010.

В судове засідання, призначене на 03. 11. 2010 року, з»явився представник відповідача, а представник позивача не з»явився, причини своєї неявки відповідач суду не повідомив.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача ознайомлено з його правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2006 року між Позивачем –Державною іпотечною установою (далі - Установа) та Відповідачем - Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»(далі - Банк) був укладений Генеральний договір про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів № 30 про здійснення співпраці на ринку іпотечного кредитування відповідно до умов і вимог стандартів надання, рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів.

У межах укладеного Генерального договору між Установою та Банком також були укладені договори відступлення прав вимоги за договорами про іпотечний кредит, іпотечними договорами та договорами поруки.

Відповідно до укладеного між Установою та Банком 29.11.2006 Договору про обслуговування іпотечних кредитів № 12 Банк був, зокрема, зобов»язаний від імені та за дорученням Установи приймати в установленому порядку і в установлені договором про іпотечний кредит строки платежі від позичальників в рахунок погашення суми кредиту (основного боргу), відсотків за користування ним, а також стягувати суми комісійної винагороди, неустойки (штрафів, пені тощо) на транзитний рахунок та перерахувати суми, що направляються в рахунок погашення заборгованості по кредиту, не пізніше дня наступного за днем прийому платежів на поточний рахунок Установи за відповідними реквізитами.

У зв’язку із неналежним виконанням Банком зобов’язань за Договором про обслуговування іпотечних кредитів від 29.11 2006 р. № 12 Позивачем було направлено Відповідачу Попередження про дострокове розірвання Договору від 12.11.2009 р. № 6057-1.

16 грудня 2008 року, між АКБ «Трансбанк»та Державною іпотечною установою було укладено Кредитний договір № 5/30 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), за якими Установа , як Кредитор, надала Банку, як Позичальнику, грошові кошти в сумі 10000000.00 (десять мільйонів) грн.., а Банк зобов’язався використати за цільовим призначенням та повернути отримані грошові кошти, а також сплатити відсотки за користування цими коштами у розмірі 14 % річних.

Згідно положень зазначеного Кредитного договору кредит рефінансування надавався на строк до 16 березня 2009 року з метою формування Банком портфелю іпотечних кредитів,що відповідають Вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою Кредитора, що є додатком до Генерального договору №30 від 17.08.2006 року, між Банком та Установою. Відповідно до взятих Банком зобов’язань за Кредитним договором, кредит, наданий Установою, підлягає поверненню у строк 16 березня 2009 року.

Однак, у зазначений в Кредитному договорі термін (16.03.2009 р.) Банк кредит не повернув, відсотки за ним не сплатив.

У зв»язку із невиконанням Банком своїх зобов»язань за Кредитним договором, Установа звернулась із позовними заявами до Господарського суду м. Києва, який виніс рішення про задоволення позовних вимог Установи повністю. В цілому, рішеннями Господарського суду м. Києва було задоволено позовні вимоги Установи на загальну суму –10544746,75 гривень. Після набрання рішеннями законної сили,судом було видано Накази про примусове виконання рішень, які знаходяться на виконанні в органах ДВС.

У зв’язку з неповерненням Банком кредиту, отриманого на підставі Кредитного договору, Установа зазнала збитків, які підлягали відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Постановою Правління Національного банку України від 01.03.2010 . № 101 з 2 березня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Банку, після чого 02 квітня 2010 року на адресу Банку було направлено вимоги Установи вих. № 2143-2 на загальну суму –12760036,59 грн., в тому числі: згідно наказів суду в розмірі 10544746,75 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 1119999,99 грн.,інфляційні витрати в розмірі 1000000,00 грн., не перераховані Установі платежі позичальників в розмірі 15289,85 грн.

Листом від 26.05.2010 р. № 28/02-1354 Банк повідомив Установу про акцептування вимог лише на 11673478,76 грн., яка була віднесена до 7 черги кредиторів.

У зв’язку з не акцептуванням всієї суми вимог, Установа звернулася листом від 01.07.2010 р. № 3511-4 до Банку із проханням обґрунтувати не включення до вимог суму в розмірі 1 мільйон гривень.

Відповідач листом від 16.07.2010 р. № 09-01/1649 (вх. № 2579-1 від 27.07.2010 р.) повідомив Установу, що сума в розмірі 1000000.00 грн. була відхилена, оскільки це сума є інфляційними витратами, а відповідно до ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліценції та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими,що підлягають задоволенню.

Згідно ст..33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до абзацу 4 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов’язання - це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (ст.1).

Такі підстави передбачені ст.625 Цивільного Кодексу України, згідно з якими боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторами.

Посилання Відповідача на ст.91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»щодо неможливості акцептування суми інфляційних витрат за визнаною сумою заборгованості, викладеного у листі до Позивача від 16.07.2010 р., є помилковим. Підстава щодо припинення нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора не є ототожненням підстави щодо грошових зобов’язань, в тому числі щодо тих, які виникли до початку ліквідаційної процедури на підставі господарських договорів.

Крім того, посилання Відповідача на неможливість нарахування протягом дії мораторію інфляційних витрат не заслуговують на увагу, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу не є санкціями і входять до складу грошового зобов’язання, як його визначено у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», метою вжиття мораторію не є паралізація діяльності банку та підприємств, чиї рахунки він обслуговує, оскільки це не сприятиме відновленню його діяльності. Під дією мораторію потрапляють такі зобов’язання банку, як, наприклад, повернення залучених коштів та відсотків (депозит). На вимоги позивача, і, як наслідок, на нарахування штрафних санкцій за невиконання такого роду зобов’язань, мораторій не поширюється.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку,що позовні вимоги про зобов’язання вчинити дії Відповідача щодо акцептування та включення до реєстру вимог кредиторів суми інфляційних витрат в розмірі 1000000.00 грн. на користь Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 ,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Акціонерний комерційний банк «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9 , код ЄДРПОУ –16293211, к/р 32007171901 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києві і Київській області, МФО 300089 ) акцептувати та включити до реєстру вимог кредиторів суму інфляційних витрат на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ - 33304730, п/р 26506301869 в ВАТ «Державний ощадний банк України»МФО 300465) у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.

3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»на користь Державної іпотечної установи судові витрати, а саме: 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішення законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Курдельчук І.Д.

дата складення 10.11.10