Рішення № 12323837, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/44625.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-СА»

до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 19774,26 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Білик К.В. –довіреність № 2 від 08.09.2010р.

від відповідача: Чеберда О.Г. –довіреність № 2-6д від 21.12.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент-СА»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 19774,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених договором поставки нафтопродуктів № 026/76-09 від 15 січня 2009 року не повністю виконав свої зобов’язання за Договором та не повернув надлишково сплачені кошти, заборгувавши позивачу 18562,15 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 18562,15 грн. – основного боргу, 798,17 грн. –інфляційних витрат, 413,94 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –197,74 грн. –державного мита, 236,00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. –оплата послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2010р. позов підтримав просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.10.2010р. проти задоволення позову заперечував, подав письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2010р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 026/76-09 (далі –Договори), згідно умов яких (п.1.1) позивач купує у відповідача нафтопродукти.

Відповідно до п. 2.3, 4.1 Договору кількість, ціна та вартість нафтопродуктів за кожен окремий місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору покупець проводить 100% попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного Договору та Доповнення до нього, по узгодженню з постачальником.

Приймання-передача продукції оформляється актами приймання-передачі на підставі документів на відвантаження наданих відповідачем позивачу (п. 2.4. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було здійснено попередню оплату за поставлений товар, однак відповідачем поставку товару в повній мірі не здійснено, внаслідок чого позивачем здійснено переплату за поставлений товар на суму 18562,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, та не спростовано відповідачем.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься вимога позивача від 08.09.2010р. № 1 з вимогою повернути переплату за непоставлений товар, однак відповідачем дана вимога відхилена.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 413,94 грн. –3% річних та 798,17 грн. –інфляційних витрат (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2000,00 грн. –витрат на оплату послуг адвоката. Вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду документи, які підтверджують факт виконання робіт виконавцем відповідно до пункту 1.2 Договору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-СА» (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19, 01021, м. Київ, вул. Інституцька, 20/8, кв. 11, код ЄДРПОУ 34832307) –18562 (вісімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят дві) грн. 15 коп. - боргу, 798 (сімсот дев’яносто вісім) грн. 17 коп. –інфляційних збитків, 413 (чотириста тринадцять) грн. 94 коп. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –197 (сто дев’яносто сім) грн. 74 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко