Рішення № 12323832, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/316 21.10.10

За позовом  Державного підприємства «Укршахтгідрозахист»

до Державного підприємства «Укруглеторфреструктуризація»

про стягнення 4 312,39 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:       не з?явився;

від відповідача:   не з?явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Укршахтгідрозахист» звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного підприємства «Укруглеторфреструктуризація»про стягнення 4 312,39 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договору № 24 СОВ/08 від 21.04.2008р. повністю не оплатив вартість наданих послуг, заборгувавши позивачу 3 222,12 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 222,12 грн. - боргу, 186,32 грн. – 3% річних, 741,08 грн. –інфляційних збитків, 162,87 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –102,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 15.06.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.07.2010 р.

В судове засідання 08.07.2010р. представники позивача та відповідача не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, представник позивача подав клопотання через канцелярію суду про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи неявку представників позивача та відповідача розгляд справи було відкладено до 06.09.2010р.

В судове засідання 06.09.2010р. представники позивача та відповідача повторно не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача направив суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача, у якому він повідомив суд про те, що правонаступником останнього є державне підприємство «Донвуглереструктуризація»(код 32442610; 86102, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Успенського), на підтвердження чого надано відповідні докази, а саме: засвідчені копії наказу Міністерства вугільної промисловості № 99 від 02.04.2010 р., розподільчо-передавального балансу на 01.06.2010 р.

Державне підприємство «З ліквідації вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» звернулося з проханням  здійснити заміну сторони на підставі ст. 25 ГПК України.

Судом було відкладено розгляд справи на 07.10.2010р. та здійснено заміну відповідача.

07.10.2010р. представники позивача та відповідача повторно не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 21.10.2010р.

21.10.2010р. представники позивача та відповідача повторно не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач направив суду телеграму про розгляд справи у відсутність його представника на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України  № 99 від 02.04.2010р. «Про припинення діяльності державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація»припинено реорганізацію шляхом приєднання до державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація»державних підприємств: ДП «Донвуглереструктуризація», ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглеторфреструктуризація»та ДП «Центральна західна компанія «Вуглеторфреструктуризація».

Згідно з пунктом 9 Наказу  вказані підприємства є правонаступниками усіх прав та обов’язків, пов’язаних з діяльністю державного підприємства  «Укрвуглеторфреструктуризація»згідно з розподільчими балансами.

Відповідно до акту прийому-передачі кредиторської та дебіторської заборгованості станом на 01.06.2010 р. на підставі наказу від 02.04.2010 р. № 99 державне підприємство «Укрвуглеторфреструктуризація»передало державному підприємству «Донвуглереструктуризація»первинні документи кредиторської та дебіторської заборгованості, а саме: ДП «Укршахтгідрозахист»в сумі 3 222,12 грн.

21.04.2008р.  між  позивачем та державним підприємством «Укрвуглеторфреструктуризація», правонаступником якого є державне підприємство «Донвуглереструктуризація», укладено Договір № 24 СОВ/08 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання по наданню відповідачу території на період вивантаженя вугільної продукції.

Відповідно до п. 2.2 Договору основою для оплати являється рахунок-фактури, видана позивачем, відповідно до розрахунку вартості послуг.

Оплата за надані послуги здійснюється відповідачем протягом місяця, що слідує за звітним (п. 2.3 Договору).

Позивач на виконання умов договору виставив відповідачу рахунки-фактури № 21 від 10.06.2008р. на суму 812,08 грн., № 27 від 30.06.2008р. на суму 785,88 грн., № 33 від 31.07.2008р. на суму 676, 73 грн., № 38-1 від 26.08.2008р. на суму 812,08 грн., № 44-1 від 29.08.2008р. на суму 135,35 грн.

Відповідач зобов‘язання взяті за Договором повністю не виконав, заборгувавши позивачу 3 222,12 грн., що підтверджується актами наданих послуг та розподільчим балансом відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу за договором, а тому позивач, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 162,87 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.2. встановлено, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі Подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 162,87 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 186,32 грн. –3% річних та 741,08 грн. –інфляційних збитків (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні витрати та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 186,32 грн. –3% річних та 741,08 грн. –інфляційних збитків,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»(ДП «Донвуглереструктуризація») (86102, Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського, код ЄДРПОУ 32442610) на користь Державного підприємства «Укршахтгідрозахист»(86104, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Абакумова, 1, код ЄДРПОУ 32442405) –3 222 (три тисячі двісті двадцять дві) грн. 12 коп. - боргу, 162 (сто шістдесят дві) грн. 87 коп. –пені, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 32 коп. –3% річних, 741 (сімсот сорок одну) грн. 08 коп. –інфляційних збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                     М.М. Якименко