Рішення № 12323626, 16.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.10 р.                     Справа № 15/238                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ДІВЕС” м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 34810697)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Світ замків” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 36981981)

про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 71346,00 грн., пені в сумі 1538,33 грн., 3% річних у розмірі 297,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Суппіс О.С. за довіреністю б/н від 17.08.2010 р.

від відповідача: Хімченко В.О. за довіреністю б/н від 29.10.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.11.2010 р. до 16.11.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ДІВЕС” м. Кривий Ріг до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Світ замків” м. Донецьк про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 71346,00 грн., пені в сумі 1538,33 грн., 3% річних у розмірі 297,74 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/238, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2010 р. сторони уклали договір поставки № ДВ–023, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупцю металопродукцію, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити дану продукцію.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що умови поставки, асортимент, сортамент, номенклатура та ціна продукції вказуються в специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 5.2 договору оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в виді 100% передоплати. Інші умови оплати регулюються додатковими угодами та/або специфікаціями, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктами 10.1, 10.2 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та скріплення відбитками печаток та діє протягом одного календарного року.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р., якою передбачили поставку катанки Ф10мм в кількості 24,940 тон за ціною 4666,67 грн. (без ПДВ) за одиницю, загальною вартістю 139664,00 грн. (без ПДВ). Також в специфікації погоджені умови оплати: 50% передоплата згідно виставленого рахунку, 50% з відстроченням платежу на 15 календарних днів. Умови відвантаження: ЕХW – склад продавця. Датою поставки вважається дата оформлення матеріальних накладних. Специфікація є невід’ємною частиною спірного договору. Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № ДВ–023 від 27.07.2010 р. він передав відповідачу катанку Ф10мм в кількості 24,940 тон за ціною 4666,67 грн. (без ПДВ) за одиницю, загальною вартістю 139664,00 грн. (без ПДВ) за видатковою накладною № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р. Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 12 від 28.07.2010 р., а також рахунком–фактурою на оплату № ДВ–2807–01 від 28.07.2010 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідач товар, отриманий за спірною видатковою накладною оплатив частково на суму 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 75 від 28.07.2010 р. на суму 70000,00 грн. з відміткою банку про проведення платежу та банківською випискою від 26.10.2010 р. на суму 70000,00 грн. У вказаних платіжних документах вказано призначення „оплата за катанку. Рахунок № ДВ-2807-01 від 28.07.2010 р.” Оригінал платіжного доручення та завірена копія банківської виписки містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткової оплати заборгованість відповідача за розрахунком позивача за отриману катанку станом на момент звернення до суду склала 69664,00 грн. (139664,00 грн. – 70000,00 грн. = 69664,00 грн.).

Позивач направив відповідачу претензію № 01/2010 від 22.09.2010 р. з вимогою погасити основний борг, а також сплатити пеню, інфляцію та 3% річних. Факт направлення даної претензії позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 6302 від 22.09.2010 р., описом вкладення до цінного листа від 22.09.2010 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив від 08.11.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував наступним:

По–перше, спірний договір поставки № ДВ–023 від 27.07.2010 р. відповідач вважає неукладеним на підставі того, що сторони нібито не погодили умови щодо строку поставки та якості товару.

По–друге, відповідач звертає увагу суду на те, що між сторонами був укладений ще один договір поставки № ДВ–017 від 14.06.2010 р. та специфікація до даного договору № ДВ–1506–01 від 15.06.2010 р. Також до спірного договору поставки № ДВ–023 від 27.07.2010 р., окрім специфікації № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р., сторонами була підписана ще одна специфікація № ДВ–2707–01 від 27.07.2010 р. Відповідач вважає неможливим визначити, що товар за накладною № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р. на суму 139664,00 грн. був поставлений саме на виконання специфікації № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р. до договору поставки № ДВ–023 від 27.07.2010 р. У зв’язку з чим відповідач вказує, що строк оплати для нього не настав, оскільки визначити такий строк на підставі договору неможливо, а письмових вимог згідно ст. 530 ЦК України від позивача він не отримував.

По–третє, за викладених обставин відповідач також заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляції.

Позивач надав до суду письмові пояснення (вх. № 02–41/48114 від 09.11.2010 р.), в яких вказує на той факт, що між ним та відповідачем, окрім договору № ДВ–023 від 27.07.2010 р., у спірний період дійсно був укладений договір поставки № ДВ–017 від 14.06.2010 р. та специфікація до даного договору № ДВ–1506–01 від 15.06.2010 р., на виконання якого позивач поставив, а відповідач прийняв та оплатив в повному об’ємі арматуру (А–ІІІ) на загальну суму 117979,50 грн. Тобто за даними двома договорами відбувалася поставка зовсім різного товару по асортименту. Завірені копії договору поставки № ДВ–017 від 14.06.2010 р., специфікації до нього № ДВ–1506–01 від 15.06.2010 р., банківських виписок від 05.11.2010 р. на суму 26206,90 грн., на суму 36586,40 грн., на суму 54905,40 грн., на суму 280,30 грн. з відмітками банку про проведення платежу. Призначенням платежу вказана оплата за арматуру. Тобто, зобов’язання за договором № ДВ–017 від 14.06.2010 р. сторонами були виконані в повному об’ємі.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги за їх безпідставністю у зв’язку з наступним:

По–перше, висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № ДВ–023 від 27.07.2010 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, погоджені сторонами в специфікації № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р. до договору, тотожні тим, що вказані у спірній накладній.

З усних пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що специфікація № ДВ–2707–01 від 27.07.2010 р. не містить даних про домовленість між сторонами про ціну та вартість товару, тому сторони уклали додатково специфікацію № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р., яка потім фактично виконувалася сторонами.

По–друге, з матеріалів справи вбачається, що на виконання договору № ДВ–023 від 27.07.2010 р. позивач поставив відповідачу товар за спірною видатковою накладною, відповідач вказаний товар прийняв та частково оплатив.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). За таких обставин заперечення відповідача про неукладеність спірного договору та про поставку щодо усної домовленості не приймається судом до уваги, тому як не може визнаватися неукладеним договір, який сторонами фактично виконувався.

По–третє, кінцевий строк оплати отриманого товару для відповідача наступає згідно умов специфікації № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р. до спірного договору та не залежить від дати пред’явлення вимоги на оплату згідно ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № ДВ–023 від 27.07.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В специфікації № ДВ–2907–01 від 29.07.2010 р. до спірного договору сторони погодили здійснення остаточної оплати з відстрочкою платежу на 15 календарних днів, які повинні відраховуватися з наступного дня від моменту фактичного отримання товару, що підтверджується датою підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № ДВ–2907–01 товар був отриманий відповідачем 29.07.2010 р., строк остаточної оплати для відповідача наступив у період з 30.07.2010 р. по 13.08.2010 р., а вже з 14.08.2010 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару.

Таким чином відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений специфікацією до договору строк вартість отриманого від позивача товару на суму 69664,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення умов п.п. 5.2, 5.3 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 8.1 договору та ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу пеню за період з 13.08.2010 р. по 04.10.2010 р. в сумі 1538,33 грн., інфляцію за період з серпня 2010 р. по вересень 2010 р. в розмірі 1682,00 грн., 3% річних за період з 13.08.2010 р. по 04.10.2010 р. в сумі 297,74 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Перевіркою розрахунків суми пені та 3% річних судом встановлено, що позивач вказує загальний період нарахування з 13.08.2010 р. по 04.10.2010 р., тобто станом на 04.10.2010 р., та зазначає кількість днів прострочення – 52 дні. При цьому така кількість днів прострочення та суми нарахованих пені та 3% річних фактично відповідають періоду з 14.08.2010 р. по 04.10.2010 р. Таким чином, позивач помилково вказує початком періоду прострочення 13.08.2010 р., але фактично починає нараховувати пеню та 3% річних з 14.08.2010 р., що є правомірним за вказаних обставин справи. Такий розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1538,33 грн., інфляції в сумі 1682,00 грн., 3% річних в розмірі 297,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Світ замків” (юридична адреса: 83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 73; код ЄДРПОУ 36981981; рахунок 26003210150604 в АТ „ПроКредитБанк” м. Київ, МФО 320984) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ДІВЕС” (юридична адреса: 50011, м. Кривий Ріг, вул. Світлогірська, 74; код ЄДРПОУ 34810697; рахунок 26007041088101 в АТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164) суму 73182,07 грн. (а саме: основний борг на суму 69664,00 грн., пеню в сумі 1538,33 грн., інфляцію в розмірі 1682,00 грн., 3% річних в розмірі 297,74 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 731,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 16.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя