Рішення № 12323464, 16.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.10 р.                     Справа № 17/204                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Даккон ексім груп», м. Маріуполь

про стягнення 6207,61 доларів США

за участю представників сторін

від позивача: Тиріна М.П. – довіреність

від відповідача: не з’явився

Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даккон ексім груп», м. Маріуполь про стягнення 6619,96 доларів США, з яких: 5890,78 дол. США – основний борг, 268,45 дол. США – пеня, 48,38 дол. США – 3% річних та 412,35 дол. США – штраф.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір №04-6/117/11 від 15.06.2009р. та додаткові угоди до нього, акти рахунки, відомості-розрахунки, коносаменти, доручення, відомості приймання-вантажу, рахунки №№4219-в від 14.05.2010р. та 6103-в від 07.07.2010р., акт звірки розрахунків.

В якості правової підстави позову посилається на ст.525-526, 625, 629, 901-903 Цивільного кодексу України.

           16.11.2010р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 6207,61 дол. США, з яких: 5890,78 грн. – основний борг, 268,45 дол. США – пеня, 48,38 дол. США – 3% річних. Зменшення розміру позовних вимог судом прийнято, у зв’язку з чим у подальшому справа розглядається в межах суми 6207,61 дол. США.

Відповідач у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи; в порушення статті 59 ГПК України відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:

15.06.2009р. між сторонами був укладений договір (далі – договір) (а.с. 11-23).

Відповідно до п.п.1.1. п.1 договору, Експедитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Даккон ексім груп» доручає, а Порт - Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт» приймає на себе обов’язки по перевалці з залізничного та автомобільного транспорту на морські судна, експортних та транзитних генеральних Вантажів Експедитора, а Експедитор зобов’язується оплатити виконання Портом роботи та надані послуги.

Пункт 4 Договору встановлює ціну Договору, умови та порядок розрахунків. Так, вартість послуг та робіт Порта розраховується за діючим у Порту правилами та ставками, які встановлені на дату надання послуг з урахуванням подорожуючих факторів. У разі зміни цін Постановами або рішеннями Уряду України по перегляду вартості робіт та послуг портів, Порт письмово інформує Експедитора про зміну ставок перевалки й зберігання.

Датою виконання робіт є, зокрема, дата складання коносаменту (п.п.4.2 п.4 Договору).

Оплата послуг Порта проводиться по виставленому Портом рахунку з доданням підтверджуючих документів. При цьому рахунок виставляється всією сумою впродовж 5-ти банківських днів після закінчення надання послуг Портом по кількості вантажу, вказаному у перевізному документів, підтверджуючим відвантаження вантажу із Порта.

Оплата рахунків Порта проводиться впродовж 10-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку з доданими підтверджуючими документами (при умові відсутності заперечень по розрахункам Порта) (п.п.4.6 п.4 Договору.)

При наявності у Експедитора вмотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов’язаний безспірну суму сплатити в порядку передбаченому у п.п.4.6 п.4, а по спірним питанням надати Порту обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді, зокрема, не пізніші 5-ти днів з моменту отримання рахунку (при розрахунках за українських резидентів).

Підпункт п.5.6 п.5 Договору встановлюють відповідальність Експедитора, яка (п.п.5.6.8 п.5 Договору) у разі затримки платежів понад встановлених цим Договором строків Експедитор сплачує Порту суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежів, 3% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен прострочений день.

Згідно п.п.5.6.9 п.5 Договору, оплата фінансових санкцій, передбачених у п.5.6.8 проводиться за першою вимогою Порта.

На виконання умов Договору, у травні, липні 2010р. Портом були здійснені роботи та надані відповідні послуги Експедитору, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

Виставлені рахунки за №4219-в від 14.05.2010р. на суму 3012,16 дол. США та №6103-в від 07.07.2010р. на суму 4678,62 дол. США відповідачем були оплачені частково у суму 1800,00 дол. США, що відповідачем не спростовано та іншого сторонами не доведено.

Згідно з актом звірки розрахунків станом на 27.09.2010р. заборгованість відповідача за даними Порту складає 5890,78 дол. США, а за даними відповідача (про що у акті звірки зроблена відмітка) заборгованість станом на 28.10.2010р. складає 395,78 дол. США. Однак, доказів в підтвердження часткової оплати, як позивачем так і відповідачем суду надано не було.

У зв’язку з невиконанням відповідачем покладених на нього обов’язків, позивачем були направлені на адресу відповідача претензії, які були залишені останнім без відповіді.

Відповідно до п.5 договору та ст.ст. 549-550, 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані додатково пеня та 3% річних.

Зважаючи на те, що:

-          зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-          згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима;

-          до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

-          відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-          доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав;

-          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання(ст..625 ЦК України);

-          статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

-          боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

-          статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

-          у разі порушення зобов’язання (невиконання або неналежного виконання), боржник повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеня), якою є, зокрема, - грошова сума, встановлена у договорі (ст.549 ЦК України);

-          згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;

-          приписи ч.6 ст.232 ГК України передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано;

-          платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”);

-          перевіривши період нарахування та перерахувавши суму пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що початком нарахування пені та 3% річних по рахунку №4219-в від 14.05.2010р. - є 08.07.2010р. (сума заборгованості 3012,16 дол. США) та 17.08.2010р. (сума заборгованості 1212,16 дол. США), по рахунку №6103-в від 07.07.2010р. – є 30.07.2010р. (сума заборгованості 4678,62 дол. США), датами закінчення нарахування пені та 3% річних позивач визначив 27.09.2010р., які судом приймаються, як такі, що не виходять за межі періоду, зокрема, встановлених діючим законодавством;

-          на підставі вище наведеного, розмір пені за період з 08.07.2010р. по 17.08.2010р. складає 56,53 дол. США, за період з 17.08.2010р. по 27.09.2010р. складає 21,10 дол. США, за період з 30.07.2010р. по 27.09.2010р. складає 121,32 дол. США, що загалом становить 198,95 дол. США; розмір 3% за період з 08.07.2010р. по 17.08.2010р. складає 10,15 дол. США, за період з 17.08.2010р. по 27.09.2010р. складає 4,08 дол. США, за період з 30.07.2010р. по 27.09.2010р. складає 23,07 дол. США., що загалом становить 37,3 дол. США;

-          статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даккон ексім груп» (8615787553, м. Маріуполь, вул.. латишеві, 35, кв. 33; код ЄДРПОУ 31891752) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт»” (87510, м. Маріуполь Донецької області, пр. Адмірала Луніна, 99; код ЄДРПОУ 01125755) суму заборгованості у розмірі 5890,78 дол. США, пеню у розмірі – 198,95 дол. США, 3% річних у розмірі – 37,3 дол. США; 61,27 дол. США– на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 232,94 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя                               

повний текст рішення оформлений та підписаний 17.11.2010р.)