Рішення № 12323055, 27.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2010Справа №2-23/4814-2010 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юрид. адреса: АДРЕСА_1; пошт. адреса: АДРЕСА_2)

До відповідача Приватного підприємства «Легощин Стом» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. 60 років Жовтня, буд. 22, кв. 3)

про стягнення 11234,70 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2, представ. за довір. від 15.07.2010р.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача Приватного підприємства «Легощин Стом» заборгованості у розмірі 11234,70 грн. та розірвання з 02.04.2010р. договору оренди нежитлового приміщення від 20.07.2009р. та договору найму майна від 20.07.2009р., укладених між позивачем і відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ПП «Легощин Стом» умов договору оренди нежитлового приміщення від 20.07.2009 р. та договору найму майна від 20.07.2009 р., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11234,70 грн.

Також позивач просить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку №НОМЕР_1 у КР ВАТ ВТБ Банк, МФО 384618 та інших рахунках в розмірі позовних вимог. Крім того, позивач просить відшкодувати судові витрати.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 14.10.2010р. та 27.10.2010р. не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз.3,4,6 п.3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення його представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

20.07.2009р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендодавець, Наймодавець) та Приватне підприємство «Легощин Стом» (Орендар, Наймач) уклали договір оренди нежитлового приміщення та договір найму майна.

Згідно п.1.1 договору оренди нежитлового приміщення Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 51 кв.м, у вигляді кабінету, який має окремий вхід та розташований на АДРЕСА_3

Відповідно до п.1.1 договору найму майна Наймодавець надає, а Наймач приймає у термінове платне користування обладнання стоматологічного кабінету.

Пунктами 4.2, 4.3 договору оренди нежитлового приміщення передбачено, що розмір орендної плати складає 500,00 грн. за один місяць та сплачується відповідачем не пізніше 20 числа першого місяця кожного кварталу.

Також пунктами 4.1, 4.3 договору найму встановлено, що розмір орендної плати за весь обєкт оренди складає 500,00 грн. за один місяць та сплачується відповідачем не пізніше першого числа кожного місяця.

Пунктом 7.1 договору оренди нежитлового приміщення передбачений строк його дії 11 місяців до 20.06.2010р.

Згідно п.7.5 договору оренди нежитлового приміщення якщо жодна із сторін не сповістить іншу сторону за 2 місяці до закінчення договору про його припинення, договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах.

Крім того, пунктом 8.1. договору найму майна було встановлено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 20.07.2010р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню на підставі наступного.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарюваннятаіншіучасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на 01.04.2010р. за відповідачем утворилася заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 4500,00 грн. та за договором найму майна у розмірі 4500,00грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості з орендної плати.

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 9000,00грн. та підлягає стягненню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1388,70грн. пені.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Згідно п.2 Розяснень Вищого арбітражного суду від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Пунктом 3 Розяснення передбачено, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Оскільки в укладених договорах сторонами не було передбачено конкретного розміру відповідальності, то в частині стягнення 1388,70грн. пені суд у позові відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 666,00грн. інфляційних витрат та 180,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем інфляційні витрати та 3% річних є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на наведене суд відзначає, що зміна або розірвання договору можуть здійснюватись у судовому порядку. Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацем другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не сплачував орендну плату, позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

На підставі викладеного, позовна вимога щодо розірвання договорів оренди нежитлового приміщення та оренди майна, укладених між сторонами підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, позивач не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Таким чином, позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки при подачі позову позивачем було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за невірними реквізитами, то з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають стягненню в дохід Держбюджету 236,00грн. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 27.10.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 01.11.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 20.07.2009р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (юрид. адреса: АДРЕСА_1; пошт. адреса: АДРЕСА_2) та Приватним підприємством «Легощин Стом» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. 60 років Жовтня, буд. 22, кв. 3).

3.Розірвати договір найму майна від 20.07.2009р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (юрид. адреса: АДРЕСА_1; пошт. адреса: АДРЕСА_2) та Приватним підприємством «Легощин Стом» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. 60 років Жовтня, буд. 22, кв. 3).

4.Стягнути з Приватного підприємства «Легощин Стом» (97400, АР Крим, м.Євпаторія, вул. 60 років Жовтня, буд. 22, кв. 3, ід. код 36431161) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юрид. адреса: АДРЕСА_1; пошт. адреса: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) 9000,00 грн. основного боргу, 666,00грн. інфляційних витрат, 180,00 грн. 3 % річних, 172,85грн. державного мита та 206,83грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В частині стягнення пені у сумі 1388,70грн. у позові відмовити.

6.У забезпеченні позову відмовити.

7.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юрид. адреса: АДРЕСА_1; пошт. адреса: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_2) у дохід Державного бюджету (р/р 31214264700002 Держбюджет м.Сімферополя, код платежу 22050003, Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м.Сімферополь, ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.