Рішення № 12323053, 04.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2010Справа №2-28/4264-2010 За позовом – EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) (юридична адреса: Themistokli Dervi, 5, Еlenion Building, 2nd floor, Р.С. 1066, Nicosia, Сурrus; поштова адреса: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, кім. 218).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс» (95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 23).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан» ЛТД (04050, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38-Б, кв. 12).

Про стягнення 207582460,12 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Лябах О.О. – представник, довіреність від 27.07.2010 р.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс» про стягнення заборгованості у розмірі 207582460,12 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту у розмірі 169689000,00 гривень; заборгованість по процентам у розмірі 37841111,90 гривень; пеня за прострочення повернення кредиту у розмірі 47419,94 гривні; пеня за прострочення оплати відсотків у розмірі 4928,27 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 126213/з2 від 25 грудня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «СВ-Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Морозовою С.В. та зареєстрованому в реєстрі за № 30511, а саме: на лінію по розливу та пакуванню горілки в скляні пляшки номінальною виробничою потужністю 13000 пляшок/година, інвентарний номер 10407107, що належить заставодавцеві (відповідачу) на праві власності, що підтверджується договором № 1009 від 10.09.2008 року, укладеного між відповідачем та ТОВ «СВ-Інвест», шляхом продажу предмета застави на аукціоні (публічних торгах).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Союз-Віктан» ЛТД, позичальник за угодою № 126213 про кредитування в російських рублях від 15 грудня 2008 року, не виконав свої зобов’язання щодо повернення коштів належним чином, що стало підставою звернення до суду.

27.08.2010 р. ухвалою господарського суду залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ТОВ «Союз-Віктан» ЛТД.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги безпідставні, у зв’язку з наступним. Боржник ТОВ «Союз-Віктан» ЛТД та позивач не надали підтвердження виконання або невиконання обов'язків за договором про кредитування, а також не відомо чи повідомляли боржника первісний або новий кредитор про заміну кредитора за договором, відповідно до ст. 516, 517 Цивільного кодексу України. Відповідач зауважив, що максимальний розмір вимог заставодержателя складає 4360000,00 грн., а також, що позивач має право звернути стягнення на весь предмет застави, але в межах його вартості на момент фактичного задоволення вимог.

03.11.2010р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відпусткою представника.

Суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача, з огляду на відсутність належних доказів, які підтверджують неможливість використання відповідачем прав передбачених ст. 28 ГПК України, в частині забезпечення участі своїх представників у справі, кількість яких цією нормою не обмежена.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

15.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (кредитор) та Фірмою «Союз-Віктан» ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (позичальник) укладено угоду № 126213 про кредитування в російських рублях (а. с. 13-20).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно пункту 1.1 вказаної угоди, кредитор зобов’язується надати позичальнику кредити в порядку та на умовах, передбачених даною угодою, розмір одночасної заборгованості за якими в будь-який день дії даної угоди не може перевищувати 650000000,00 російських рублів (ліміт заборгованості).

Відповідно до ст. 1.3.2 угоди № 126213 від 15.12.2008р. дата погашення кредиту не може бути пізнішою дати закінчення строку дії цього договору

Відповідно до п. 1.4. угоди, за користування кожним кредитом позичальник сплачує кредитору відсотки за ставкою із розрахунку 19,95%. Відсотки сплачуються позичальником щомісячно 25 числа кожного місяця за фактичну кількість днів користування кредитами (п. 1.6. угоди).

Розділом 3 угоди встановлено, що платежі на користь кредитора проводяться позичальником в російських рублях на рахунок кредитора, всі платежі відсотків за користування кредитами на користь кредитора здійснюються позичальником з урахуванням податкових утримань. Сума основного боргу має бути повернена позичальником повністю без податкових утримань.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. угоди № 126213, за прострочення повернення кредиту, його частини та/або сплати процентів позичальник зобов'язаний сплатити кредитору пеню у розмірі 0,025% річних від простроченої суми за кожний день прострочення. Неустойка нараховується до дати зарахування всієї суми заборгованості на рахунок кредитора.

Пунктом 5.1. угоди зазначено, що дана угода вступає в силу з дати реєстрації даної угоди в Національному банку України та діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов’язань 15.06.2009р. Закінчення строку дії даної угоди означає закінчення зобов’язань кредитора. У відношенні позичальника угода діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за даною угодою, додатковим угодам до неї.

15.12.2008 року між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду № 1 до угоди № 126213 про кредитування в російських рублях (а. с. 79), в якій зазначено наступне. Кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 650000000,00 російських рублів. Дата надання кредиту - «15.12.2008р.». Дата погашення кредиту - «15.06.2009р.». За користування кредитом позичальник сплачує кредитору відсотки за ставкою із розрахунку 19,95% річних. Кредитування позичальника здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з ссудного рахунку на рахунок позичальника.

29.12.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду № б/н до угоди № 126213 про кредитування в російських рублях (а. с. 82), в якій викладено п. 1.8. угоди в новій редакції, відповідно до якої, забезпеченням виконання позичальником своїх зобов’язань за даною угодою, крім іншого, є залог обладнання, яке належить ТОВ «СВ-Плюс» (Україна) за договором залогу нерухомого майна № 126213/з2 від 25.12.2008р.

15.06.2009р. між ВАТ «Альфа-Банк» та Фірмою «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) укладено додаткову угоду № б/н до угоди № 126213 (а. с. 80), в якій викладено пункт 3.1.2. угоди в наступній редакції: «всі платежі на користь кредитора за даною угодою та додатковими угодами до неї мають проводитися позичальником на відповідні рахунки кредитора, які зазначені у повідомленні, направленому кредитором позичальнику.».

Кредитор свої зобов'язання за угодою № 126213 про кредитування в російських рублях виконав у повному обсязі, але відповідачем, в порушення умов договору, не повернуто кредитні кошти - у розмірі 650 000 000,00 російських рублів, а також не сплачено проценти за користування кредитними коштами за період з 16 червня 2009 р. по 24 червня 2010 р., внаслідок чого утворилась заборгованість по процентам - у розмірі 132 872 465,76 російських рублів.

Відповідно до п. 4.1. та 4.2. угоди № 126213, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків нараховані штрафні санкції, а саме пеню за прострочення повернення кредиту (станом на 24.06.2010 року) у розмірі 166 506,85 російських рублів та пеню за прострочення оплати відсотків (станом на 24.06.2010 року) у розмірі 15 760,29 російських рублів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, учасники господарських відносин згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Союз-Виктан» ЛТД за Угодою № 126213 про кредитування в російських рублях, 25 грудня 2008 року між ВАТ «Альфа-Банк» (банк/заставодержатель) та ТОВ «СВ-Плюс» (відповідач/заставодавець) укладено договір застави рухомого майна № 126213/з2 (договір застави).

Предметом договору застави зазначено лінію по розливу та пакуванню горілки в скляні пляшки номінальною виробничою потужністю 13000 пляшок/година, інвентарний номер 10407107.

Пункт 6.1. зазначеного договору застави, передбачає право позивача на звернення стягнення на предмет застави у будь-якому з наступних випадків: невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором; у випадку, якщо до настання терміну або закінчення строку виконання будь-якого із обов'язків, перелічених у пункті 2.1. цього договору, заставодавець надасть заставодержателю письмову заяву про неможливість своєчасно виконати його гідно з угодою про кредитування; у випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов цього договору; в інших випадках, передбачених ;законодавством України.

Як вбачається з п.6.2 договорів застави звернення стягнення на майно здійснюється за вибором заставодержателя на підставі рішення суду, або в позасудовому порядку шляхом передачі заставодавцем заставодержателю права власності на предмет застави за ринковою вартістю предмета застави, що визначається за погодженням сторін, або шляхом продажу предмета застави на аукціоні (публічних торгах) з початковою ціною, що визначається незалежним експертом, або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 статті 590 Цивільного кодексу України, банк набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений термін (час), якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, що також передбачено статтею 572 ЦК України.

24.06.2010р. між ВАТ «Альфа-Банк» (банк) та компанією EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед), Республіка Кіпр (позивач) укладено угоду № 1 про відступлення права вимоги (а. с. 33- 38).

Відповідно до п. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1. договору відступлення права вимоги, банк в повному обсязі відступає позивачу право грошової вимоги до позичальника за угодою № 126213 про кредитування в російських рублях, з урахуванням всіх додаткових угод до неї.

Права, що відступаються, передаються позивачу в тому ж розмірі та на тих самих умовах, які існували на момент переходу прав, що відступаються. Зокрема, до позивача переходять всі права банку за угодою № 126213, включаючи, але не обмежуючись:

1) право вимоги повернення кредиту в сумі 650 000 000,00 російських рублів;

2) право вимоги уплати процентів за користування кредитом, за період з 16 червня 2009 року по 24 червня 2010 року - у розмірі 132 872 465,76 російських рублів;

3) право вимоги уплати пені за період з 16 червня 2009 року по 24 червня 2010 року - у розмірі 182 267,14 російських рублів;

4) право вимоги уплати процентів з 25 червня 2010 року по дату погашення кредиту в повному обсязі;

5) право вимоги уплати пені з 25 червня 2010 року у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов угоди № 126213;

6) право вимоги по інших платежах згідно інших умов угоди № 126213;

7) інші права, передбачені угодою № 126213 про кредитування в російських рублях.

Крім того, згідно умов п. 1.1.2. договору відступлення права вимоги до позивача переходять всі права, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за угодою № 126213, в тому числі права за договором застави рухомого майна № 126213/з2.

Таким чином, позивач набув права кредитора за угодою № 126213 та права заставодержателя за договором застави рухомого майна № 126213/з2. Прийнявши у заставу рухоме майно, позивач набув право задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Судом встановлено, що ТОВ «Союз-Віктан» ЛТД, позичальник за угодою № 126213 про кредитування в російських рублях від 15 грудня 2008 року, не виконав свої зобов’язання щодо повернення коштів належним чином, у зв’язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 207582460,12 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 126213/з2 від 25 грудня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «СВ-Плюс», підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 04.11.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 09.11.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс» (95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 31469850) на користь EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед), Themistokli Dervi, 5, Еlenion Building, 2nd floor, Р.С. 1066, Nicosia, Сурrus заборгованість по тілу кредиту - у розмірі 650 000 000,00 російських рублів, що станом на 28.07.2010 року, за офіційним курсом НБУ (10 рос.руб. = 2,6106 гривень) становить 169 689000,00 гривень; заборгованість по процентам - у розмірі 144 951 780,83 російських рублів, що станом на 28.07.2010 року, за офіційним курсом НБУ (10 рос.руб. = 2,6106 гривень) становить 37 841 111,90 гривень; пеня за прострочення повернення кредиту - у розмірі 181 643,84 російських рублів, що станом на 28.07.2010 року, за офіційним курсом НБУ (10 рос.руб. = 2,6106 гривень) становить 47 419,94 гривні; пеня за прострочення оплати відсотків - у розмірі 18 877,94 російських рублів, що станом на 28.07.2010 року, за офіційним курсом НБУ (10 рос.руб. = 2,6106 гривень) становить 4928,27 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 126213/з2 від 25 грудня 2008 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Морозовою С.В. та зареєстрованому в реєстрі за № 30511, а саме: на лінію по розливу та пакуванню горілки в скляні пляшки номінальною виробничою потужністю 13000 пляшок/година, інвентарний номер 10407107, що належить заставодавцеві (відповідачу) на праві власності, що підтверджується договором № 1009 від 10.09.2008 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «СВ-Інвест», шляхом продажу предмета застави на аукціоні (публічних торгах) з початковою ціною, що визначається незалежним експертом.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс» (95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 31469850) на користь EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед), Themistokli Dervi, 5, Еlenion Building, 2nd floor, Р.С. 1066, Nicosia, Сурrus державне мито у розмірі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.