Ухвала суду № 12294108, 04.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2671/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Данилової М.В.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі про скасування недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001571701/0 від 17 грудня 2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 22.02.2010 р. № 0000241701/1 та 0001571701/0 від 17.12.209 р. зі сплати податку з доходів фізичних осіб в частині 9 104,55 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 18235,06 грн., всього 27313,65 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Вишгородському районі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»зареєстроване як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 18.03.2004р., ідентифікаційний код: 32878486, місце знаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19.

Як платник податків відповідач з находиться на обліку в ДПІ у Вишгородському районі.

Посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі було здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем приписів пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 22.05.2003р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

За результатами перевірки було складено Акт від 04.12.2009р. № 1489/23-1/32878486, на підставі якого заступником начальника ДПІ у Вишгородському районі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001571701/0 від 17 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 45 492,21 грн., з яких за основним платежем - 15 164,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 328,14 грн.

Не погоджуючись із даним повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ у Вишгородському районі зі скаргою від 24.12.2009р. № 906, за результатами розгляду якої відповідачем було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001571701/0 від 17 грудня 2009 року в частині 6 046,54 грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб та в частині 12 093,08 грн. нарахованих штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідач надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 р. №0000241701/1, яким визначив зобовязання сплати 9117, 53 грн. податку з доходів фізичних осіб та 18235, 06 грн. штрафних санкцій, всього 27352, 59 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Вишгородському районі податкового повідомлення-рішення № 0001571701/0 від 17 грудня 2009 року, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до 8.1.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обовязок податкового агента утримувати податок стосується лише сум оподатковуваного доходу.

Відповідно до пп. 9.12.1 ст. 9 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту

Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, з урахуванням вищезазначених положень регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(надалі - Декрет).

Згідно зі ст. 13 Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємства та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано докази того, що позивач здійснював виплати фізичним особам від продажу ними товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах їх підприємницької діяльності, а саме: ОСОБА_3 (за квітень 2008 року відповідачем нарахована сума податку 675,00 грн.) надана копія свідоцтва про сплату єдиного податку дія якого продовжена до 31.12.2009 року; ОСОБА_4 (за липень - серпень 2008 року відповідачем нарахована сума податку 1500,00 грн.) надана копія свідоцтва про сплату єдиного податку дія якого продовжена до 31.12.2008 року; ОСОБА_5 (за 2009 рік відповідачем нарахована сума податку 213,00 грн.) надана копія свідоцтва про сплату єдиного податку термін дії якого 2009 рік; ОСОБА_6 (за 2009 рік відповідачем нарахована сума податку 864,00 грн.) наданий Договір №36/08-07 від 01.05.2007 року, Свідоцтво про державну реєстрацію, та Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ; Осадчий CO. (за 2009 рік відповідачем нарахована сума податку 5803,50 грн.) копія свідоцтва про сплату єдиного податку термін дії якого 2009 рік; ОСОБА_7 (за вересень 2008 року відповідачем нарахована сума податку 5,25 грн.); ОСОБА_8 (за червень 2008 року відповідачем нарахована сума податку 37,65 грн.); ОСОБА_9 (за вересень 2008 року сума податку 6,15 грн.) копія свідоцтва про сплату єдиного податку термін дії якого 2009 рік.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІЙ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон України №2181).

Статтею 1 Закону України №2181 визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушенням ним правил оподаткування, оскільки позивач не мав законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як субєкти підприємницької діяльності.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Вишгородському районі рішення про донарахування податку з доходів фізичних №0000241701/1 осіб від 22.02.2010 р. та 0001571701/0 від 17.12.209 р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 05.11.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: