Ухвала суду № 12294006, 09.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-56/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Військової частини А1552 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Прокурора м. Білої Церкви Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Військової частини А1552 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2008 року Прокурор м. Білої Церкви Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1552 про стягнення податкового боргу. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач має заборгованість по податку з власників транспортних засобів у сумі 104064,50 грн. та по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 373,32 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, тому відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»Прокурор м. Білої Церкви Київської області в інтересах держави у особі Білоцерківської ОДПІ Київської області звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з Військової частини А 1552 до Державного бюджету України податковий борг у сумі 104437,82 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Військова частина А1552 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

07.06.2004 року Військова частина А 1552 узята на облік, як платник податків у Білоцерківській ОДПІ Київської області за № 97.

03.06.2008 року відповідач подав до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік № 34582, в якому самостійно визначив зобов'язання по сплаті податку з власників транспортних засобів у першому кварталі 2008 року в розмірі 29900,75 грн. та другому кварталі 2008 року у розмірі 29900,75 грн.

03.06.2008 року відповідач подав до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік за придбані транспортні засоби № 34581, в якому самостійно визначив зобов'язання по сплаті податку з власників транспортних засобів у другому кварталі 2008 року за придбані транспортні засоби у розмірі 32000 грн.

20.06.2008 року відповідач подав до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік № 37620, в якому самостійно визначив зобов'язання по сплаті податку з власників транспортних засобів у другому кварталі 2008 року в розмірі 12093,00 грн.

08.08.2008 року відповідачем було подано до Білоцерківської об'єднаної податкової інспекції Київської області податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за перше півріччя 2008 року № 53728, в якому самостійно визначив податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за перший та другий квартал 2008 року у розмірі 373 грн. 32 коп.

02 червня 2008 року Головним державним податковим інспектором Бурлака А.О. Відділу адміністрування майнових податків управління оподаткування фізичних осіб Білоцерківської ОДПІ у Київській області проведено перевірку, щодо своєчасності подання розрахунку суми з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2008 рік Військовою частиною А 1552, за результатами якої було складено акт від 02 червня 2008 року № 00848/173/24980380/254, за змістом якого перевіркою встановлено, що відповідачем в порушення п.п. 4.1. 4 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів інших самохідних машин і механізмів»подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік за придбані транспортні засоби подано 02.06.2008 року при терміні подання до 01.03.2008 року .

На підставі вказано акту перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 02.06.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 001045173/392, яким до відповідача на підставі п.п 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення було отримано відповідачем 02.06.2008 року, що підтверджується підписом представника відповідача - головного бухгалтера на корінці податкового повідомлення - рішення №001045173/392 від 02.06.2008 року.

В адміністративному чи судовому порядку податкове повідомлення-рішення №001045173/392 від 02.06.2008 року відповідачем оскаржене не було.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість перед бюджетом відповідачем самостійно не сплачена, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 даного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно преамбули Закону України «Про Збройні Сили України»цей закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.

Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України»не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»пільга визначена у ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України»не може поширюватись на відповідача.

Враховуючи, що Закон України «Про систему оподаткування»є спеціальним законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України»не є законом про оподаткування, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для звільнення військової частини А 1552 від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 5 цього Закону України податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Згідно ст. 6 вказаного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Платники податків, відповідно до підпункту 4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених п.п. 4.2.2. пункту 4.2., а також п. 4.3 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, подавши податковому органу відповідні документи податкової звітності.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені цією статтею строки, є податковим боргом.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сума заборгованості відповідача по податку з власників транспортних засобів за перший та другий квартал 2008 року є податковим боргом.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 14 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»збір за забруднення навколишнього природного середовища належить до загальнообов'язкових податків і зборів.

Згідно ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року N 303 збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Відповідно до п. 4 Порядку суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду.

Пунктами 9-11 Порядку передбачено, що розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Платники податків, відповідно до підпункту 4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації , крім випадків, передбачених п.п. 4.2.2. пункту 4.2. , а також п. 4.3 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закон України №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що застосування до відповідача штрафних (фінансових)санкцій є правомірним.

Крім того, відповідно до вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища, подавши податковому органу розрахунок.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по збору за забруднення навколишнього природного середовища за перший та другий квартал 2008 року у розмірі 373 грн. 32 коп. відповідачем не сплачено, що також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні, який визнав позов в частині стягнення заборгованості по збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини А1552 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович