Постанова № 12293852, 26.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2010                                                                                           № 25/210

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мельник С.Р. (дов. від 04.08.2009р.),

від відповідача - Береговий І.В. (дов. від 03.09.2009р.),

від третьої особи - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний банк "Діамант"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2010

у справі № 25/210 ( )

за позовом                               Приватне підприємство "Універсал 7"

до                                                   Акціонерний банк "Діамант"

про                                                   стягнення 40782,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2010 р. у справі № 25/210 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного банку “Діамант” на користь Приватного підприємства “Універсал 7” грошові кошти в розмірі 32400,00 грн. та судові витрати в розмірі 511,48 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Акціонерного банку “Діамант”.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інтонації без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою від 15.06.2010р. продовжено строк розгляду справи № 25/210, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Строкус-ЛТД” (код 35433126) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову на стороні відповідача.

В день слухання справи представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2006 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено договір банківського рахунку № 06-11-23-000073 (далі – Договір), за умовами якого Банк зобов'язаний відкрити Клієнту поточний рахунок № 2600032821, на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі НБУ.

Згідно з п. 1.1.2. Договору Банк зобов'язаний приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунку та проведення інших операцій за поточним рахунком.

06 грудня 2006 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до п. 1.1. якої сторони домовились про те, що Банк надаватиме Клієнту послуги пов'язані з проведенням Клієнтом безготівкових розрахунків в національній та іноземній валюті, з використанням програмно-технічного комплексу “Клієнт-Банк”.

З пояснень позивача вбачається, що 19 листопада 2008 року він звернувся до Банку з метою перерахування грошових коштів своєму контрагенту, проте в наданні відповідної послуги Клієнту Банком було відмовлено та повідомлено, що 12 вересня 2008 року до Банку звернулась особа, яка неодноразово обслуговувалась в банку та надала одночасно зі своїми платіжними дорученнями платіжне доручення №11/03 від 12.09.2008р. (т.1 а.с. 14), за яким, ПП “Універсал 7” здійснило перерахування грошових коштів в сумі 32400,00 грн. з свого поточного рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ “Строкус-ЛТД” з призначенням платежу: “Оплата за прибирання території згідно договору № 12/09/08 від 11.09.2008р., в тому числі ПДВ 5 400,00 грн.”.

Перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “Строкус ЛТД” в сумі 32400,00 грн. згідно платіжного доручення №11/03 від 12.09.2008р. підтверджується листом Єкатиринославського комерційного банку № 12 від 16.08.2010р., що надійшов на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2010р.

Станом на 25.09.2008р. на рахунку позивача знаходились грошові кошти в сумі 91,43 грн., що підтверджується банківською випискою по поточному рахунку.

04.12.2008р. позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив Банк повернути безпідставно перераховані останнім іншій особі кошти на поточний рахунок позивача відкритий в Банку.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджена постановою НБУ № 22 від 21.01.2004р., Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: “Платник”, “Код платника”, “Рахунок платника”, “Банк платника”, “Код банку платника”, а також “М.П.” та “Підписи платника”.

Положенням п. 2.13. Інструкції також передбачено, що Банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів.

У відповідності з п. 3.1. Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника (зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки, п. 40 додатку 8 до цієї Інструкції).

З матеріалів справи вбачається, що з 10 по 16 вересня 2008 року директор Піддубна Анжеліка Володимирівна перебувала у відрядженні, що підтверджується наказом про відрядження № 4-Пр від 09.09.2008р. та посвідченням про відрядженням з відмітками про відбуття до відрядження, прибуття до пунктів призначення і вибуття з них, тобто не мала можливості подати платіжне доручення №11/03 від 12.09.2008р. в банк до виконання.

В заперечення проти позовних вимог відповідач зазначив, що працівником Банку було правомірно прийнято платіжне доручення №11/03 від 12.09.2008р. до виконання, виконані всі дії щодо ідентифікації Клієнта (перевірка повноважень та реквізитів платіжного доручення), зокрема наявності підпису відповідальної особи та відбитка печатки Клієнта, які співпадали із вказаними в картці зразками підписів та відбитка печатки Клієнта.

З метою встановлення відповідності підпису директора та відтиску круглої печатки ПП “Універсал 7” на платіжному дорученні №11/03 від 12.09.2008р. у даній справі була призначена судово-технічна експертиза.

Для повноти та об'єктивності проведення експертизи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009р. було зобов'язано відповідача надати експерту оригінал платіжного доручення №11/03 від 12.09.2008р.

Листом №10446 експерта Н.Г. Драпей та листом №10447 експерта Г.Д. Лутоніної повідомлено суд про неможливість дачі висновку судово-технічної експертизи, у зв'язку з ненаданням відповідачем оригіналу платіжного доручення №11/03 від 12.09.2008р.

Як вбачається з висновку від 10.02.2010р. Робочої комісії Акціонерного банку “Діамант”, виявлено факт втрати оригіналу платіжного доручення №11/03 від 12.09.2008р. про перерахування 32400,00 грн., яке зберігалось в документах дня АБ “Діамант”.

Банк зобов’язався надавати Клієнту послуги кожного дня протягом операційний часу (п. 3.1.2. Договору) та виконувати й інші обов'язки передбачені законодавством України та Договором (п. 3.1.8. Договору).

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Банк несе відповідальність за порушення вимог законодавства України (в тому числі нормативно-правових актів НБУ) при наданні послуг Клієнту (п. 5.1. Договору).

Положенням абзацу 2 пункту 2.38 Інструкції передбачено, що повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувана, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем, в порушення зазначених вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та Договору, безпідставно перераховано грошові кошти з розрахункового рахунку позивача на рахунок третьої особи в сумі 32400,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтями 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, на думку колегії суддів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 32400,00 грн., які завдані внаслідок безпідставного, в порушення норм чинного законодавства, перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на користь третьої особи.

Крім того, позивач просив стягнути суму збитків в розмірі 8382,94 грн., які виникли, на його думку, внаслідок незаконних дій відповідача.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач зазначив, що 27.02.2008 року між ПП “Універсал 7” та ТОВ “Управляюча компанія “Київська нерухомість” було укладено договір № 27/02-08 про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, в підтвердження виконання зобов’язань за договором складений акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30.11.2008р. Позивач взяв на себе зобов’язання за згаданим договором оскільки був обізнаний, що на рахунку в банку є грошові кошти в сумі 32400,00 грн.

Відповідно до присів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ((упущена вигода) (ч. 2)).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Судова колегія зазначає, що умовою відшкодування завданих збитків є наявність складу правопорушення, що включає такі елементи як: протиправність поведінки; шкода; причинний зв’язок між ними; вина заподіювача шкоди.

Позивачем на надано суду доказів на підтвердження існування як самої майнової шкоди в розмірі 8382,94 грн. так і причинного зв’язку між безпідставним перерахуванням відповідачем грошових коштів з рахунку позивача та застосуванням контрагентом штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 27/02-08 про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг.

А за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 8382,94 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та запереченнях на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку “Діамант” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. у справі № 25/210 – без змін.

Матеріали справи № 25/210 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді