Рішення № 12293109, 20.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" жовтня 2010 р. Справа № 21/215-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем-Інвест», Київська обл., м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 403049,31 гривень

за участю представників:

від позивача: Кушнір Н.Ф. (довіреність від 20.08.2010р.)

від відповідача: Сингаївський С.М. (довіреність від 30.01.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Систем-Інвест»(далі-ТОВ «Систем-Інвест»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»(далі-ТОВ «Інвестінтер»/відповідач) про стягнення 403049,31 грн., з яких: 397631,18 грн. неповернутої безвідсоткової позики за договором №27-ФД від 31.07.2008р., 3072,11 грн. 3% річних та 2346,02 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, поданого в судовому засіданні 20.10.2010р. представником відповідача, відповідач наявність 397631,18 грн. заборгованості за договором №27-ФД від 31.07.2008р. визнав, втім посилається на неможливість її сплати у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2010р. порушено провадження у справі №21/215-10 та призначено її до розгляду на 20.10.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2008р. між ДП «НАЕК «Енергоатом»(далі-позикодавець) та ТОВ «Інвестінтер»(далі-позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової позики №23-ФД (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 2.1, 4.1 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 19.06.2009р.), 5.1, 5.2-5.3 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 10.12.2009р.) та 6.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на безвідсотковій основі у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договорі, а позичальник зобов’язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Розмір позики становить 600000,00 грн.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується 19.06.2010р. включно.

Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов’язується протягом 1-го банківського дня повернути позикодавцеві позику.

Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця або шляхом заліку взаємних вимог за іншими договірними зобов’язаннями.

Позика вважається повернутою, позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок або підписання протоколу заліку взаємних вимог.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.

Судом встановлено, що позикодавець свої обов’язки за Договором в частині надання безвідсоткової позики виконав належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення останнього №203 від 31.07.2008р. про перерахування позичальнику 600000,00 грн.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасного повернення наданої позики належним чином не виконав.

Так, 10.12.2009р. сторонами підписано протокол заліку взаємних вимог №4, відповідно до якого частина наданої позивачем позики за Договором зарахована сторонами в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем (зустрічні договірні зобов’язання), внаслідок чого заборгованість відповідача за Договором, станом на 10.12.2009р. становить 426091,18 грн. Копія зазначеного протоколу міститься в матеріалах справи.

Протягом травня-червня 2010р. відповідачем додатково за Договором сплачено 28460,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача від 12.05.2010р., 17.06.2010р.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором з урахуванням заліку однорідних вимог (173908,82 грн.) та часткових оплат (28460,00 грн.) становить 397631,18 грн.

Наявність 397631,18 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті звірки взаєморозрахунків від 20.10.2010р., а також поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні 20.10.2010р.

З метою досудового врегулювання даного спору, 26.07.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №В/27-ФД, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На претензію відповідач не відповів, суми позики, отриманої за Договором у повному обсязі не повернув.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 397631,18 грн. неповернутої безвідсоткової позики за Договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на безвідсотковій основі у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договорі, а позичальник зобов’язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Пунктами 4.1 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 19.06.2009р.), 5.1-5.3 Договору (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 10.12.2009р.) передбачено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується 19.06.2010р. включно.

Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов’язується протягом 1-го банківського дня повернути позикодавцеві позику.

Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця або шляхом заліку взаємних вимог за іншими договірними зобов’язаннями.

Позика вважається повернутою, позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок або підписання протоколу заліку взаємних вимог.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково повернув отриману за Договором позику, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 397631,18 грн. неповернутої безвідсоткової позики за Договором підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасного повернення отриманої позики, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 3072,11 грн. 3% річних, нарахованих з 22.06.2010р. по 23.09.2010р. на 397631,18 грн. заборгованості;

- 2346,02 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 19.06.2010р. по 31.08.2010р. на 397631,18 грн. заборгованості.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 4.1 та 5.1 Договору передбачено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується 19.06.2010р. включно.

Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов’язується протягом 1-го банківського дня повернути позикодавцеві позику.

Таким чином, право на нарахування інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за Договором, у позивача виникло лише з 22.06.2010р.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, приписи Договору, а також період обрахунку, що зазначений позивачем, суд здійснював обрахунок інфляційних втрат за наступний період: з 22.06.2010р. по 31.08.2010р. на 397631,18 грн. заборгованості.

Оскільки розмір 3% річних заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 3072,11 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 3976,31 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2346,02 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Посилання ж відповідача не неможливість сплати ним 397631,18 грн. неповернутої позики за Договором, у відповідності до чинного законодавства України, не є підставою для звільнення його від обов’язку належним чином виконувати взяті на себе господарські зобов’язання.

До того ж, при винесенні даного рішення судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестінтер»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32162630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем-Інвест»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32597849) 397631 (триста дев’яносто сім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 18 коп. заборгованості, 3072 (три тисячі сімдесят дві) грн. 11 коп. 3% річних, 2346 (дві тисячі триста сорок шість) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 4030 (чотири тисячі тридцять) грн. 49 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                               В.А. Ярема

Повне рішення складено 22.10.2010р.