Рішення № 12293013, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/388-47/44609.11.10 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Соверен»

До Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

Про стягнення 12931,25 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього завданої матеріальної шкоди в розмірі 12931,25 грн. в порядку регресу, а також судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 № 25/388 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 № 25/388 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2010 № 25/388 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 № 25/388 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення у справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно резолюції Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 25/388 передано на новий розгляд судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 27.09.2010 суддею Станіком С.Р. було прийнято до свого провадження справу №25/388, присвоєно їй реєстраційний № 25/388-47/446 та призначено її розгляд на 19.10.2010.

В судове засідання 19.10.2010 позивач своїх представників не направив, але через канцелярію суду подав письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, надав письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про виправлення описки у постанові Дарницького районного суду міста Києва від 24.10.2008 та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідач в судове засідання 19.10.2010 своїх представників не направив, однак надіслав до канцелярії суду телеграму, в якій просив суд відкласти розгляд справи, у звязку з неможливістю явки його представника у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2010, розгляд справи, у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 09.11.2010.

В судове засідання 09.11.2010 позивач своїх представників не направив, через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання 09.11.2010 був повідомлений належним чином. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування транспортного засобу № 1-231-005/08, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 12931,25 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач своїх представників в судове засідання 09.11.2010 не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці Головного міжрегіонального управління статистики. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду, або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

У судовому засіданні 09.11.2010 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

8 травня 2008 року між позивачем Закритим страховим акціонерним товариством «Соверен», назву якого, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №365757 змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Соверен», як страховиком та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір страхування транспортного засобу № 1-231-005/08, згідно умов якого об»єктом страхування є транспортний засіб марки Volkswagen Golf, рік випуску 2006, державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/2293249 від 06.06.2008, між відповідачем ЗАТ «Європейський страховий альянс», як страховиком, та ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 06.06.2008 по 05.06.2009, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Toyota Yaris, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки ГУ відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 19.10.2008, 18.09.2008 в м. Києві, по пр. Григоренка, 38, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Volkswagen Golf, рік випуску 2006, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія (власника) ОСОБА_2 та автомобіля Toyota Yaris, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія (власника) ОСОБА_1, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2008. у справі 3-48928/08 та постанови від 21.01.2010 у справі № 3-4892/08 про виправлення описки, ОСОБА_1 визнано винною у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 054, складеного оцінювачем ОСОБА_3, на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 12659,25 грн.

Згідно страхового акту № 10/08-36 Т від 13.10.2008, пошкодження транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 18.09.2008. за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Yaris, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія (власника) ОСОБА_1 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування - 12931,25 грн.

Відповідно до платіжного доручення №906 від 15.10.2008, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 12931,25 грн. на користь ТОВ «Автохаус Київ»з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 10/08-36 Т».

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Стаття 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” зокрема встановлює, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п.37.5 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Абзац 18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору страхування транспортного засобу № 1-231-005/08 від 8 травня 2008 року перерахував страхове відшкодування в розмірі 12931,25 грн., оскільки згідно довідки ГУ відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 19.10.2008, 18.09.2008р. в м. Києві, по пр. Григоренка,38 сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Volkswagen Golf, рік випуску 2006, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія (власника) ОСОБА_2 та автомобіля Toyota Yaris, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія (власника) ОСОБА_1, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля Volkswagen Golf, рік випуску 2006, державний номерний знак НОМЕР_1 та відповідно до страхового акту №10/08-36 Т від 13.10.2008, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2008. у справі 3-48928/08 та постанови від 21.01.2010 у справі № 3-4892/08 про виправлення описки, водія ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, визнано винною у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, однак такою що підлягає задоволенню частково в сумі 12421,25 грн. (12931,25 грн. сума виплаченого страхового відшкодування 510,00 грн. франшиза), оскільки відповідно до ст. 12, п. 37.5 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка компенсується страхувальником, а не страховиком.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 12421,25 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за розгляд справи судами апеляційної та касаційної інстанцій (про що вказано в поясненнях позивача від 19.10.2010), то господарський суд міста Києва зазначає, що питання розподілу судових витрат вирішує суд відповідної інстанції, а тому, до компетенції господарського суду міста Києва входить розподіл між сторонами судових витрат за розгляд справи саме судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(код ЄДРПОУ 19411125, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-в) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»(код ЄДРПОУ 25264645, місцезнаходження: 03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, поштова адреса: 01034, м.Київ, вул.Гончара, 24, оф.5А) 12 421 (дванадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 25 коп. в порядку регресу, а також 124 (сто двадцять чотири) грн. 21 коп. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 15.11.2010