Рішення № 12292994, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/44625.10.10 За позовом Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка НАН України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО А.С.К.»

про стягнення заборгованості 20907,03 грн., розірвання Договору оренди та виселення

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача           не з'явились;

від відповідача           не з'явились;

Рішення прийняте 25.10.2010р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 18.10.2010р. по 25.10.2010р.

В судовому засіданні 25.10.2010р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО А.С.К.»про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка НАН України №442 від 14.03.2008р. у розмірі 20907,03 грн., розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованих приміщень та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати та комунальних платежів, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010р. було порушено провадження у справі № 35/446, розгляд справи призначено на 15.09.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/466 від 15.09.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.10.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/466 від 06.10.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 18.10.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідачем в судовому засіданні 18.10.2010р. було надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач частково визнав позовні вимоги, а саме в частині стягнення заборгованості, відносно позовної вимоги про розірвання договору, відповідач заперечував проти останньої та просив суд відмовити в задоволенні даної вимоги.

В судовому засіданні 18.10.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 25.10.2010р.

Сторони в судове засідання 25.10.2010р. не з’явились, своїх представників не направили, про поважність причин суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2008 року між Інститутом механіки ім.. С.П. Тимошенка НАН України (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво А.С.К.»(надалі відповідач) було укладено Договір оренди №442 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту механіки ім.. С.П. Тимошенка НАН України (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно розташоване за адресою: м. Київ, вул. Желябова,2 корпус 2, кімнати № 226, 227 на другому поверсі, загальною площею 115,20 кв.м., вартістю 464826 грн., орендною платою за базовий місяць лютий 2008р. –2050,28 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору сторонами було підписано Акт прийому –передачі приміщень від 14.03.2008р.

Додатковими угодами до договору оренди від 30.12.2008 року та від 16.11.2009 року строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2010 року.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, та 5.1.4 договору оренди відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі не пізніше 20 числа поточного місяця вносити орендну плату, визначену шляхом коригування за попередній місяць на індекс інфляції за наступний.

Крім орендної плати відповідач зобов’язався не пізніше 20 числа поточного місяця сплачувати позивачу:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрат на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати.

Позивач зазначає, що відповідач частково виконав свої грошові зобов’язання за договором оренди з затримкою платежів.

Станом на 21.06.2009 року сума основного боргу відповідача по орендній платі та відшкодування комунальних та інших платежів становить 19509,29 грн. з ПДВ.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Керуючись пп. 3.6., 9.1. Договору позивачем було нараховано пеню в розмірі 908,33 грн. за прострочення виконання зобов’язань за договором в частині сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів.

Відповідно до пп. 3.7., 9.1. Договору, позивачем було нараховано штраф у розмірі 2% від суми заборгованості в сумі 128,07грн.

Крім того, керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано 3% річних в сумі 132,93 грн. та інфляційні втрати в розмірі 228,41 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача по орендним та іншим передбаченими Договором платежам з урахуванням штрафних санкцій становить 20907,03 грн.

Окрім заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та іншим передбаченим Договором платежам, позивач просив суд розірвати Договір оренди та виселити відповідача з займаного приміщення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував наступним.

Заборгованість відповідача з орендної плати та іншим платежам становить шість місяців підряд, що є істотним порушенням умов Договору оренди згідно закону, так як позивач не може тривалий час використовувати орендовані відповідачем приміщення за призначенням і не отримує орендну плату та інші (комунальні платежі) за їх використання, на отримання яких позивач розраховував. Позивач вимушений за власні кошти сплачувати платежі на утримання орендованих приміщень.

Отже, враховуючи наведене, позивач вважає, що має право на дострокове розірвання Договору оренди.

Відповідач заборгованість за Договором оренди визнав, проте заперечував в частині позовних вимог про розірвання Договору оренди (відзив на позов від 18.10.2010р.)

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Спірне приміщення є державним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання в частині сплати орендних платежів та відшкодування комунальних та інших передбачених Договором платежів, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 19509,29 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, комунальних та інших передбачених Договором платежів.

Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі вищевказаного пункту Договору позивачем було нараховано пеню за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання в частині сплати орендних та інших передбачених Договором платежів в розмірі 908,33 грн., що в свою чергу відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору оренди.

Відповідно до п. 3.7. Договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованість.

          З урахуванням вказаного положення Договору, позивачем було нараховано штраф на суму боргу розмірі 6403,72 грн., оскільки строк даної заборгованості становить більше трьох місяців, що в свою чергу надає право позивачу застосувати в даному випадку відповідальність у вигляді сплати штрафу.

          Таким чином розмір штрафу становить 128,00 грн.

Крім того, у відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, інфляційні нарахування становлять 228,41 грн., 3% річних –132,93 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі, комунальним та іншим платежам в розмірі 19509,29 грн., пені в розмірі 908,33 грн., 128,07 грн. –штрафу, інфляційних нарахувань в розмірі 228,41 грн., 3% річних в розмірі 132,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

          Відносно вимоги позивача про розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення, слід вказати на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами Договору було погоджено, що попередження про розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за місяць. До дня розірвання договору орендар зобов’язаний повністю сплатити орендодавцю всі платежі за цим договором (п. 10.6. Договору).

Договір може бути розірвано достроково в установленому законом порядку також у разі настання форс –мажорних обставин (стихійне лихо, військові дії, зміни законодавства, інші обставини, які не залежать від сторін, не дозволяють виконати Договір і які не можна припинити волею однієї із сторін)(п. 10.7. Договору).

Отже, з наведеного вбачається, що сторонами Договору були встановлені та погоджені особливі умови порядку розірвання Договору оренди.

В матеріалах справи наявна копія письмового попередження позивача від 29.09.2010р. №50-27-1-363 про розірвання договору оренди, в якому позивач зазначив, що Договір оренди №442 від 14.03.2008р. буде розірвано 31.12.2010р.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави щодо дострокового розірвання договору, у зв’язку з тим, що позивач самостійно визначив дат розірвання Договору, а саме 31.12.2010р.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення, є безпідставними та необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

          Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. , 3, 18, 19, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО А.С.К.»(02152, м. Київ, Русанівська набережна, 12, кв. 144, код ЄДРПОУ 31954980, р/р 2600400017868 в ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670) на користь Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка НАН України (03057, м. Київ, вул. Нестерова, 3, код ЄДРПОУ 05417070, р/р 35226004000722 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 19509,29 грн. (дев'ятнадцять тисяч п’ятсот дев'ять гривень 29 коп.) - заборгованості за Договором оренди № 442 від 14.03.2008р.,908,33 грн. (дев’ятсот вісім гривень 33 коп.) –пені, 128,07 грн. (сто двадцять вісім гривень 07 коп.) –штрафу, 228,41 грн. (двісті двадцять вісім гривень 41 коп.) –інфляційних нарахувань, 132,93 грн. (сто тридцять дві гривні 93 коп.) –3% річних, 209,07 грн. (двісті дев’ять гривень 07 коп.) –державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог про розірвання Договору оренди №442 від 14.03.2008р. та виселення відповідача, відмовити повністю.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.11.2010 року