Рішення № 12292887, 16.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/32616.11.10 За позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс «Іскра" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній –Торговий Дім"

Про стягнення 37901,53 грн. та розірвання договору поставки №5/46-юр від 03.01.2010р.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача           Ананьєвська А.В. –предст. (дов. від 25.10.2010р.)

від відповідача           не з’явився          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 37901,53грн. (30321,22грн. –основного боргу, 5457,82грн. –пені, 2122,49грн. –штрафу), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару за договором поставки №5/46юр від 03.01.2010р., та розірвання договору поставки №5/46юр від 03.01.2010р., а також витрати по сплаті державного мита –464,02грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/326, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.11.2010р.

02.11.2010р. судом одержано від позивача уточнення періоду прострочення відповідачем поставки товару, який починається з 21.03.2010р. та уточнення розрахунку суми пені, згідно якого розмір пені складає 5457,82грн., також до уточнення додано документи на вимогу ухвали суду.

Ухвалою суду від 02.11.2010р. розгляд справи відкладено, у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 16.11.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Басейна, 9, км. 3, відповідно, ухвали суду були направлені за вказаною адресою, та отримані представником відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

          03.01.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №5/46юр (далі –договір), відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов’язується у встановлений договором строк передати у власність покупця (позивач) продукцію, а покупець (позивач) зобов’язаний прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Статтею 3 договору визначена ціна та вартість договору, а саме:

3.1. Вартість одиниці продукції що поставляється вказується на кожну партію товару у виставленому постачальником рахунку.

3.2. Загальна сума договору складається з загальної вартості продукції по всім рахункам і складає 63102,46грн. у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється передплатою, в розмірі 100% вартості партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідачем було виставлено позивачу на оплату рахунок №37 від 28.01.2010р. на оплату продукції на суму 63102,46грн.

На виконання умов договору позивач оплатив вказаний рахунок у сумі 63102,46грн., що підтверджується платіжним дорученням №847 від 03.02.2010р., належним чином завірена копія якої містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.1. договору постачальник зобов’язується поставити покупцю продукцію протягом 45 календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідачем було поставлено на користь позивача товар загалом на суму 32781,24грн., що підтверджується накладною №72 від 04.03.2010р., проте у повному обсязі товар на суму 30321,22грн., у строк, встановлений п.5.1 договору, відповідач не поставив, в зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за передплачений товар на суму 30 321,22грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом №145 від 17.08.2010р. з вимогою про поставку попередньо оплаченого товару за договором у сумі 30 321,22грн.

Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, товар на суму 30 321,22грн. –не поставив.

За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 321,22грн. основного боргу.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін кодексу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 30 321,22грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення зобов’язань по поставці оплаченого позивачем товару 5457,82грн. –пені, 2122,49грн. –штраф.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строків поставки постачальник зобов’язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості простроченої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів постачальник зобов’язаний додатково сплатити штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Статуту Казенного підприємства «НВК «Іскра», останнє створено з метою забезпечення потреб держави продукцією за державним замовленням та отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Враховуючи строки оплати, встановлені п.2.2 договору, а також приписи статей 253 та ч.5 ст. 254 ЦК України, суд встановив, що строк оплати відповідачем отриманого від позивача товару настав 22.03.2010р.

Ознайомившись з розрахунок пені позивача, суд задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду в розмірі 5427,50грн. (з урахуванням того, що період прострочення починається з 23.03.2010р.).

Ознайомившись із розрахунком штрафу, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до розрахунку позивача в розмірі 2122,49грн.

Також, позивач просить суд розірвати Договір поставки №5/46юр від 03.01.2010р., у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по поставці передоплаченого позивачем товару.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Відповідно до п. 11.1. договору строк його дії до 31.12.2010р.

Як зазначає позивач у позові, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання щодо поставки у повному обсязі передплаченої позивачем продукції в обумовлені п.5.1 договором строки, що призвело до істотного порушення з боку відповідача умов договору

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав у встановлений п.5.1. договору строк взяті на себе зобов’язання по поставці передплаченого позивачем товару, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання договору поставки №5/46юр від 03.01.2010р.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 30 321,22грн. –основного боргу, 5427,50грн. –пені, 2122,49грн. –штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюміній –Торговий Дім»(м. Київ, вул. Басейна, 9, к. 3, код ЄДРПОУ 36521003) на користь Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра»(м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84, код ЄДРПОУ 14313866) 30 321,22грн. –основного боргу, 5427,50грн. –пені, 2122,49грн. –штрафу, 463,71грн. –державного мита, 235,81грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Розірвати Договір №5/46юр від 03.01.2010р., який укладений між Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Іскра»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюміній –Торговий Дім».

5. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій