Постанова № 12291344, 29.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2010 р. № 2а-6749/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді Потабенко В.А.

за участю секретаря - Занов'як О.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шумейка А.В., згідно довіреності,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства (далі - ПП) "Гермес-Трейдінг-Захід" до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

позов пред'явлено ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" до ДПІ в Галицькому районі м Львова про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002692321/0 від 27.11.2009 року, що було прийнято на підставі акту перевірки № 2938/23-209/34462554 від 11.11.2009 року, та податкових повідомлень-рішень № 0002692321/1 від 05.02.2010 року, № 0002692321/2 від 05.03.2010 року, № 0002692321/3 від 06.05.2010 року, що прийняті за наслідками адміністративного оскарження.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що законодавство не обмежує право платників податків на віднесення в звітному податковому періоді до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальниками в попередніх податкових періодах, але отриманими покупцями в звітному періоді, а тому висновки податкового органу про неправомірність такого включення суперечать нормам п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, вважає, що ДПІ в Галицькому районі м. Львова невірно трактується норма п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки така стосується того, хто виписує податкову накладну. В даному ж випадку позивач не виписував податкових накладних, тому до нього дана норма застосовуватись не може. Оскільки за наслідками адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги - без задоволення, ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" змушений звернутись до суду.

11.08.2009 року позивач уточнив позовні вимоги, просить скасувати також податкове повідомлення-рішення № 0002692321/4 від 20.07.2010 року з аналогічних підстав.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у запереченні на позов від 27.09.2010 року, суть якого зводиться до наступного. Проведеною 11.11.2009 року позаплановою виїзною перевіркою ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за липень-серпень 2009 року встановлено порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в наслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 34567,00 грн., в тому числі за липень 2009 року на суму 17913,00 грн. та за серпень 2009 року на суму 16654,00 грн., та, відповідно, занижено податкове зобовязання з ПДВ, яке підлягає сплаті до державного бюджету. Представник відповідача зазначає, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця. Платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари та отримав їх, має право подати до податкової декларації за звітній період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Проведеною перевіркою не встановлено звернення ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" зі скаргами на своїх постачальників. Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання 29.11.2010 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відтак, суд вважає, справу можливо розглядати у його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, враховуючи наступне.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

11.11.2009 року Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року. Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту в податковій декларації за липень 2009 року включено податкові накладні, отримані позивачем від своїх постачальників в травні-червні 2009 року на загальну суму 17913,00 грн. Крім того, до складу податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2009 року включено податкові накладні, отримані позивачем від своїх постачальників в червні-липні 2009 року на загальну суму 16654,34 грн.

За наслідками перевірки складно акт № 2938/23-209/34462554 від 11.11.2009 року, висновками якого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року на загальну суму 34567,00 грн. та, відповідно, заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 34567,00 грн.

На підставі акту № 2938/23-209/34462554 від 11.11.2009 року ДПІ в Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0002692321/0 від 27.11.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 34564,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 12161,00 грн., всього - 46728,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податковий органом було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002692321/1 від 05.02.2010 року, № 0002692321/2 від 05.03.2010 року, № 0002692321/3 від 06.05.2010 року та № 0002692321/4 від 20.07.2010 року, згідно яких сума податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій змінена не була.

На підтвердження правомірності заявленого податного кредиту позивачем подано копії податкових накладних та докази оплати вартості товарно-матеріальних цінностей. Обставини реальності і товарності господарських операцій, оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заперечувались, спір щодо правильності оформлення податкових накладних та щодо арифметичних обрахунків між сторонами відсутній. Відтак, вказані обставини доведенню не підлягають.

Відповідно до п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями /далі - Закон № 168/97-ВР/, датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата індексації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платника податку товарів (робіт, послуг). При цьому будь-які обмеження в часі щодо реалізації права платника податку на податковий кредит законом № 168/97-ВР не передбачено.

Згідно п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обовязку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обовязку для платника закон не містить, а тому суд не приймає посилання ДПІ в Галицькому районі м. Львова на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

В судовому засіданні представник відповідача послався на те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податків таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Суд вважає, що така позиція податкового органу знаходиться поза межами змісту п.п. 7.2.3 та 7.5.1. ст.7 Закону № 168/97-ВР та є довільним їх трактуванням, що призвело у даному випадку до необґрунтованого збільшення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у липні-серпні 2009 року.

У відповідності до п. 1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що правом прийняття, зміни та доповнення законів відповідно до Конституції України наділена лише Верховна Рада України, а функції та права ДПІ в Галицькому районі м. Львова чітко визначені ст.ст. 8, 11 Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 510-ХІІ, то трактування відповідачем норм Закону України "Про податок на додану вартість", яке викладене в акті перевірки, за своєю правовою природою є доповненням цього закону, що знаходиться поза межами компетенції податкового органу.

Відповідно до п. 5.1 Закону України "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону ) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що передбачена законодавцем в абзаці 2 п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР можливість отримувача товарів (послуг) в разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну звернутися до податкового органу зі скаргою на такого постачальника, є правом, а не обов'язком особи-платника ПДВ.

Відтак, судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" не зверталось зі скаргами на своїх постачальників, а, відтак, втратило право сформувати податковий кредит в липні-серпні 2009 року на підставі накладних, отриманих попередніх періодах.

Що стосується твердження представника відповідача про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, то суд вважає, що таке не ґрунтується на нормах чинного законодавства і є перекручуванням змісту п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, яка стосується лише особою, що поставляє товар і, відповідно, виписує податкову накладну.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення № 0002692321/0 від 27.11.2009 року та не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на які покликався.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002692321/0 від 27.11.2009 року є обґрунтованими.

В частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0002692321/1 від 05.02.2010 року, № 0002692321/2 від 05.03.2010 року, № 0002692321/3 від 06.05.2010 року та № 0002692321/4 від 20.07.2010 року позивачу слід відмовити відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, з наступними змінами та доповненнями, оскільки такі прийняті за наслідками адміністративного оскарження і суму податкового зобовязання з ПДВ не змінили.

Відповідно до приписів ст. 94 КАС України, позивачу слід присудити з Державного бюджету України судові витрати, що підтверджені відповідною квитанцією про сплату судового збору, в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова № 0002692321/0 від 27.11.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства "Гермес-Трейдінг-Захід" 3,40 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 03.11.2010 року.

Суддя Потабенко В.А.