Рішення № 12290796, 08.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

08.11.2010Справа №2-32/4562-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» ( 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гаспринського , 9 )

До відповідача Малого підприємства «Агро-Сан» ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Іванових, 5 ідентифікаційний код 25144622)

Про стягнення 4240, 75 грн.

За участю представників:

Від позивача – Каймаков В.С., довіреність № 220-Д від 12.03.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Малого підприємства «Агро-Сан», в якій просить стягнути з відповідача 4240, 75 грн., в тому числі 3292, 54 грн. за активну електричну енергію 536, 68 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію, 164, 53 грн. – 3% річних за активну електричну енергію, 158, 54 грн. – пені за активну електричну енергію, 66, 28 грн. – заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 11,59 грн. – інфляційних втрат за спожиту реактивну електричну енергію, 3, 40 грн. – 3% річних за спожиту реактивну електричну енергію, 3, 19 грн. – пені за спожиту реактивну електричну енергію.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.10.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 04.10.2010р., від 14.10.2010р., від 26.10.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором № 2642 від 21.09.1999р. в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Відповідач, вчетверте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, що залучений до матеріалів справи та у довідці Головного управління статистики на відповідача ( а.с. 45, 54-55)

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

21.09.1999 р. між ВАТ «Крименерго» (електрозабезпечуюча організація) (позивач), Малим підприємством «Таврика К» ( Споживач) та Малим підприємством «Агро-Сан» (Субспоживач) (відповідач) укладено договір № 2642 про оплату електричної енергії. (а.с. 9-10).

Згідно Преамбулі Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що предметом договору є умови та порядок оплати Субспоживачем електричної енергії, що отримується Субспоживачем від мереж, що належать Споживачеві, на рахунок Електрозабепечуючої організації.

Відповідно до пункту 5.1 Договору Субспоживач зобов’язаний щомісячно в 3-денний строк після дня розрахунку, всановленому в пункті 5.4 Договору, здійснювати повний розрахунок по діючих тарифах за спожиту електричну енергію, а також здійснювати всі інші платежі згідно з виставленими рахунками.

Відповідно до пункту 5.4 Договору субспоживач також зобов’язаний знімати показання приладів обліку та надавати звіт про витрату електричної енергії Електрозабезпечуючій організації та Споживачеві до 18 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, він вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.1999р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією зі сторін про відмову від дійсного Договору або про його перегляд.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 19 ПКЕЕ, в якому зазначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються на підставі показань приладів обліку, постачальником було здійснено зняття показань приладів обліку споживача. (а.с. 13,16, 17, 20).

На підставі показань про спожиту електричну енергію Постачальником були виставлені рахунки за активну та реактивну електричну енергію ( а.с. 14, 15,18, 19).

Вказані рахунки були отримані споживачем, відповідно до підпису уповноваженої особи у рахунках.

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 3292, 54 грн. за активну електроенергію та 66, 28 грн. за реактивну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3292, 54 грн. за активну електроенергію та 66, 28 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача грн. 164, 53 грн. - 3% річних та 536, 68 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Матеріалами справи підтверджена сума інфляційних втрат за активну електричну енергію в розмірі 536, 68 грн., визнана відповідачем у судовому засіданні та підлягає стягненню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за активну електричну енергію за період з 20.12.2008р. по 19.08.2010р. підтверджується матеріалами справи в розмірі 164, 53 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3, 40 грн. 3% річних та 11, 59 грн. інфляційних втрат за реактивну електричну енергію.

Судом встановлено, що заявлена позивачем сума 3, 40 грн. 3% річних та 11, 59 грн. інфляційних втрат за реактивну електричну енергію підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 158, 54 грн. за активну електричну енергію та 3, 19 грн. – за реактивну електричну енергію.

Пеня передбачена пунктом 7.2 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена сума пені в розмірі 158, 54 грн. за активну електричну енергію та 3, 19 грн. – за реактивну електричну енергію підтверджується матеріалами справи та підлягають стягненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Малого підприємства «Агро-Сан» ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Іванових, 5 ідентифікаційний код 25144622) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» ( 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гаспринського , 9 ) 3292, 54 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

3.          Стягнути з Малого підприємства «Агро-Сан» ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Іванових, 5 ідентифікаційний код 25144622) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» ( 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гаспринського , 9 ) 536, 68 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію, 164,53 грн. – 3% річних за активну електричну енергію, 158,54 грн. пені за активну електричну енергію, 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Малого підприємства «Агро-Сан» ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Іванових, 5 ідентифікаційний код 25144622) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» ( 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гаспринського , 9 ) 66, 28 грн. – заборгованість за реактивну електричну енергію.

5.          Стягнути з Малого підприємства «Агро-Сан» ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Іванових, 5 ідентифікаційний код 25144622) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» ( 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гаспринського , 9 ) 11, 59 грн. інфляційних втрат за реактивну електричну енергію, 3, 40 грн. – 3% річних за реактивну електричну енергію, 3, 19 грн. пені за реактивну електричну енергію,

6.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 08.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 08.11.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.