Рішення № 12290789, 26.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2010Справа №2-19/4110-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго», Чернігівська область, Хотинський район, м.Хотин

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал», АР Крим, м.Феодосія

про стягнення 199301,74 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Підкова О.В. – представник, дов. б/н від 25.03.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «Арго» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал», згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію за договором поставки № п/к/17180110/10/008 від 18.01.2010 р. у розмірі 199301,74 грн., з яких: 181908,32 грн. сума основного боргу, 3456,26 грн. індекс інфляції, 1779,21 грн. 3% річних, 12157,95 грн. пеня за несвоєчасну оплату товару, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № п/к/17180110/10/008 від 18.01.2010 р. по сплаті за поставлений товар в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Розгляд справи продовжувався відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал» (Покупець) укладено договір поставки № п/к/17180110/10/008 (а.с.22-23).

Згідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця консервну продукцію (Товар), а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити Товар. Найменування, номенклатура (асортимент), одиниця виміру, загальна кількість, кінцеві строки поставки загальної кількості, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначаються Сторонами в специфікації (специфікаціях), яка (які) є додатками до цього Договору та становить (становлять) його невід’ємну частину.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих Покупцем та погоджених з Постачальником заявок на поставку партії (партій) Товару наступним чином:

2.1.1. Покупець направляє Постачальнику письмову заявку на поставку партії (партій) Товару (підписану уповноваженою особою Покупця та скріпленою відтиском печатки Покупця), в якій обов’язково зазначає дату поставки Товару. Покупець має право направити Постачальнику письмову заявку на поставку партії (партій) Товару засобами факсимільного зв’язку. Письмові заявки на поставку партії (партій) Товару повинні направлятися Покупцем таким чином, щоб Постачальник: а) мав реальну можливість поставити загальну кількість Товару, що вказана в специфікації (специфікаціях); та б) не прострочив кінцевий строк поставки загальної кількості Товару, вказаного в специфікації (специфікаціях).

Кінцевий строк поставки загальної кількості Товару зазначається сторонами у специфікації (специфікаціях), при цьому, Сторони домовились, що Постачальник має право достроково виконати свої зобов’язання за цим Договором (п.2.2 Договору).

Згідно п.2.5 Договору датою поставки є дата передачі товару, що вказана у видатковій накладній та підписаному Акті прийому – передачі Товару, згідно умов специфікації.

Відповідно до п.2.10 Договору Умови поставки Товару згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати (редакція 2000 р., видання МТП 560) ІНКОТЕРМС викладаються сторонами в специфікації (специфікаціях). Офіційні правила тлумачення торговельних термінів із урахуванням особливостей пов’язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору та є необхідним при тлумаченні Договору, якщо інші умови не зазначені в Договорі, додатках або доповненнях до нього.

Згідно п.3.1 Договору Ціна за одиницю товару та загальна вартість Товару визначена в національній валюті України, зазначена сторонами в специфікації (специфікаціях) та включає в себе податок на додану вартість. Конкретні умови оплати Покупцем Товару вказуються Сторонами в специфікації (специфікаціях). Вартість Тари та пакування Товару включені до ціни за одиницю Товару (п.3.2. Договору).

У пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення зобов’язання з цього Договору Сторона несе відповідальність визначену цим договором (або) чинним законодавством України.

Пунктом 5.1 специфікації № 1 від 18.01.2010 р. до договору поставки № п/к/17180110/10/008 від 18.01.2010 р. зазначено, що постачальник зобов’язаний поставити Покупцю загальну кількість товару, що зазначена у специфікації в січні 2010 р. (а.с.24).

Згідно пункту 6 специфікації № 1 від 18.01.2010 р. до договору поставки № п/к/17180110/10/008 від 18.01.2010 р. визначено, що Покупець сплачує Постачальнику грошові кошти за Товар на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі одного банківського дня з моменту отримання товару. Можливі і інші види розрахунків за погодженням сторін, що не суперечать чинному законодавству України (а.с. 24).

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями), зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забов’язання щодо сплати у встановлений строк за отриману продукцію.

Матеріали справи підтверджується факт поставки відповідачу продукції на загальну суму 182208,32 грн., про що свідчить видаткові накладні № РН/0128 від 28.01.2010 р. на загальну суму 143377,00 грн. та № РН/1619 від 28.01.2010 р. на загальну суму 38831,32 грн., товаро – транспортними накладними № 000039 та № 000040 від 28.01.2010 р., довіреністю серії НБЙ № 233473 від 26.01.2010 р. про отримання товару уповноваженою особою відповідача, податковими накладними № ПН/0179 та № ПН/180 від 28.01.2010 р., а також актом прийому – сдачі від 29.01.2010 р. (а.с.25-32).

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надана довідка банку, згідно якої суд вбачає, що відповідачем шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок позивача зарахована сума 300 грн. у виконання умов поставленої продукції за договором поставки (а.с.34).

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 181908,32 грн. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлену продукцію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що станом на день розгляду справи складає 1779,21 грн. та інфляційні витрати у сумі 3456,26 грн. (а.с.13-14).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.2 ст.231 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (Закон України від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у разі, якщо Покупець не оплатив вартість партії Товару або не повністю оплатив вартість партії Товару у строк, що визначений умовами та положеннями цього Договору, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику штрафну санкцію: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення сплати боргу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12157,95 грн. за прострочення виконання останнім грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 181908,32 грн., 3456,26 грн. індекс інфляції, 1779,21 грн. 3% річних, 12157,95 грн. пеня за несвоєчасну оплату товару обґрунтовані, засновані на законі, визнаються відповідачем і підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не осорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити у повному обсязі.

·          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал» (АР Крим, м.Феодосія, пров.танкістів, 1-а; ідентифікаційний код 35536794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго» (Чернігівська область, Хотинський район, м.Хотин, вул.Незалежності, 49а; п/р 260070171571 у філії ВАТ «Укрексімбанк» в м.Чернівці, МФО 356271; ідентифікаційний код 22836526) заборгованість за поставлений товар в сумі 181908,32 грн., 3456,26 грн. індекс інфляції, 1779,21 грн. 3% річних, 12157,95 грн. пеня за несвоєчасну оплату товару, державне мито в розмірі 1993,02 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

·          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 01.11.2010 р.

Рішення направити:

·          Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго», Чернігівська обл., Хотинський район, м.Хотин, вул.Незалежності, 49а

·          Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал», м.Феодосія, пров.Танкістів, 1а

·          Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал», м.Сімферополь, вул.Козлова, 59, 2-ий поверх

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.