Постанова № 12271979, 09.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 р. Справа № 2-а-185/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю

представника позивача Денисенко О.М.

представника позивача Нечуєва С.В.

представника відповідача Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. по справі№2-а-185/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальстю "Науково-виробниче підприємство "Буднафтогаз" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буднафтогаз», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Суми за №0001362302/0/58261 від 09.09.2006р., яким було донараховано податок на додану вартість в сумі 134363 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 67181 грн. 50 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що дане повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ НВП «Буднафтогаз» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. №5570/235/32602209/99 від 31.08.2006р. За результатами перевірки відповідачем були виявлені наступні порушення:

- порушення п.п.7.3.5., п.7.3., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- порушення п.п.7.4.5., п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- порушення п.4.5., ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач також вважає, що відповідач повинен довести правомірність свого податкового повідомлення-рішення з урахуванням фактів, викладених в акті перевірки.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз» до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №00011362302/0/58261 від 09.09.2006 року, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз», за платежем податок на додану вартість в сумі 201544 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем в сумі 134363 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67181 грн. 50 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне зясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: положень Законів України «Про податок на доадун вартість» та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо неналежного дослідження доказів, не надання оцінки доказам, що маються в матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач заперечує проти доводів та вимог поданої апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення. В судовому засіданні представник позивача наполягав на залишенні оскарженої постанови без змін, оскільки матеріали справи містять достатню доказову базу для прийняття рішення на користь позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що під час перевірки Державною податковою інспекцією у м. Суми Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз» були виявлені наступні порушення:

- п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобов'язання на загальну суму 138 482 грн., у зв'язку з тим, що підприємством включалось до податкового зобов'язання операції за рахунок бюджетних коштів не по даті отримання бюджетних коштів, а по факту виконаних робіт та завищення податкового зобов'язання на загальну суму 5 325 грн.;

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту суми (сплаченого) нарахованого податку не підтверджені податковими накладними;

- п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивачем неправомірно проведено коригування податкових зобов'язань на загальну суму 108 803 грн.

В результаті даної перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №00011362302/0/58261 від 09.09.2006 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 134 363,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 67 181,50 грн. Всього на суму 201544,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Сумської області від 04.04.2007р.було визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001362302/0/58261 від 09.09.2006р. в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 45104,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 22552,00грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007р. постанова Господарського суду Сумської області була залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2009 року скасовано постанову господарського суду Сумської області від 04.04.2007р. по даній справі, якою було позовні вимоги задоволено частково, та скасовано ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007р., якою постанову господарського суду Сумської області було залишено без змін. Справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності висновків акту перевірки № 5570/235/32602209/99 від 31.08.2006 р. про порушення позивачем п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, перевіряючи прийняте судове рішення в межах доводів поданої відповідачем апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства України.

Згідно з п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно п.п 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлені заниження податкового зобовязання позивача у звязку з тим, що підприємством включалось до податкового зобовязання операції за рахунок бюджетних коштів не по даті отримання бюджетних коштів, а по факту виконаних робіт. Встановлені заниження податкового зобовязання в наступному розмірі: в квітні 2005 року на 28237,00 грн., в травні 2005 року на 45 517,00 грн., в червні 2005 року на 18540,00 грн., в липні 2005 року на 13477,00 грн., в серпні 2005 року на 21680,00 грн., в вересні 2005 року на 4764,00 грн., в жовтні 2005 року на 6151,00 грн., в травні 2006 року на 116,00 грн., всього заниження на суму 138482,00 грн., та завищення податкового зобовязання в наступних розмірах: в листопаді 2005 року на 2011,00 грн., в грудні 2005 року на 729,00 грн., в січні 2006 року на 140,00 грн., в червні 2006 року на 2445,00 грн., всього завищення на суму 5325,00 грн.

Заниження податкового зобовязання по даному порушенню в травні, червні, липні та серпні 2005 року не в повному обсязі відповідачем включені до рішення, що оскаржується. На підставі даних бухгалтерського обліку та загального аналізу господарських операцій відповідачем в цих періодах збільшено податкове зобовязання тільки в частині таких сум: в травні 2005 року на 26663,00 грн., в червні 2005 року на 13348,00 грн., в липні 2005 року на 685,00 грн., в серпні 2005 року взагалі не збільшено.

З урахуванням часткового включення порушень в травні, червні, липні та серпні 2005 року збільшення податкового зобовязання , що включено до рішення, відбулося в розмірі 79964,00 грн.

Також, на підставі аналізу даних бухгалтерського обліку та господарських операцій в серпні 2005 року, грудні 2005 року та червні 2006 року відповідачем включено до рішення зменшення податкового зобовязання в розмірі, що більш ніж зазначені порушення, а саме: зменшено податкові зобовязання на суми: в серпні 2005 року - на 4897,00 грн., в грудні 2005 року на 25080,00 грн., в червні 2006 року на 6283,00 грн.

З урахуванням додаткового зменшення податкового зобовязання загальне зменшення податкового зобовязання на підставі даного порушення, що включено до рішення, складає суму 38271,00 грн.

В Акті перевірки операції з бюджетними коштами описані в розділі «Валовий дохід» та привели до зменшення відємного значення оподатковуваного прибутку підприємства.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що позивачем також не обґрунтовано, що платіжні доручення щодо отримання бюджетних коштів та аналіз операції підприємства з використанням таких коштів, зазначений в Акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення № 00011362302/0/5861 від 09.09.2006 року в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 41693,00 грн. (79964,00 38271,00 = 41693,00 грн.) та штрафних санкцій в розмірі 20846,50 грн. (50% від 41693,00 грн.) є законним.

Щодо порушення позивачем п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.), колегія суддів зазначає наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що посадовими особами підприємства ТОВ НВП «Буднафтогаз» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними та не занесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних: за травень 2005 року 18023,00 грн., за червень 2005 року 5192,00 грн., за грудень 2005 року 24351,00 грн.

Перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року по рядку 17 «Усього податкового кредиту» податкових кредит складає 32814,00 грн., а згідно книги придбання товарів (робіт, послуг) за травень 2005 року та наявних податкових накладних податкових кредит складає 14791,00 грн.. Розбіжність складає 18023,00 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2005 року по рядку 17 «Усього податкового кредиту» податкових кредит складає 10660,00 грн., а згідно книги придбання товарів (робіт, послуг) за червень 2005 року та наявних податкових накладних податковий кредит складає 5474,00 грн.. Розбіжність складає 5192,00 грн.

Згідно податкової декларації з податку н6а додану вартість за грудень 2005 року по рядку 17 «Усього податкового кредиту» податковий кредит складає 42469,00 грн., а згідно книги придбання товарів (робіт, послуг) за грудень 2005 року та наявних податкових накладних податковий кредит складає 18118,00 грн. Розбіжність складає 24351,00 грн.

Таким чином, в результаті цього порушення позивачем зменшено податковий кредит в розмірі: за травень 2005 року на 18023,00 грн., за червень 2005 року на 5192,00 грн., за грудень 2005 року на 24351,00 грн.

Колегія суддів зазначає, позивачем в ході розгляду справи не доведено та не надано суду беззаперечних доказів наявності податкових накладних, які б підтверджували вказаний податковий кредит.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 00011362302/0/58261 від 09.09.2006 року в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 47566,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 23783,00 грн. (50% від 47566,00 грн.) також є законним та обґрунтованим.

Щодо порушень позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому відповідно до підпункту 4.5.1 цього ж пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Перевіркою Державної податкової інспекції в м. Суми встановлено, що ТОВ НВП «Буднафтогаз» по податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2005 року, травень 2005 року, червень 2005 року, липень 2005 року, серпень 2005 року, проводить коригування податкових зобовязань та податкового кредиту ПДВ на загальну суму 108803,00 грн., згідно розрахунку № 0001 від 29.02.2004 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.01.2004 року № 0062, а саме: ряд. 8 « Коригування податкового зобовязання на основі попередніх звітних періодів», а саме: квітень 2005 року в розмірі (-) 29224,00 грн.; травень 2005 року в розмірі (-) 25524,00 грн.; червень 2005 року в розмірі (-) 14649,00 грн. Рядок 16 «Коригування податкового кредиту на основі попередніх звітних періодів»: липень 2005 року в розмірі (+) 12829,00 грн., серпень 2005 року в розмірі (+) 26577,00 грн.

Згідно п 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. Такий розрахунок (по самостійно виявлених помилках) до ДПІ в м. Суми не подавався.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2003 року N 466, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 р. за N І4/8285 «Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість» п.п 4. якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, установлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Відповідно до п.17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачається виправлення самостійно виявлених помилок лише до початку перевірок. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Підприємством в перевіряємому періоді було занижено суму податкового зобов'язання за квітень 2005р. в розмірі 29224,00 грн., травень 2005р. в розмірі 25524,00 грн., червень 2005р. в розмірі 14649,00 грн., липень 2005р. в розмірі 12829,00 грн., серпень 2005р. в розмірі 26577,00 грн.., що є порушенням ведення податкового обліку.

В матеріалах комплексних документальних перевірок (акт № 32602209 від 15.12.2004 року за період з 01.10.2003 року по 01.10.2004 року; акт № 11/35/32602209 від 25.05.2005 року за період з 01.10.2004 року по 01.04.2005 року) факт завищення податкових зобовязань за періоди, по яких в даному випадку підприємство проводить зменшення податкового зобовязання, не відображено.

Відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

По вищенаведеному питанню матеріали комплексних перевірок за відповідні періоди у судовому порядку позивачем не оскаржено.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності застосування органами Державної податкової інспекції до ТОВ НВП «Буднафтогаз» штрафної (фінансової) санкції у розмірі 67181,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, обовязок доказування покладається не лише на відповідача, субєкт владних повноважень, а й на позивача, який всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яких доказів на спростування висновків відповідача щодо наявності порушень ТОВ НВП «Буднафтогаз» п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року по справі № 2-а-185/10/1870 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. по справі№2-а-185/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Буднафтогаз" до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001362302/0/58261 від 09.09.2006 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 15.11.2010 р.