Ухвала суду № 12271975, 09.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 р.Справа № 2-а-47786/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. по справі№2-а-47786/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-Полтава" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест- Полтава",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2009 року № 0000382302/0, від 09.09.2009 року № 0000382302/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 66229,50 грн. та податкові повідомлення-рішення від 09.07.2009 року № 0000372302/0, від 09.09.2009 року № 0000372302/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 79470,20 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. по справі №2-а-47786/09/1670 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 09.07.2009 року №0000382302/0, від 09.09.2009 року №0000382302/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) в сумі 66229,50 грн., та повідомлення-рішення від 09.07.2009 року №0000372302/0, від 09.09.2009 року №0000372302/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 79470,20 грн.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. по справі №2-а-47786/09/1670 відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. по справі №2-а-47786/09/1670 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 30.06.2009 року №1351/23-6/25169349 про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року., в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме:

- порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року на загальну суму 55387,00 грн., у тому числі: VI квартал 2007 року 6519,00 грн.; І квартал 2009 року 9703,00 грн.; півріччя 2008 року 19550,00 грн.; 3 квартали 2008 року 29253,00 грн.; 2008 рік 38957,00 грн.; І квартал 2009 року 9911 грн.;

- порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 44153,00 грн., в тому числі за: жовтень 2007 року грудень 2007 року 1738,00 грн. (за кожний місяць), січень 2008 року листопад 2008 року 2588,00 грн. (за кожний місяць), грудень 2008 року 2542,00 грн., січень 2009 року березень 2009 року 2643,00 грн. (за кожний місяць).

Зазначені порушення, на думку фахівців відповідача, мали місце, у звязку з укладеним між ТОВ «Укрпромінвест-Полтава» та ВАТ «Гермес» в письмовій формі строком більше ніж на 3 роки договором оренди нежитлового приміщення без номера від 21.02.2002 року, який не посвідчений нотаріально, у звязку з чим позивачем віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг оренди по нікчемному договору в результаті чого занижено податок на прибуток та відповідно завищено валові витрати на вартість послуг оренди.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що між АТ “Гермес” та ТОВ “Укрпромінвест Полтава”було укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н від 21.02.2002 року, відповідно до умов якого АТ “Гермес”передав позивачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 1019 квадратних метрів, що розташовано за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 72 для розміщення офісних та складських приміщень.

Відповідно до пункту 4.1. даного договору щомісячна договірна орендна плата є незмінною, крім змін, які проводяться з урахуванням індексу інфляції у відповідності з пунктом 4.2. цього договору і складає за все приміщення, що є предметом договору, з розрахунку 5,00 грн. за один метр квадратний з урахуванням ПДВ 5095,00 грн. на момент укладання договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що зміна орендної плати здійснюється в тому разі, якщо індекс інфляції за один рік, наростаючим підсумком з місяця укладання договору, склав більш, ніж 130%. В такому випадку, в місячний строк з моменту офіційного опублікування у газеті “Урядовий курєр”річного індексу інфляції, орендодавець (АТ “Гермес”) здійснює перерахунок орендної плати та надає його орендарю (ТОВ “Укрпромінвест Полтава”), з додаванням розрахунку і підтвердженням індексу інфляції.

Пунктом 7.1 договору визначений термін дії договору строком на 10 років з 21 лютого 2002 року по 20 лютого 2012 року.

1 вересня 2005 року між підприємствами було укладено Доповнення до договору оренди нежитлового приміщення, якими: пункт 4.1 викладено в новій редакції: щомісячна договірна орендна плата з 01.09.2005 року складає 10 грн. за один метр квадратний, загальна орендна плата складає 10190,00 грн. за місяць з урахуванням ПДВ; пункт 4.2 викладено у новій редакції: Заміна орендної плати здійснюється в разі зміни вартості оренди аналогічних та розташованих поруч приміщень, за домовленістю сторін. Указане доповнення є невідємною частиною договору.

1 листопада 2007 року між підприємствами укладено Доповнення до зазначеного договору, якими пункт 4.1 викладено в новій редакції: щомісячна договірна орендна плата з 01.01.2008 року складає 15,00 грн. за один метр квадратний, загальна орендна плата складає 15285,00 грн. за місяць з урахуванням ПДВ. Указане доповнення є невідємною частиною договору.

ТОВ “Укрпромінвест Полтава”здійснювало оплату послуг оренди та комунальних послуг та віднесло до складу валових витрат отримані послуги згідно договору оренди б/н від 21.02.2002 року та рахунків, виписаних АТ “Гермес”, відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

На кожну суму орендної плати (щомісячно), перераховану Власникові приміщення було одержано податкову накладну, складену та завірену належним чином. Саме на підставі податкових накладних відбувалося відображення права на податковий кредит у деклараціях по ПДВ, усі податкові накладні було внесено до реєстрів отриманих податкових накладних. Щомісячна оплата орендних платежів відбувалась на підставі рахунків-фактур, наданих Орендодавцем. В самих рахунках-фактурах зазначено, що вони одночасно є актами прийому-передачі наданих послуг.

Не можуть вважатись обґрунтованими висновки відповідача щодо нікчемності договору оренди без номеру від 21.02.2002 року, у звязку з його укладанням більше ніж на 3 роки і не додержання порядку нотаріального посвідчення вказаного договору та додатків до нього, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 209 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності та не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який стратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи те, що договір оренди від 21.02.2002 року був укладений між позивачем та АТ “Гермес”до набрання чинності Цивільним кодексом України (від 16.01.2003 року), правила щодо форми укладення такого договору слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення договору оренди.

За змістом статей 4, 151 Цивільного кодексу УРСР цивільні права та обовязки виникають з підстав, передбачених законодавством України, зокрема з передбачених законодавством угод, а також із угод, які йому не суперечать.

Отже, договір оренди має відповідати вимогам законодавства, які існували на час його укладання.

На час укладення договору оренди від 21.02.2002 року законодавством не було передбачено обовязковість нотаріального посвідчення договорів оренди нежитлових приміщень, які укладалися між юридичними особами. Тобто, для укладення договору найму (оренди), відповідно до законодавства, що діяло у 2002 році, достатньо було надання договору простої письмової форми.

Судом встановлено, що договір оренди, що був укладений між позивачем та АТ “Гермес”21.02.2002 року укладений у письмовій формі відповідно до частини 2 статті 257 Цивільного кодексу України та не підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню, а отже є дійсним.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається, що Доповнення від 01.09.2005 року та від 21.11.2007 року до договору оренди від 21.02.2002 року укладені між підприємствами в письмові формі, тобто в такій самій формі, що і договір, що змінюється, а отже, вони є дійсними відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того колегія суддів зазначає, що 30.03.2010 року Господарським судом Полтавської області було ухвалено рішення у справі за позовом ТОВ “Укрпромінвест Полтава”до ВАТ “Гермес”про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 21.02.2002 року, доповнення від 01.09.2005 року та від 21.11.2007 року до цього договору оренди. Судом встановлено, що зазначений договір оренди та доповнення до нього не підлягають обовязковому нотаріальному посвідченню і за вимогами статті 654 Цивільного кодексу України повинні бути укладені у простій письмовій формі. У звязку із цим, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування статті 220 Цивільного кодексу України щодо визнання судом договору дійсним лише у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, а також про відсутність з боку ВАТ “Гермес”порушення ТОВ “Укрпромінвест Полтава”, та відмовив у задоволенні позову. Вказане рішення Господарського судом Полтавської області від 30.03.2010 року набрало законної сили і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не скасовано.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про не обґрунтованість висновків відповідача щодо нікчемності договору оренди нежитлового приміщення від 21.02.2002 року та додатків до нього.

Стосовно податку на додану вартість.

Відповідно до 7.4.1. Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що на кожну суму орендної плати (щомісячно), перераховану Власникові приміщення було одержано податкову накладну, складену та завірену належним чином. Саме на підставі податкових накладних відбувалося відображення права на податковий кредит у деклараціях по ПДВ, усі податкові накладні було внесено до реєстрів отриманих податкових накладних.

Таким чином колегія суддів зазначає, що позивач, правомірно сформував податковий кредит з ПДВ в розмірі 44148,49 грн. за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року на підставі податкових накладних виданих ВАТ “Гермес”.

Стосовно оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платник податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбанням електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідачем донараховано позивачу спірними податковими повідомленням рішеннями від 09.07.2009 року № 0000372302/0, від 09.09.2009 року № 0000372302/1 податок на прибуток в сумі 55387 грн. за основним платежем та 24083,2 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в зв'язку із встановленням актом перевірки факту віднесення позивачем до валових витрат за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року вартості послуг оренди згідно договору, який не посвідчений нотаріально.

Матеріали справи свідчать про те, що валові витрати позивача підтверджуються наступними документами: рахунками-фактурами, які є підтверджуючими актами прийому-передачі наданих послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Отже у позивача наявні всі первини документи в підтвердження понесення ним валових витрат.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. по справі№2-а-47786/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.11.2010 р.